Рішення № 26243800, 27.09.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/3582/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В. СуддівЛетягіної О.В., Білоусової В.В. При секретаріТаранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного Акціонерного Товариства «Крименерго» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

18 травня 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (правонаступник відкритого акціонерного товариства «Крименерго»), в якому з урахуванням уточнень, посилаючись на положення ст. 55 ЦК УРСР 1963 року, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 АР Крим, укладений 30 липня 2003 року.

Позов мотивовано тим, що 30 липня 2003 року між ОСОБА_6 та акціонерним товариством «Крименерго», від імені якого діяв представник ОСОБА_7, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №3139. Право власності продавця на зазначену квартиру підтверджується договором дарування, посвідченого нотаріусом 07.09.2000 року та зареєстрованого у реєстрі за №4621, зареєстрованого Джанкойським МБРТІ 11.09.2000 року в реєстрову книгу № 7п за номером 1013. ОСОБА_6 зазначає, що в момент укладання договору купівлі-продажу квартири він перебував у стані афекту та хвороби, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого продав належну йому квартиру за безцінь.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що в момент укладання спірного договору він не усвідомлював значення своїх дій, внаслідок нервового зриву та збігу тяжких сімейних обставин, що підтверджується багаточисельними доказами, які суд не взяв до уваги. Суд безпідставно відхилив всі його клопотання про призначення стаціонарної судової психіатричної експертизи

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу спірної квартири було укладено з дотриманням передбачених ЦК УРСР (у редакції 1963 року) вимог щодо форми, змісту, суб'єктного складу учасників правочину, відтак підстав для його визнання недійсним не має. Окрім цього, суд зазначив, що ОСОБА_9 спадково не обтяжений психічними захворюваннями, має вищу світу, займався активною трудовою діяльністю, до 2003р. на лікуванні у психіатричній лікарні не знаходився. Суд також виходив із висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 721 від 13.06.2006р., відповідно до яких в зв'язку з короткочасністю обстеження позивача не можна визначити його психічний стан на час укладення оспорюваного правочину.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання правочину, укладеного у липні 2003р., недійсним, позивач посилався на те, що під час посвідчення оспорюваного договору він перебував у такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 55 ЦК УРСР ( у редакції 1963р.) угода, укладена громадянином, хоча і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визначення такого стану, коли особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї сторони.

За клопотанням позивача 13 червня 2006р. була проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза № 721 (а. с.36-38), згідно з висновками якої в зв'язку з короткочасністю обстеження позивача дійти висновку щодо його психічного стану на час укладення оспорюваного правочину неможливо. На думку експертів, ОСОБА_6 необхідно направити для клінічного та діагностичного обстеження в умовах Кримської республіканської психіатричної експертизи для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Для її проведення необхідно надати експертам додаткові матеріали: амбулаторну карту поліклініки, карти стаціонарного хворого за 2003, 2006 роки, документи, що характеризують особистість ОСОБА_6

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 145ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Незважаючи на відсутність будь-якого висновку проведеної амбулаторної судово-психіатричної експертиза № 721 щодо поставлених запитань, незважаючи на багаточисельні клопотання ОСОБА_6 про проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи: заява від 23.01.2012р. (а. с.101), заява від 14.03.2012р.(а. с.121-127), заява від 21.03.2012р. (а. с.144-146), суд першої інстанції двічі відмовляв позивачу у задоволенні даного клопотання ухвалами: від 14 березня 2012р. (а.с.128) від 21.03.2012р. ( а. с.154), чим грубо порушив вимоги цивільного процесуального законодавства, яке зобов'язує суд у даному випадку призначити таку експертизу.

За клопотанням позивача ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 травня 2012р. була призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза. Для її проведення були витребувані медичні документи: амбулаторна карта поліклініки, карти стаціонарного хворого за 2003, 2006 роки.

Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №58 від 14 серпня 2012р. у ОСОБА_6 страждає на тяжкий психічний розлад - органічне шизофреноподібний (бредовий) розлад внаслідок органічного захворювання головного мозку сочетаного генезіса (судинного, посттравматичного). Психічний стан ОСОБА_6 на період укладення договору купівлі-продажу від 30 липня 2003р. визначався наявністю у нього вищезгаданого тяжкого психічного захворювання (органічного шизофреноподібного розладу), що заважало йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновки судово-психіатричної експертизи №58 від 14 серпня 2012р. щодо наявності у ОСОБА_6 вищезгаданого тяжкого психічного захворювання (органічного шизофреноподібного розладу) на момент вчинення, що заважало йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, повністю підтверджуються медичною документацією: амбулаторною картою поліклініки, картами стаціонарного хворого за 2003, 2006 роки, дослідженою судом апеляційної інстанції.

Отже, дослідженими доказами повністю підтверджуються обставини, на які посилається ОСОБА_6 як на підставу своїх вимог, а саме, що на період укладення договору купівлі-продажу від 30 липня 2003р. він внаслідок тяжкого психічного захворювання (органічного шизофреноподібного розладу) не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 55 ЦК УРСР ( у редакції 1963р.) укладена ОСОБА_6 угода купівлі-продажу квартири від 30 липня 2003р., хоча і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, є недійсною.

Відповідно до ч.2 ст. 55 ЦК УРСР (у редакції 1963р.) якщо така угода визнана недійсною, то кожна із сторін повинна повернути іншій стороні все отримане за угодою.

Із довідки АА №528000 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України головного управління статистики в Автономній Республіці Крим ( а. с. 301) Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго».

Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та відкритим акціонерним товариством «Крименерго» ( а. с. 11) ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1, а ВАТ «Крименерго» купив квартиру за 25051 грн.

Оскільки договір купівлі-продажу від 30 липня 2003р. визнається недійсним, сторони згідно з положеннями ч.2 ст. 55 ЦК УРСР повертаються у первинний стан: вищезгадана квартира повертається у власність ОСОБА_6 з покладенням на нього обов'язку повернути Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Крименерго» 25051 грн.

Враховуючи, що позивач оспорює угоду, укладену у 2003р., а він звернувся до суду 18.05.2005р., то строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР (у редакції 1963р.) не сплив. За таких обставин судова колегія не розглядає заяву позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду ( а. с.3).

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам не відповідає.

Згідно з п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України судова колегія скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6

ОСОБА_6, як інвалід другої групи, звільнений на підставі Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 375 грн. 76 коп. підлягає стягненню з ПАТ «ДТЕК Крименерго» в дохід бюджету.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п. п. 1,4, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Публічного Акціонерного Товариства «Крименерго» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 АР Крим, укладений 30 липня 2003 року між ОСОБА_6 та акціонерним товариством «Крименерго», посвідчений приватним нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №3139.

Сторони повернути у первинний стан, який існував до укладення договору.

Квартиру АДРЕСА_1 АР Крим повернути у власність ОСОБА_6, припинивши право власності на цю квартиру Публічного Акціонерного Товариства «Крименерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго».

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» 25051 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнено позивача, у розмірі 375 грн. 76 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :