Вирок № 26254414, 18.07.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/13316/12

1/2604/841/12

В И Р О К

іменем України

"18" липня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.

при секретарі Сазоновій В.Г.

за участю прокурора Пономарьової М.С.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, інваліда 2-ї групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, 28.01.2012 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин разом з ОСОБА_3, засудженої за вказаний злочин вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 04 травня 2012 року до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зна ходячись в приміщенні ТРЦ «Квадрат», по бульвару Перова, 36, в м. Києві, в ході спі лкування між собою, під час розпиття алкогольних напоїв, з ініціативи ОСОБА_2, вступили в злочинну змову, направлену на викрадення грошей ОСОБА_4, яка являється родичем ОСОБА_2 та проживала за однією адресою з останньою - в квартирі АДРЕСА_1 та зберігала при собі заощаджені гроші, про що було відомо ОСОБА_2

В цей же день, приблизно о 14 годині 15 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до квартири АДРЕСА_1, та знаходячись в приміщенні вказаної квартири, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_3 підійшла до кухонних дверей та, запобігаючи протидії зі сторони ОСОБА_5, зачинила двері і почала, всупереч волі останньої, тримати їх, таким чином ізолювавши останню від іншої час тини квартири. В той же час, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4 постійно зберігає при собі заощадженні гроші, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для здоров'я потер пілої штовхнула ОСОБА_4 на поверхню дивану та відібрала у неї поліетиленовий пакет з грошима. Після того, відрахувавши 6 500 гривень, які залишила при собі, ОСОБА_2 кинула на диван решту грошей та будучи переконаною у довершеності свого умислу, повідомила про це ОСОБА_3, разом з якою вони покинули місце події - квартиру АДРЕСА_1.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 винною себе за ч. 2 ст.186 КК України визнала у повному обсязі та показала, що 28.01.2012 року близько 13 години 30 хвилин разом зі своєю подругою ОСОБА_3 перебували у приміщенні ТРЦ «Квадрат»та розпивали спиртні напої. Коли закінчилися гроші вона запропонувала ОСОБА_3 піди до неї додому та викрасти у своєї родички бабусі ОСОБА_4 гроші, на що подруга погодилася. Прийшовши за місцем проживання до квартири АДРЕСА_1 вона із застосуванням фізичного насильства забрала гроші з кишені жилетки, у яку була вдягнута ОСОБА_4 та яка в силу свого похилого віку не змогла їй протистояти, відрахувала 6500 гривень, а решту кинула на диван. ОСОБА_3 в цей час тримала вхідні двері в кімнату, щоб ізолювати ОСОБА_4 від іншої частини квартири. Після цього вона з ОСОБА_3 пішли з квартири та розпорядилися викраденими коштами в сумі 6500 гривень на власний розсуд.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у тому, що вона своїми умисними діями вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудній ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу підсудної, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 145,146), за місцем навчання характеризується посередньо (а.с.147,148), хворіє на епілепсію та є інвалідом 2-ї групи (а.с.149-151), раніше не судима (а.с.144).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудної у вчиненому злочині.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, наявності пом'якшуючої обставини, ставлення підсудної до скоєного, її віку, думки потерпілої, яка надіслала заяву про примирення з підсудною та просила про призначення міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, враховуючи стан здоров'я підсудної, яка хворіє на епілепсію та є інвалідом 2-1 групи, та те, що вона під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудну обов'язки, визначені п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 суд залишає без задоволення, так як цивільний позивач до суду не з'явилася, надіслала заяву про примирення з підсудною та відсутність претензій матеріального чи морального характеру.

В порядку ст.81 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудної.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Речові докази у справі: в'язану шапочку білого кольору; металевий брелок золотистого кольору у вигляді голови слона; накладні вії; картонну коробку синього кольору, на кришці якої зображено мобільний телефон червоного кольору та міститься напис «Нокіа 101 Dual Sim»; стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Лайф»; посібник користувача з гарантійним талоном; товарний чек на мобільний телефон «Нокіа 101», що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві -знищити. Мобільний телефон «Нокіа 101», імеі1: НОМЕР_1 та імеі2: НОМЕР_2; карту поповнення рахунку оператора мобільного зв'язку «лайф»на суму 40 гривень; зарядний пристрій для мобільного телефону; навушники для мобільного телефону; карту пам'яті «Transcend Macro SD»- передати в доход держави.(а.с.35-37).

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 450 (чотириста п'ятдесят) гривен 24 копійки на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві (р/р №3125272210699 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285 (а.с.40-47).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: