Рішення № 2624577, 17.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.08 р. Справа № 10/171

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представники сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача – Фоменко Р. О. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” м. Київ

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” м. Донецьк,

про стягнення 50 886,71грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” м. Київ, з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1695,50грн., інфляційних в сумі 337,18грн., 18% річних в сумі 3916,26грн., пені в сумі 5222,79грн. та 39 714,98грн. процентів по товарному кредиту за договором №5677-ПКЛ від 20.08.2008р. ( далі – Договір ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір; видаткові накладні №МС-0032787 від 09.06.2008р., №МС-0033770 від 16.06.2008р., №МС-0034946 від 23.06.2008р., №МС-0036085 від 30.06.2008р., №МС-0036127 від 30.06.3008р. та №МС-0037125 від 07.07.2008р.; довіреності серії НБИ №980198 від 01.06.2008р. та №980298 від 01.07.2008р.; розрахунок заборгованості, порушення відповідачем умов договору.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві позов в частині стягнення основного боргу в сумі 1695,50грн. вимоги визнав у повному обсязі, в решті - проти позову заперечував з підстав безпідставного завищення розміру позовних вимог, вважає договір №5677-ПКЛ від 20.08.2008р. таким, що не має ознак товарного кредиту.

Позивач в останнє судове засідання не з’явився, надав клопотання про слухання справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені позивачем документи, заслухав його пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір №5677-ПКЛ від 20.08.2008р., згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договору (Розділ 1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно п.4.4 Договору оплата товару повинна здійснюватись у термін, що не перевищує 2-х банківських днів від дати виписки рахунку-фактури або підписання видаткової накладної.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині здійснення поставки саме за договором №5677-ПКЛ від 20.08.2008р. позивач посилається на копії видаткових накладних №МС-0032787 від 09.06.2008р., №МС-0033770 від 16.06.2008р., №МС-0034946 від 23.06.2008р., №МС-0036085 від 30.06.2008р., №МС-0036127 від 30.06.3008р. та №МС-0037125 від 07.07.2008р.; довіреності серії НБИ №980198 від 01.06.2008р. та №980298 від 01.07.2008р.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Розглянувши вищевказані видаткові накладні та довіреності судом встановлено, що вказані документи не містять позначки, що поставка товару та його отримання здійснювалось саме за умовами договору №5677-ПКЛ від 20.08.2008р.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1. ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом з наданих позивачем копій документів (копії видаткових накладних №МС-0032787 від 09.06.2008р., №МС-0033770 від 16.06.2008р., №МС-0034946 від 23.06.2008р., №МС-0036085 від 30.06.2008р., №МС-0036127 від 30.06.3008р. та №МС-0037125 від 07.07.2008р.; довіреності серії НБИ №980198 від 01.06.2008р. та №980298 від 01.07.2008р.) сторони домовились про поставку нафтопродуктів та обов’язок відповідача сплатити вартість товару.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами було вчинено усний правочин, оскільки матеріали справи свідчать про здійснення сторонами дій, які направлені до настання відповідних правових наслідків: обов’язок позивача здійснити передплату за товар, а відповідача поставити товар.

Дослідивши правочин, з якого виникли права та обов’язки сторін, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою та змістом це договір купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Факт отримання товару представниками відповідача підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на накладних та печатками підприємств.

Сторонами строк оплати товару узгоджений не був.

Як убачається з матеріалів справи (банківські виписки №БВ-0001486 від 03.09.2008р., №БВ-0001251 від 25.07.2008р. та №БВ-0001064 від 25.06.2008р.) відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару на загальну суму 215 885,84грн.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Всупереч умовам договором та приписам вищевказаних норм, відповідач не в повному обсязі виконав обов’язки покупця та не сплатив повністю вартість отриманого товару за видатковими накладними №МС-0032787 від 09.06.2008р., №МС-0033770 від 16.06.2008р., №МС-0034946 від 23.06.2008р., №МС-0036085 від 30.06.2008р., №МС-0036127 від 30.06.3008р. та №МС-0037125 від 07.07.2008р., у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 696,50грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1 696,50грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 337,18грн. та 18% річних в сумі 3916,26грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Положеннями п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було узгоджено строку поставки товару та позивачем не було пред’явлено вимоги відповідно до вищевказаної статті, то й прострочка виконання зобов’язання з оплати товару відсутня.

З огляду на зазначене вимоги щодо стягнення інфляційних та річних задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені у сумі 5222,79грн. суд враховує наступне.

Як на підставу нарахування пені позивач посилається на п. 6.4 договору №5677-ПКЛ від 20.08.2008р., згідно якого у випадку порушення строків оплати товару постачальник має право нарахувати, а покупець сплатити неустойку у розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки суд прийшов до висновку, що поставка позивачем товару здійснювалась не за умовами договору №5677-ПКЛ від 20.08.2008р., то й підстав для нарахування пені згідно його п. 6.4 немає. Позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 39 714,98грн. процентів по товарному кредиту.

Як на підставу нарахування пені позивач посилається на п. 6.6 договору №5677-ПКЛ від 20.08.2008р., згідно якого у випадку не перерахування покупцем грошових коштів за поставлений товар протягом двох банківських днів з лати виставлення рахунку-фактури та/або підписання сторонами видаткової накладної на відпуск партії товару, останній сплачує постачальнику за першою його вимогою відсотки за користування товарним кредитом із розрахунку 0,5% в день, виходячи від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару з весь період кредитування.

Оскільки суд прийшов до висновку, що поставка позивачем товару здійснювалась не за умовами договору №5677-ПКЛ від 20.08.2008р., то й підстав для нарахування процентів по товарному кредиту згідно його п. 6.6 немає. Позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають віднесенню пропорційно в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” м. Київ до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1695,50грн., інфляційних в сумі 337,18грн., 18% річних в сумі 3916,26грн., пені в сумі 5222,79грн. та 39 714,98грн. процентів по товарному кредиту за договором №5677-ПКЛ від 20.08.2008р.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15-а, ЄДРПОУ 34053516) на користь вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52/101, ЄДРПОУ 32527593) заборгованість в сумі 1695,50грн.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” м. Київ до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” м. Донецьк, про стягнення інфляційних в сумі 337,18грн., 18% річних в сумі 3916,26грн., пені в сумі 5222,79грн. та 39 714,98грн. процентів по товарному кредиту за договором №5677-ПКЛ від 20.08.2008р.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Герц „Строй” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15-а, ЄДРПОУ 34053516) на користь вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „МС ОЙЛ КАРД” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52/101, ЄДРПОУ 32527593) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,33грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3,93грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

Суддя

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.