Рішення № 2624613, 17.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.08 р. Справа № 25/159

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі структурного підрозділу Краматорських електричних мереж м. Краматорськ Донецької області

до відповідача Слов’янського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області м. Слов’янськ Донецької області

про стягнення 3556грн.20коп.

За участю

представників сторін:

від позивача: Радіонов Я.С. – юрисконсульт (довіреність № 307-08 від 31.03.2008);

від відповідача: Єрьоменко Н.Г. – бухгалтер (довіреність № 6523 від 08.10.2008)

Позивач - відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ Донецької області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Слов’янського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області м. Слов’янськ Донецької області про стягнення 3556грн.20коп., у тому числі заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 3133грн.46коп., індекс інфляції в сумі 24грн.81коп., 3% річних в сумі 14грн.93коп., пеня в сумі 113грн.47коп. та штраф 7% в розмірі 222грн.63коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 2214 від 31.12.2005р., Додаток № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору про постачання електричної енергії № 2214 від 31.12.2005р., розрахунок спожитої електричної енергії, розрахунок штрафу 7%, розрахунок 3% річних, розрахунок пені, акт звірки розрахунків станом на 01.05.2008р., акти прийому–передачі електричної енергії за квітень 2008р., за травень 2008р., за червень 2008р., рахунки на оплату № 2214 від 21.04.2008, № 2214 від 20.05.2008, № 30/2214 від 26.06.2008, повідомлення про припинення подачі електроенергії від 26.06.2008.

Ухвалою про порушення справи від 18.09.2008, в протоколі судового засідання від 09.10.2008 про оголошення перерви, ухвалою від 09.12.2008 суд зобов’язав позивача уточнити загальну суму позовних вимог, оскільки в результаті підрахунку сум 3133грн.46коп. (борг), 24грн.81коп. (індекс інфляції), 14грн.93коп. (3% річних), 113грн.47коп. (пеня) та 222грн.63коп. (штраф 7%) виходить сума 3509грн.30коп., а не 3556грн.20коп., як вказав позивач.

Позивач вимоги суду не виконав, загальну суму позовних вимог не уточнив.

Позовні вимоги розглядаються, виходячи з загальної суми позову 3509грн.30коп.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 6953 від 29.10.2008) відповідач проти позовних вимог заперечує та просить позивачу в позовних вимогах відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оплатив суму заборгованості в розмірі 3638грн.00коп., яка виникла в заявлений у позові період, ще до звернення позивача з позовом до суду, а саме 05.09.2008р. В підтвердження оплати суми боргу відповідач надав засвідчену копію платіжного доручення № 86 від 05.09.2008р. на суму 3638,00грн.

06.11.2008 позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № б/н-юр від 05.11.2008р.), розрахунок штрафу 7%, розрахунок 3% річних, розрахунок індексу інфляції та розрахунок пені.

В заяві про уточнення позовних вимог (вих. № б/н-юр від 05.11.2008р.) позивач просить провадження по справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з оплатою. З урахуванням оплаченої суми боргу просить стягнути з відповідача на користь позивача ( р/р № 26001045365300 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Краматорська, МФО 351005, ЗКПО 00131127) 3% річних в сумі 14грн.93коп., індекс інфляції в сумі 24грн.81коп., пеню в сумі 113грн.47коп., штраф 7% в розмірі 219грн.34коп. Всього - 372грн.55коп.

Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог позивач зменшив розмір штрафу 7% з 222грн.63коп. до 219грн.34коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зазначене зменшення судом приймається.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області Темкіжева І.Х. від 06.11.2008р. на підставі письмової заяви судді Бойко І.А. строк розгляду справи був продовжений на один місяць, до 18.12.2008р.

27.11.2008 позивач через канцелярію господарського суду подав пояснення на відзив відповідача (вих. № б/н – юр від 27.11.2008), в яких зазначив про те, що відзив відповідача вважає необґрунтованим, оскільки відповідач в платіжному документі № 86 від 05.09.2008 в призначенні платежу вказав: „Оплата за спожиту електроенергію за вересень 2008р.”. Твердження відповідача про сплату штрафних та економічних санкцій слід встановити в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

31.12.2005 між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Краматорських електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Слов’янським районним відділом ГУМВС України в Донецькій області (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 2214

На виконання умов зазначеного договору позивач в квітні – червні 2008р. поставив відповідачу електричну енергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її.

Про факт надання та, відповідно, прийняття електроенергії свідчать акти прийому-передачі за квітень 2008р., за травень 2008р. та за червень 2008р.

Перелічені акти були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

За надані послуги позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленої електроенергії № 2214 від 21.04.2008, № 2214 від 20.05.2008, № 30/2214 від 26.06.2008.

Згідно п. 3 Додатку № 5 до договору № 222 від 05.10.2005 кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, відшкодування збитків та інше, Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків у 5-денний термін з дня їх отримання.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. ПКЕЕ закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплати за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Позивач в позовних вимогах вказує на те, що відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту в квітні 2008р. – червні 2008р. активну електроенергію не виконав, чим порушив умови договору, вимоги зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ.

