Ухвала суду № 26247152, 25.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р.Справа № 1570/809/2012

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року Державне підприємство «Одеська залізниця»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову зазначається про те, що оскаржуване рішення відповідача є неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов Державного підприємства «Одеська залізниця»задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 03.01.2012 року №0000011510 про донарахування Державному підприємству «Одеська залізниця»зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Одеська залізниця»зареєстроване та перебуває на обліку в СДПІ як платник податків, в тому числі як платник ПДВ.

19.12.2011 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт №480/1-5/01071315/26 від 19.12.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.201.6 ст.201 розділу VІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 191771 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не задекларовані контрагентом ПП «Трансзапчастина»у податкових зобов'язаннях та які не були сплачені цим підприємством в бюджет.

На підставі акту перевірки та відповідно до пп.54.3.2 п.п.54.3 ст.54, 201.6 ст.201, 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, яким ДП було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 287656,50 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП та ПП «Трансзапчастина»були укладені договори поставки №НХ-10-1170 від 17.09.2010 року та №НХ-10-1553 від 15.10.2010 року, на виконання яких останнє поставило позивачу товар, а позивач здійснив оплату за цей товар.

В свою чергу, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника (ПП «Трансзапчастина») товару, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем не спростовувалися.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи, на які послався суд першої інстанції та маються в матеріалах справи (податкові накладні, договори, рахунки, акти прийому-передачі, рахунки-фактури та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що основною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, при цьому, несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні. В позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, щодо оформлення яких відповідач порушень в акті перевірки не фіксував.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2012 року.

Головуючий:

Судді: