Рішення № 2625192, 11.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.08 р. Справа № 33/184

Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г., при секретарі судового засідання Вороному Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь

до Маріупольської митниці м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 5062грн.20коп., пені 151грн.87коп., інфляційної складової у розмірі 2273грн.90коп., на загальну суму 7487грн.97коп.

за участю представників:

від позивача: Ямпілець Ю.Г. за дов. №01-10/26 від 08.01.2008р.;

Терещенкова І.М. – за дов. №0110/966 від 10.12.2008р.

від відповідача: Нехаєвська В.В. за дов. №34-32/40 від 30.10.2008р.;

Акілова О.О. – за дов. №34-32/41 від 31.10.2008р.

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 08.12.2008р. проголошено перерву до 11.12.2008р.

Суть спору: Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь звернулося до Маріупольської митниці м. Маріуполь з позовною заявою про стягнення суми боргу 5062грн.20коп., пені 151грн.87коп. та суми інфляційної складової 2273грн.90коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. щодо здійснення розрахунків за виконані роботи та надані послуги; акт передачі-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 04.02.2005р.; рахунок №4516 від 31.05.2006р.; лист №13/1157 від 03.05.2006р.; претензію №80/п від 18.09.2007р.

Як зазначає позивач між сторонами був укладений договір зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р., згідно якого позивач (зберігач) прийняв та зобов’язався зберігати одинадцять 20-футових контейнерів, переданих відповідачем (поклажодавцем).

Пунктом 4.3.1 цього договору сторони визначили вартість зберігання контейнерів з вантажем.

За період з 04.02.2005р. по 04.05.2006р. позивач нарахував суму в розмірі 16276грн.92коп. та виставив на адресу відповідача рахунок №4516 від 31.05.2006р.

На підставі листа Управління Служби безпеки України в Донецькій області №13/1157 та постанови від 20.07.2005р. про долучення до справи контейнерів в якості доказів із визначенням місця їх зберігання в Маріупольському порту позивач зняв суму вартості послуг зберігання в розмірі 11214грн.72коп. за період з 20.07.2005р. по 04.05.2006р.

На адресу відповідача направлялась претензія №80/п від 18.09.2007р. з пропозицією оплатити заборгованість за договором зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. Листом №11-16/16/5541 від 09.10.2007р. відповідач відмовився оплачувати суму, визначену в претензії.

Таким чином, позивач стверджує, що на 06.10.2008р. утворилась заборгованість в розмірі 5062грн.20коп.

На підставі пункту 5.5.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. нарахована сума пені в розмірі 151грн.87коп.

Посилаючись на норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач також заявляє до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 2273грн.90коп. за період з 07.07.2006р. по 06.10.2008р.

У відзиві №11-15/34/5917 від 29.10.2008р. відповідач не визнав позовні вимоги та наполягав на їх необґрунтованості з наступних підстав.

Оплату за зберігання одинадцяти 20-футових контейнерів було здійснено відповідачем у 2005році. Так, 12.12.2005р. за вх. №15686/11-17 Маріупольська митниця отримала рахунок №5438 від 09.12.2005р. на суму 12511грн.92коп. Платіжним дорученням №3300 від 14.12.2005р. були переховані кошти в розмірі 12511грн.92коп.

У поясненнях №18/584 від 24.11.2008р. позивач вказав що 28.02.2005р., 31.03.2005р., 28.04.2005р., 31.05.2005р., 16.06.2005р. позивачем були надані послуги відповідачу з перевантаження вантажу з контейнерів та з огляду контейнерів, за які були виставлені рахунки №1552 від 28.02.2005р. на суму 9444грн.41коп., №1608 від 28.02.2005р. на суму 631грн.62коп., №2508 від 31.03.2005р. на суму 629грн.48коп., №3629 від 28.04.2005р. на суму 601грн.94коп., №4727 від 31.05.2005р. на суму 601грн.94коп., №5438 від 16.06.2005р. на суму 602грн.53коп.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №131, №7093, №165, №1469, №70, №736.

До рахунків були надані документи, які підтверджують факт надання послуг з перевантаження та огляду вантажу - тальманські розписки від 11.02.2005р., 12.02.2005р., 13.02.2005р., 14.02.2005р., 16.02.2005р., 17.02.2005р., 18.02.2005р., 21.02.2005р., 26.02.2005р., 25.03.2005р., 21.04.2005р., 22.04.2005р., 26.05.2005р., 13.06.2005р., на яких стоять підписи представників митниці. Вказані послуги були замовлені листами №11-15/20/0871 від 10.02.2005р., №20-19/433 від 25.02.2005р., №20-19/0612 від 24.03.2005р., №11-15/20/2381 від 21.04.2005р., №34/1610н/т від 26.05.2005р., №13/1369 від 10.06.2005р.