Відповідач зі свого боку посилається на те, що за послуги з постачання активної електроенергії, надані в квітні-червні 2008р., він розрахувався в вересні 2008р., ще до подачі позовної заяви до суду. В підтвердження оплати суми заборгованості надав платіжне доручення № 86 від 05.09.2008 на суму 3638грн.00коп.

З огляду на це, позивач в заяві про уточнення позовних вимог (вих. № б/н-юр від 05.11.2008р.) просив провадження по справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з оплатою.

А в поясненнях на відзив відповідача (вих. № б/н – юр від 27.11.2008), поданих через канцелярію суду 27.11.2008, позивач зазначає вже про те, що відзив відповідача вважає необґрунтованим, оскільки відповідач в платіжному документі № 86 від 05.09.2008 в призначенні платежу вказав: „Оплата за спожиту електроенергію за вересень 2008р”; твердження відповідача про сплату штрафних та економічних санкцій слід встановити в судовому засіданні.

У зв’язку з розбіжностями в заяві та поясненнях позивача щодо наявності чи відсутності заборгованості за заявлений у позові період, суд ухвалою від 09.12.2008 розгляд справи відклав на 17.12.2008 та зобов’язав позивача представити докази в підтвердження направлення/вручення відповідачу рахунків на оплату з зазначенням дати отримання виставлених рахунків; уточнити загальну суму позовних вимог; надати письмові пояснення щодо платіжного доручення № 86 від 05.09.2008, на яке відповідач посилається, як на доказ в підтвердження оплати заборгованості за заявлений у позові період, а саме: з огляду на п. 1 Додатку № 5 до договору № 2214 від 31.12.2005, зазначити, як пройшла сплачена відповідачем сума по даним бухгалтерського обліку позивача; вказати, чи виставлявся рахунок № 2214 від 03.09.2008, на який йде посилання в платіжному дорученні № 86 від 05.09.2008, за який період виставлявся цей рахунок, представити копію цього рахунку; звірити рахунки з відповідачем по сумі основного боргу, акт звірки надати суду, в акті звірки відобразити періоди виникнення заборгованості, рахунки, які виставлялися, та часткові оплати, здійснені відповідачем.

Представник позивача в судове засідання 17.12.2008 з’явився, але витребуваних документів та пояснень не представив.

Отже, позивач документально не спростував та не підтвердив те, що відповідачем була сплачена заборгованість не за період, заявлений в позові, а за вересень 2008р.

Окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 4.2.1. договору № 2214 від 31.12.2005 нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ по кожному виставленому рахунку за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 113грн.47коп.

З наданого позивачем розрахунку пені, не вбачається періоду, за який нарахована пеня по кожному виставленому рахунку.

Суд неодноразово витребував у позивача докази в підтвердження направлення/вручення відповідачу рахунків на оплату з зазначенням дати отримання виставлених рахунків, оскільки дата отримання рахунків має суттєве значення при розрахунку пені, а саме.

За умовами договору (п. 3 Додатку № 5 до договору № 222 від 05.10.2005) кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, відшкодування збитків та інше, Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків у 5-денний термін з дня їх отримання.

Після закінчення 5-денного терміну з дня отримання виставлених рахунків (на наступний день) у позивача виникає право на нарахування пені за прострочення оплати за надані послуги з постачання електричної енергії.

Позивач доказів в підтвердження направлення/вручення відповідачу рахунків на оплату з зазначенням дати отримання виставлених рахунків не представив; період нарахування пені по кожному рахунку з урахуванням дати отримання рахунку та строку, з якого починається нарахування пені, у випадку прострочення оплати, не зазначив, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість та правильність розрахунку пені з урахуванням умов договору.

Також, позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу індекс інфляції та 3% річних. Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 24грн.81коп., 3% річних – 14грн.93коп.

З наданих позивачем розрахунку індексу інфляції та 3% річних, також не вбачається періоду, за який нараховані інфляційні та 3% річних по кожному виставленому рахунку.

Приймаючи до уваги відсутність доказів в підтвердження направлення/вручення відповідачу рахунків на оплату з зазначенням дати отримання виставлених рахунків, з яких можливо було б дослідити період виникнення прострочення оплати за надані послуги, суд не може перевірити обґрунтованість та правильність розрахунку індексу інфляції та 3% річних з урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення штрафу 7% в розмірі 219грн.34коп., то в цій частині вимог суд також відмовляє, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вже зазначалося вище, з документів, наданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, неможливо дослідити період виникнення прострочення оплати за надані послуги.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не довів та документально не підтвердив факт наявності заборгованості у заявлений у позові період; не спростував твердження відповідача про те, що заборгованість за заявлений період погашена; не обґрунтував правильність розрахунку пені, індексу інфляції, 3% річних та штрафу 7%.

Таким чином, суд в позовних вимогах відмовляє у повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, згідно ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ Донецької області до Слов’янського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області м. Слов’янськ Донецької області про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 3133грн.46коп., індексу інфляції в сумі 24грн.81коп., 3% річних в сумі 14грн.93коп., пені в сумі 113грн.47коп. та штрафу 7% в розмірі 219грн.34коп. (всього – 3506,01грн), відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття – з 29.12.2008.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя