Рішення № 2624943, 22.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.08 р. Справа № 17/148

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Державного підприємства Донецької залізниці м. Донецьк,

до відповідача: Державного підприємства «Артемвантажтранс», м. Горлівка

про: стягнення 2’310,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко В.В., Баранов А.В. – довіреності;

від відповідача: Губіна Т.П., Черномордік М.Є. – довіреності

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Донецька залізниця звернулась з позовом до Державного підприємства «Артемвантажтранс», про стягнення суми 2’598,00 грн.(у тому числі ПДВ 20%) плати за користування вагоном № 67355313 у березні – червні 2008р. та збору за подачу і забирання вагону по станції Микитівка, нарахованої у зв’язку із знаходженням цього вагону у ремонті після його сходу та пошкодження з вини відповідача.

Письмовим клопотанням (а.с. 43) позивач у зв’язку із частковою оплатою відповідачем спірної суми – зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача 2’310,12 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) плату за користування вагоном. Зменшення розміру позовних вимог судом прийнято, у зв’язку з чим в подальшому справа розглянута в межах суми 2’310,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови п. 15 договору № 2/126 «про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП «Артемвантажтранс» (гілка станції Промивочна) при станції Микитівка Донецької залізниці» в редакції додаткової угоди від 03.04.2008р.; ст. 73, 119, 124 Статуту залізниць України; п.11 „Правил користування вагонами контейнерами”, відомість плати за користування вагонами № 09049007.

Під час розгляду справи предмет позову е змінювався.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що зазначені вагони знаходилися у ремонті більш встановленого Наказом Укрзалізниці № 164Ц від 14.06.05р. 13 годинного строку.

Розгляд справи був закінчений 08.12.2008р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.12.08р. до 1330 для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008 року під час прийняття відповідно до умов підписаного сторонами договору № 2/126 від 18.06.04р. «про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП «Артемвантажтранс» (гілка станції Промивочна) при станції Микитівка Донецької залізниці» (далі – «договір») з під’їзної колії відповідача порожнього вагону № 67355313 станцією Горлівка було виявлено пошкодження цього вагону з вини відповідача, що підтверджується актом про пошкодження вагонів форми ВУ – 25М (а.с. 15), складеними працівниками вагонного депо ст. Костянтинівка. Схід та пошкодження вагону відбувся з вини відповідач у зв'язку з несправністю його під'їзної колії.

Пошкоджений вагон був переданий ВЧД Костянтинівка для подальшого ремонту, де і знаходився з 31.03.2008р. до 08.04.2008р. (188 вагоно-годин), що підтверджується складеними залізницею пам’ятками про користування вагоном №№ 12, 13 (а.с. 12, 13) та пам’яткою-повідомленням про здавання-прийняття вагону (а.с. 14).

Після повернення вагонів з ремонту працівники станції нарахували за відомістю плати за користування вагонами та контейнерами № 0904007 плату за користування зазначеним вагоном у сумі 1’931,00 грн. (а.с. 9). З боку позивача відомість підписана начальником станції Микитівка. З боку «вантажовласника», яким за відомістю визначено «…вагонне депо…» відомість не була підписана, як не була підписана й відповідачем, визначеним за відомістю як «…платник…» про що був складений акт загальної форми № 11321 від 09.04.2008р. (а.с. 11).

Із нарахованою платою відповідач не погодився, хоча частково після звернення позивача з позовом, суму плати за користування – 07,08 грн. (з ПДВ) сплатив. Неоплаченою є сума плати за користування вагоном 2’310,12 грн.(з урахуванням ПДВ), стягнення якої і складає предмет позовних вимог.

Вимагаючи стягнути з відповідача спірну суму плати за користування вагоном, позивач посилається на норми ст.ст. 73, 119, 124 Статуту залізниць України, а також – на умови договору, зокрема його п. 15 в редакції додаткової угоди від 03.04.07р. (а.с. 7). Однак, таке обґрунтування суд вважає таким, що не підтверджує обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Аналогічний припис міститься й у ч. 2 ст.5 Статуту.

Статтею 24 Закону передбачено, що відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Виходячи з вимог ст. 73 Статуту порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

За ч. 1 ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Виходячи з аналізу діючих нормативних актів, що регулюють порядок справляння плати за користування залізничними вагонами (контейнерами) – користування вагонами (контейнерами) не є мірою відповідальності за будь-яке порушення з боку осіб, зазначених у ст. 119 Статуту. Плата за користування є платою за відповідно надані залізницею послуги. Такий висновок неодноразово підтверджувався Верховним судом України.

Пунктом 3 «Правил користування вагонами та контейнерами», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. N 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі - «Правила користування») передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23"

За п. 4 Правил користування відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

Як встановлено судом, вагон № 67355313 хоча і був поданий на під’їзну колію відповідача, але – передавався в користування не йому, а ТОВ «УГМК-Донецк» (контрагент відповідача), що підтверджено пам’яткими про користування вагоном №№ 153, 151 (а.с. 62, 63). На те-саме підприємство складена й відомість плати за користування вагоном № 02040038 (а.с. 65). Виходячи з вищезазначених документів (пам’ятки та відомість) вантажовласником щодо спірного вагону був не відповідач, а ТОВ «УГМК-Донецк».

Виходячи з пам’ятки 151 вагон був залізницею переданий в користування ТОВ «УГМК-Донецк» 30.03.08р о 005 та о 2100 31.03.08р. був повернутий ТОВ «УГМК-Донецк» залізниці, яка прийняла його від вантажовласника без будь-яких зауважень. За поясненнями представників позивача ТОВ «УГМК-Донецк» за користування вагоном за відомістю № 02040038 повністю розрахувався.

За абз 5 Правил користування час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Жодний діючий на час встановлення пошкодження вагону нормативний акт не встановлював права залізниці нараховувати та стягувати плату за користування вагоном, прийнятим від вантажовласників. Навіть і тоді, коли під час прийняття виявлені будь-які недоліки чи пошкодження вагону.

Підпункт 2.9 „Правил обслуговування залізничної під’їзної колії”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 875/5096, в редакції, яка діяла на час пошкодження вагону, передбачав, що пошкоджені одержувачем, відправником вагони вважаються такими, що перебувають у їх користуванні до закінчення ремонту і приймання працівниками вагонного господарства залізниці лише у разі ремонту вагонів силами і засобами вантажовідправників чи вантажоодержувачів.

До того ж вантажовласником за відомістю № 0904007 плати про користування вагоном був не відповідач, а «Вагонне депо». Вантажовласником ця відомість не підписана. Акт загальної форми, на підтвердження пред’явлення відомості до підписання вантажовласнику та його відмову від цього позивач не надав. Відтак, така відомість не може бути належним та допустимим доказом у розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Посилання позивача на підпункт 2 п. 15 договору, за яким у разі пошкодження вагонів під час подачі, забирання, завантаження чи вивантаження власник під’їзної колії відшкодовує залізниці витрати, викликані, зокрема невиробничім перебуванням вагонів у непрацездатному стані, простоювання їх на залізничних станціях та вагоноремонтних підприємствах, - суд вважає безпідставним, адже за диспозицією цього пункту йдеться: по-перше, про відшкодування витрат (наявність яких позивач не довів), а не внесення плати за користування вагонами; по-друге, терміни «…невиробниче перебування вагонів у непрацездатному стані та їх простоювання на станціях чи вагоноремонтних підприємствах…» та «…користування вагонами…» не є тотожними, адже несуть різне змістовне навантаження.

Судові витрати мають бути віднесені на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Суддя