Рішення № 2624452, 10.11.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.08 Справа № 28/379/08

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя

до відповідача: Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, м.Запоріжжя

про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії №501336 від 26.11.2007р.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Алілуєв Д.Ю. –представник на підставі довіреності №5/62/27-19 від 11.09.2008р.

від відповідача: Денисюк О.С. –представник на підставі довіреності №7-юр від 29.05.2008р.

Заявлені вимоги про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії №501336 від 26.11.2007р.

Ухвалою суду від 09.09.2008р. порушено провадження у справі № 28/379/08, судове засідання призначено на 13.10.2008р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

З метою надання додаткових доказів в судовому засіданні оголошувались перерви спочатку до 03.11.2008р, потім до 10.11.2008р.

Розгляд справи продовжено 10.11.2008р.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечує. А саме представник відповідача не погоджується з пунктом 3 додаткової угоди, яка передбачає, що у разі зміни тарифів на теплову енергію в період дії договору, Споживач сплачує за спожиту теплову енергію за новими тарифами з дати їх введення. Про зміну тарифів Теплопостачальної організації повідомляє споживача у письмовій формі або засобами масової інформації. Просить зазначений пункт у додатковій угоді виключити. Також представник відповідача не погоджується із п.7 додаткової угоди, яким зазначено, що дана додаткова угода складена українською мовою, у двох однакових примірниках, по одному для кожної із сторін, та є невід’ємною частиною договору №50336 від 26.11.2007р. Дана додаткова угода набуває чинності з 01.08.2008р. Представник відповідача просить суд вважати, що додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її обома сторонами. Про що було складено протокол розбіжностей до додаткової угоди №1 від 06.08.2008р. Суду було надано підписану додаткову угоду з протоколом розбіжностей.

В судовому засіданні 10.11.2008р. представникам сторонам за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

26.11.2007р. між Концерном “МТМ” та Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад” було укладено договір №501336 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору.

Згідно п.1.2. договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися Законом України “Про теплопостачання”, Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, “Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж” та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Також п.1.3 договору сторони узгодили, що у випадках зміни діючого законодавства України під час дії цього договору привести його умови у відповідність з вимогами законодавства.

Нормами ст.13 Закону України “Про теплопостачання” до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляються на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

28.07.2008р. виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення №327 про введення в дію починаючи з 01.08.208р. базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії Концерну “МТМ”.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна сторона надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п.1.3 договору №501336 Концерн “МТМ” направив на адресу відповідача додаткову угоду №1, в якій було запропоновано внести зміни до додатку №5 до договору. Зазначена додаткова угода була вручена представнику відповідача.

Разом з тим, відповідач в установлений чинним законодавством строк підписану додаткову угоду або заперечення на адресу позивача не направив.

На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з позовною вимогою про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії №501336 від 26.11.2007р. на умовах позивача.

Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 12,13,14,20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Як було з’ясовано в ході судового розгляду та як пояснив представник відповідача, вказана позивачем додаткова угода №1 до договору №501336 від 26.11.2007р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді ним була отримана, разом з тим відповідач не погодився з пунктами 3 та 7 наданої позивачем додаткової угоди, про що було складено протокол розбіжностей до додаткової угоди №1 від 06.08.2008р.

В протоколі розбіжностей відповідач просить пункт 3 додаткової угоди, яким передбачено, у разі зміни тарифів на теплову енергію в період дії договору, Споживач сплачує за спожиту теплову енергію за новими тарифами з дати їх введення. Про зміну тарифів Теплопостачальної організації повідомляє споживача у письмовій формі або засобами масової інформації виключити.

До того ж, відповідач не погоджується з п. 7 додаткової угоди, яким зазначено, що дана додаткова угода складена українською мовою, у двох однакових примірниках, по одному для кожної із сторін, та є невід’ємною частиною договору №50336 від 26.11.2007р. Дана додаткова угода набуває чинності з 01.08.2008р. Представник відповідача просить суд вважати, що додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її обома сторонами.

Розглянувши надані до суду матеріали, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Як вже було зазначено вище, позивач у відповідності до норм чинного законодавства в зв’язку з виникненням необхідністі звернувся до відповідача з пропозицією про внесення до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді змін та доповнень.

Відповідач в свою чергу розглянув пропозицію позивача, надав суду в судовому засіданні 10.11.2008р. підписану додаткову угоду. В той же час, оскільки були розбіжності з думкою позивача, відповідачем був складений протокол розбіжностей.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду до договору №501336 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 26.11.2007р. не підлягають задоволенню.

Також суд погоджується з думкою відповідача щодо викладення пункту 3 в редакції відповідача, оскільки умовами договору, а саме пунктом 4.2.2 сторони вже узгодили, що теплопостачальна організація зобов’язана повідомляти споживача у письмовій формі або засобах масової інформації про зміну тарифів.

Із зазначеного слідує, що повторного врегулювання цього питання умови договору не потребують, оскільки ці правовідносини сторін вже врегульовані.

Таким чином, зміна умов договору повинна здійснюватися лише за погодженням обох сторін, а оскільки з пунктом 3 відповідач не погоджується, то даний пункт залишається в редакції договору.

Щодо пункту 7 додаткової угоди в редакції позивача, суд хоче зазначити наступне: позивачем невірно тлумачаться такі правові категорії, як “строк набрання чинності угоди” та “строк дії угоди”, оскільки строк набрання чинності угоди –це строк підписання сторонами договору, а строк дії договору –це період часу в який кожна сторона повинна виконати певні дії.

Таким чином, суд погоджується з думкою відповідача.

Проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії №501336 від 26.11.2007р. належить відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покладаються пропорційно на сторони, оскільки відповідач в установлений законом строк не надав позивачу додаткову угоду з протоколом розбіжностей, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Керуючись ст.ст.44,49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (69600, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 3, р/р 2600530016876 в ЗФ ВАТ “ВіЕйБіБанк”, МФО 373317, код ЄДРПОУ 1431317) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, р/р 2600404530001 в АКБ “Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 42(сорок дві)грн.50коп. державного мита та 59(п’ятдесят дев’ять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 25 листопад 2008р.