Рахунок №5438 від 09.12.2005р. серед виставлених рахунків Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь не значиться. Цей рахунок не міг бути виставлений у грудні 2005р. за зберігання контейнерів, оскільки на цей момент контейнери ще зберігались в порту.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь (далі - зберігач) та Маріупольською митницею м. Маріуполь (далі - поклажодавець) був підписаний договір зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р., згідно якого зберігач приймає та зобов’язується зберігати одинадцять 20-футових контейнерів, переданих поклажодавцем та повернути їх за вимогою.

Відповідно до пункту 2.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2005р.

Згідно розділу 3 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р., до повноважень зберігача віднесено – складування та зберігання вантажів за номенклатурою (п.3.1.1), надання поклажодавцю інших послуг, визначених „Зводом Маріупольського порту” за окремим заявками та окрему плату (п.3.1.3).

В свою чергу, поклажодавець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі зберігачем за виконані роботи та надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 4.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. сторони визначили, що вартість послуг та робіт зберігача вираховується на підставі діючих у зберігача правил та ставок, встановлених на дату надання послуг з урахуванням факторів подорожчання. У випадку зміни цін постановами або рішенням уряду зберігач письмово інформує поклажодавця про зміну ставок зберігання.

Датою початку виконання робіт (послуг) є дата складання акту (квитанції) приймання контейнерів зберігачем на відповідальне зберігання.

В матеріалах справи наявний акт про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 04.02.2005р., в якому міститься інформація про прийняття зберігачем на відповідальне зберігання 11 контейнерів CAXU та подальше зняття 04.05.2006р. з відповідального зберігання цього вантажу.

Як вбачається з документів, наданих сторонами, підставою для зняття з відповідального зберігання цих 11 контейнерів була постанова про долучення до кримінальної справи речових доказів та визначення місця зберігання від 20.07.2005р., направлена на адресу зберігача разом з листом Управління Служби безпеки України в Донецькій області №13/1157 від 03.05.2006р.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. вартість зберігання контейнерів з вантажем становить – перша доба з моменту надходження до порту – плата за зберігання не стягується; з 2 по 46 добу за 20-футові контейнері – 0,59грн. за 1 контейнер за добу (без ПДВ); понад 46 діб за 20-футові контейнері – 2,95грн. за 1 контейнер за добу (без ПДВ).

Вартість інших послуг згідно пункту 3.1.3 визначається за окремим договором, угодою або заявками за окрему плату.

Оплата послуг зберігача здійснюється на підставі виставленого зберігачем рахунку з доданням підтверджуючих документів. При цьому рахунок виставляється всією сумою протягом 5 банківських днів після закінчення надання послуг зберігачем.

Оплата рахунків зберігача здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту отримання рахунку з доданими підтверджуючими документами (за умови відсутності заперечень щодо розрахунків зберігача).

На адресу поклажодавця був направлений рахунок №4516 від 31.05.2006р. на суму 16276грн.92коп. (з ПДВ) з посиланням на договір зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. та визначенням виду послуг (робіт) – відкрите зберігання вантажу. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №385 від 09.06.2006р. вказаний рахунок був отриманий відповідачем 14.06.2006р.

Згідно пояснень представника позивача, сума визначена в рахунку №4516 від 31.05.2006р. є загальною вартістю послуг з відповідального зберігання за договором зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. за період з 04.02.2005р. по 04.05.2006р.

Але враховуючи те, що одинадцять контейнерів, прийнятих на відповідальне зберігання, на підставі постанови про долучення до кримінальної справи речових доказів та визначення місця зберігання від 20.07.2005р. були визначені в якості речових доказів, позивач змінив період нарахування суми боргу з оплати послуг та відповідно зменшив розмір вартості послуг зі зберігання.

Тому, позивач пред’являє до стягнення суму боргу з оплати послуг в розмірі 5062грн.20коп., яка утворилась за період дії договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. з 04.02.2005р. по 20.07.2005р.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача в цій частині.

Посилання відповідача на закінчення строку дії договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. як підставу для відсутності для задоволення вимог позивача судом оцінюється як помилкове, оскільки закінчення дії договору не звільняє від обов’язку оплатити надані протягом дії договору послуги зі зберігання.

Суд також вважає помилковим висновок відповідача про оплату суми, пред’явленої до стягнення, платіжним дорученням №3300 від 14.12.2005р. з посиланням на рахунок №5438 від 09.12.2005р.

Відповідно до положень договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. оплата послуг зберігача здійснюється на підставі виставленого зберігачем рахунку з доданням підтверджуючих документів. При цьому рахунок виставляється всією сумою протягом 5 банківських днів після закінчення надання послуг зберігачем.

Датою закінчення надання послуг, в даному випадку зняття з відповідального зберігання є 04.05.2006р., про свідчить напис на акті про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 04.02.2005р.

