Рішення № 2624964, 03.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2008 р.

Справа 46/165

За позовом

Приватного підприємства “Олів Лайн”

до

Закритого акціонерного товариства “Мінський”

про

стягнення 10 865,14 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

не з’явився

від відповідача

Капшук М.М.—представник за довіреністю від 25.02.2008 р. № 02

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Олів Лайн” передало на вирішення господарського суду позов від 15.09.2008 р. про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Мінський” 10 865,14 грн. заборгованості, що мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставлених йому продовольчих товарів на умовах договору поставки № МН-46/11 від 23.11.2006 р. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з протоколом розбіжностей до нього, видаткових та прибуткових накладних, актів звірки розрахунків, банківських виписок про проведення часткової оплати, вимоги про сплату боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/165 від 13.10.2008 р., яку призначено до розгляду на 03.11.2008 р.

03.11.20078 р. представник позивача до суду не з’явився, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача заявлені вимоги визнав повністю, проти задоволення позову не заперечував, про що надав письмову заяву, залучену до матеріалів справи.

Зважаючи на подання уповноваженим представником відповідача заяви про визнання позову та наявності в матеріалах справи достатньої кількості доказів, що дозволять вирішити спір по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

23.11.2006 р. Закритим акціонерним товариством “Мінський” в якості покупця та Приватним підприємством “Олів Лайн” в якості постачальника укладено договір поставки № МЕ-46/11, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити товар згідно з письмовими замовленнями покупця, а покупець —прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Під терміном “товар” у п. 1.2 вказаної угоди сторони домовилися розуміти продукцію, вказану у специфікаціях до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно з п. 1.3, п. 1.5, п. 3.1 договору від 23.11.2006 р. найменування (асортимент, номенклатура), кількість і ціна товару, що поставляється, визначається у специфікаціях та заявках.

Моментом набуття покупцем права власності на товар визнається момент його передачі, що засвідчується підписанням представниками сторін накладної під час вивантаження (п. 1.6).

У п. 4.3, п.п 4.3.1, п. 4.4 сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом семи банківських днів з дня його отримання в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору сторін та наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що укладений правочин являє собою договір поставки.

За твердженнями позивача в рамках договору від 23.11.2007 р. відповідачу було поставлено та передано у власність продовольчих товарів на суму 74 878,32 грн.

Дані твердження позивача знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії відповідних накладних за період з 23.01.2007 р. по 18.06.2008 р., оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

17.07.2008 р. позивачем складено на ім’я відповідача лист-вимогу № 116 про сплату заборгованості.

Як слідує з позовної заяви, актів звірки, виписок з банківського рахунку, накладних на повернення товару та не заперечено представником відповідача, покупець частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 63 750,00 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 10 865,14 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник відповідача, який прибув в судове засідання, визнав розмір заборгованості перед позивачем в розмірі 10 865,14 грн. за договором № МН-46/11 від 23.11.2006 р. повністю.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про його задоволення.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, а також враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Мінський” (04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, 4, ідентифікаційний код 23493904) на користь Приватного підприємства “Олів Лайн” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б, ідентифікаційний код 31956348, адреса для листування: 08130, Київська обл., с. Петропавловська Борщагівка, вул. Кришталева, 3) 10 865 (десять тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн. 14 коп. боргу, 108 (сто вісім) грн. 65 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

справа № 46/165

03.11.08

Суддя