Постанова № 26248024, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2297/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суд із збільшенням позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнати неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки № 1751/23-11/04012661 від 27.02.3012 р.; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 720 від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001432311 від 26.03.2012 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 000 000,00 грн., в тому числі основного платежу 800 000,00 грн., штрафних санкцій 200 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» та визнати неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки № 1751/23-11/04012661 від 27.02.3012 р.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 720 від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 26.03.2012 р. № 0001432311.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.02.2012 р. позивачу вручено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 720 від 13.02.2012 р. та направлення на перевірку № 219/23-11 від 14.02.2012 р., згідно якого з 14.02.2012 р. розпочата відповідна перевірка позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з рядом підприємств за період 2009-2011 роки.

Згідно оскаржуваного наказу № 720 від 13.02.2012 р. підставою для проведення перевірки позивача стали обставини, визначені у пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Кодексу.

Питання правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з його контрагентами (в тому числі з ТОВ «БК Геліос») за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2011 р. вже неодноразово був перевірений відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів перевірок позивача від 23.02.2010 р. № 2326/23-07/04012661 «Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.»; від 30.06.2011 р. № 7600/23-08/04012661 «Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.»

В акті перевірки зазначені порушення позивачем вимог пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.2.6., п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 8; п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерській обік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2009 року в сумі 800 000,00 грн.

Такі висновки акту перевірки сформовані відповідачем по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БК Геліос», які ґрунтувалися на договорі поставки будівельних матеріалів від 01.06.2009 р.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, стосовно ряду підприємств, зокрема і ТОВ «БК Геліос», порушено кримінальну справу № 05-13293, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, в рамках розслідування якої викрито злочинну тіньову схему в якій задіяні ряд підприємств, зокрема, і ТОВ «БК Геліос», які мають ознаки фіктивності. В подальшому, старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва порушено кримінальну справу № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах рядом підприємств, в рамках якої, досудовим слідством було встановлено, що разом з іншими підприємствами ТОВ «БК Геліос», використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами. Таким чином, проведеними заходами співробітниками СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва в рамках розслідування кримінальної справи № № 80-0263 та враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи на реєстраційних та інших документах ТОВ «БК Геліос»здійснені невстановленими особами.

Що стосується вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказ відповідача № 720 від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Частиною другою статті 79 Податкового Кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копи наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як встановлено судом першої інстанції, документальна невиїзна перевірка ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» була проведена відповідачем відповідно до наказу Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Солом'янського районі м. Києва № 720 від 13.02.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки, на підставі п.п. 78.1.11. п.п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до відповідача постанови від 23.01.2012 року старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О.

Отже, колегія суддів, зауважує, що у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва були законні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки № 1751/23-11/04012661 від 27.02.3012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частина 2 статті 2 КАС України чітко вказує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, вищезазначені акти, що складені за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з адміністративного позову акт відповідача про результат невиїзної документальної перевірки від 27.02.3012 р. № 1751/23-11/04012661 не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом індивідуальної дії), яке тягне за собою правові наслідки відносно позивача, не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для позивача. Отже зазначений позов не є таким, що відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, а тому дана вимога не може бути предметом розгляду та вирішення судом адміністративної юрисдикції.

Що стосується вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001432311 від 26.03.2012 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 000 000,00 грн., в тому числі основного платежу 800 000,00 грн., штрафних санкцій 200 000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Отже, висновки акту перевірки сформовані відповідачем по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БК Геліос», які ґрунтувалися на договорі поставки будівельних матеріалів від 01.06.2009 р. № 20, за яким контрагент, як постачальник, зобов'язувався поставити позивачу, як покупцю, товар - будівельні матеріали, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар та кримінальної справи № 05-13293, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, на підставі постанови про проведення виїмки від 11.05.2010 р.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження факту отримання проведених за договорами з ТОВ «БК Геліос»позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, а також банківські виписки, по яким відображено перерахування грошових коштів організації, які були вилучені 11.05.2010 р. слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві в рамках кримінальної справи № 05-13293 та не заперечуються відповідачем.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «БК Геліос»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товар придбавався з метою використання позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону).

На момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «БК Геліос»зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, в період здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «БК Геліос»(червень 2009 року), зазначений контрагент був належним чином зареєстрований в ЄДР як платник податку на додану вартість. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК Геліос»було анульоване 27.01.2010р., а 05.02.310 р. було отримане нове свідоцтво платника податку на додану вартість, яке було анульоване 26.05.2010 р.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від ТОВ «БК Геліос», згідно яких і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» не може нести відповідальність за зобов'язаннями, в яких вони не приймали участі, та при укладенні вищезазначених договорів позивач є належним набувачем, а тому висновки, викладені в акті перевірки, є неправомірними, а донараховані зобов'язання - незаконними.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 року -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 року -скасувати частково.

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки № 1751/23-11/04012661 від 27.02.3012 року, визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 720 від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки - відмовити.

В решті Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.