Тому рахунок №5438 від 09.12.2005р. не міг бути виставлений для оплати послуг з відповідального зберігання за договором зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р.

Відповідно до пунктів 3.1.3 та 4.3.2 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. зберігач може здійснювати послуги з надання поклажодавцю інших послуг, визначених „Зводом Маріупольського порту” за окремим заявками та окрему плату. Вартість інших послуг згідно пункту 3.1.3 визначається за окремим договором, угодою або заявками за окрему плату.

В матеріалах справи наявні листи Маріупольської митниці м. Маріуполь №11-15/20/0871 від 10.02.2005р., №20-19/433 від 25.02.2005р., №20-19/0612 від 24.03.2005р., №11-15/20/2381 від 21.04.2005р., №34/1610н/т від 26.05.2005р., №13/1369 від 10.06.2005р., в яких містилось прохання забезпечити огляд контейнерів для взяття проб і зразків. Крім того, в цих листах гарантувалась оплата наданих робіт відповідно до договору №25-6/182 від 04.02.2005р.

На підставі вищевказаних листів-заявок 28.02.2005р., 31.03.2005р., 28.04.2005р., 31.05.2005р., 16.06.2005р. позивачем були надані послуги відповідачу з перевантаження вантажу з контейнерів та з огляду контейнерів, за які були виставлені рахунки №1552 від 28.02.2005р. на суму 9444грн.41коп., №1608 від 28.02.2005р. на суму 631грн.62коп., №2508 від 31.03.2005р. на суму 629грн.48коп., №3629 від 28.04.2005р. на суму 601грн.94коп., №4727 від 31.05.2005р. на суму 601грн.94коп., №5438 від 16.06.2005р. на суму 602грн.53коп.

До рахунків були надані документи, які підтверджують факт надання послуг з перевантаження та огляду вантажу - тальманські розписки від 11.02.2005р., 12.02.2005р., 13.02.2005р., 14.02.2005р., 16.02.2005р., 17.02.2005р., 18.02.2005р., 21.02.2005р., 26.02.2005р., 25.03.2005р., 21.04.2005р., 22.04.2005р., 26.05.2005р., 13.06.2005р., на яких стоять підписи представників митниці.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №131, №7093, №165, №1469, №70, №736, наявними в матеріалах справи.

Загальна вартість наданих послуг з перевантаження вантажу з контейнерів та з огляду контейнерів на підставі листів-заявок Маріупольської митниці м. Маріуполь дорівнює 12511грн.92коп. Саме таку суму було оплачено відповідачем платіжним дорученням №3300 від 14.12.2005р.

Факт надання позивачем послуг з відповідального зберігання за період з 04.02.2005р. по 20.07.2005р., виставлення на адресу відповідача рахунку №4516 від 31.05.2006р., отримання цього рахунку відповідачем та його несплати доведений матеріалами справи.

Відповідно до положень пункту 4.5 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. оплата рахунків зберігача здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту отримання рахунку з доданими підтверджуючими документами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 598 та 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги з відповідального зберігання за період з 04.02.2005р. по 20.07.2005р. в розмірі 5062грн.20коп.

На підставі положень пункту 5.5.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. позивач пред’являє до стягнення суму пені в розмірі 151грн.87коп.

Даним пунктом договору визначено, що у випадку затримки оплати рахунків зберігача поклажодавець оплачує зберігачу пеню в розмірі 3% від суми, яка підлягає оплаті.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається зі змісту пункту 5.5.1 договору зберігання №25-6/182 від 04.02.2005р. та розрахунку суми, пред’явленої до стягнення, сума 151грн.87коп., яка визначається позивачем в якості пені, фактично є штрафом.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 151грн.87коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивач заявляє до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 2273грн.90коп. за період з 07.07.2006р. по 06.10.2008р. Вказана вимога визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь до Маріупольської митниці м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 5062грн.20коп. та інфляційної складової у розмірі 2273грн.90коп. У задоволенні вимог про стягнення пені на суму 151грн.87коп. слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 46, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь до Маріупольської митниці м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 5062грн.20коп., пені у розмірі 151грн.87коп., інфляційної складової у розмірі 2273грн.90коп., на загальну суму 7487грн.97коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольської митниці м. Маріуполь (87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 1, ЄДРПОУ 01861230) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь (87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 99, ЄДРПОУ 01125755) суму боргу з оплати послуг за договором зберігання за період з 04.02.2005р. по 20.07.2005р. в розмірі 5062грн.20коп., суму інфляційної складової в розмірі 2273грн.90коп. за період з 07.07.2006р. по 06.10.2008р., державне мито в розмірі 99грн.93коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 115грн.60коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 11.12.2008р. за згодою сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Донецького апеляційного господарського суду.

Дата підписання: 12.12.2008р.

Суддя