Рішення № 2624320, 22.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.08 р. Справа № 44/356пд

за позовом Першого заступника прокурора Донецької області в інтересахдержави в

особі Міністерства аграрної політики України, м.Київ та Фонду державного

майна України, м.Київ

до відповідача 1. Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний

машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного

устаткування соляної промисловості”, ЄДРПОУ 05803465,

м.Артемівськ

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”,

ЄДРПОУ 32688883, м.Донецьк

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Новікова Р.Г.

Суддя Попков Д.О.

Представники:

від Фонду державного майна України: Маркуц Г.В.-гол. спец.-юрисконсульт

від Міністерства аграрної політики України: не з’явився

від відповідача 1: Кайнов В.І.-директор, Мітченко Ю.Д.-адвокат

від відповідача 2: не з’явився

прокурор: Лисенко С.І.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, м.Київ та Фонду державного майна України, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості”, м.Артемівськ, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”, м.Донецьк, про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цеху фінішної обробки деталей та експериментального цеху №1 збирання солекомбайнів Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості”, укладеного 09.02.2007р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”;

- спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” повернути на користь Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” отримані за договором купівлі-продажу від 09.02.2007р. цех фінішної обробки деталей та експериментальний цех №1 збирання солекомбайнів, а Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” грошові кошти в сумі 1573739,00 грн., отримані за вказаним вище договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. було задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України до Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу цеху фінішної обробки деталей та експериментального цеху №1 від 09.02.2007р. за номером 807, укладений між відповідачами,

- зобов’язано Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” отримані за договором купівлі-продажу від 09.02.2007р. за номером 807 грошові кошти в сумі 1573739,00 грн.;

- зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” повернути Державному науково-виробничому підприємству „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” отримані за договором купівлі-продажу від 09.02.2007р. за номером 807 цех фінішної обробки деталей та експериментальний цех №1, розташовані в місті Артемівську по вулиці Трудовій 2.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. по справі №44/356пд залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2008р. по справі №44/356пд скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Як було зазначено в постанові Вищим господарським судом України, господарські суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду і вирішення спору по суті в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України усебічно не з’ясували дійсні обставини справи і правовідносини сторін та належно не дослідили наявність тих обставин, які є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Зокрема, як вказує Вищий господарський суд України, визнаючи договір купівлі-продажу недійсним з підстав відсутності погодження Фонду державного майна України, суди не з’ясували порядок отримання такого погодження, особи, яка повинна його отримувати та не визначили яким чином вплине на правову оцінку та обставина, що порядок отримання погодження Фонду було прийнято лише після укладення спірного договору.

Також, згідно з постановою Вищого господарського суду України, посилаючись на те, що Державне науково-виробниче підприємство "Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості" включене до Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" суди не зазначили, яким чином застосовується даний закон в разі продажу не цілісного (єдиного) майнового комплексу, а якихось окремих майнових об’єктів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивачі посилаються на невідповідність спірного правочину вимогам ст.75 Господарського кодексу України, п.9 ст.11 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №01-120 від 23.11.2007р., доповнення до відзиву №01-139 від 24.12.2007р., пояснення №4/с від 18.09.2008р., №5/с від 19.12.2008р., в яких позовні вимоги не визнав.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач 1 посилається на узгодження відчуження спірного майна з органом управління цим майном - Міністерством аграрної промисловості України. При цьому, як вказує відповідач 1, Закон України „Про внесення змін до Господарського кодексу України відносно порядку відчуження державного майна”, яким були внесені зміни до ст.75 Господарського кодексу України, набрав сили 02.02.2007р. На вказану дату й відбулись біржові торги, наслідком яких було укладення 09.02.2007р. спірного договору. Одночасно, як вказує відповідач 1, на момент укладання договору купівлі-продажу від 09.02.2007р. не існувало певного порядку додаткового погодження відчуження нерухомого майна з Фондом державного майна України. Такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 вже після укладання спірного договору.

Відповідач 2 під час нового розгляду справи в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 01.09.2008р., 19.09.2008р.,13.10.2008р., 26.11.2008р., телеграма від 17.12.2008р.).

Відповідно до довідки від 23.09.2008р. №14/4-20/1437 Головного управління статистики у Донецькій області Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, Фонду державного майна України та відповідача 1, господарський суд встановив:

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 27.12.2006р. Управлінням муніципального розвитку Артеміської міської ради, власником будівлі цеху фінішної обробки деталей, експериментального цеху №1, що розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області, є держава в особі Міністерства аграрної політики України.

Виходячи зі змісту протоколів Артемівської філії Донецької товарної біржі №№001-Н та 002-Н від 02.02.2007р., було проведено аукціон з продажу будівлі цеху фінішної обробки деталей, експериментального цеху №1, що розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області.

Згідно з вказаними вище протоколами переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”.

09.02.2007р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний договір купівлі-продажу об’єктів, згідно з умовами якого Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” виступило продавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” покупцем окремо розташованої будівлі цеху фінішної обробки деталей загальною площею 1750,0 кв.м. та окремо розташованої нежитлової будівлі експериментального цеху №1 площею 864,87 кв.м., що належать державі України в особі Міністерства аграрної політики України та розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області.

Договір купівлі-продажу від 09.02.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Барановим С.М., внесений до реєстру нотаріуса під номером 807.

23.04.2007р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний акт приймання-передачі, за яким Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” прийняло окремо розташовану будівлю цеху фінішної обробки деталей загальною площею 1750,0 кв.м. та окремо розташовану нежитлову будівлю експериментального цеху №1 площею 864,87 кв.м., що належать державі України в особі Міністерства аграрної політики України та розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області.

Одночасно, згідно з платіжними дорученнями №7 від 05.02.2007р., №314 від 14.03.2007р., №360 від 16.04.2007р., №376 від 23.04.2007р. відповідачем 2 було перераховано відповідачу 1 грошові кошти в сумі 1573739,00 грн.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обгрунтування позовних вимог прокурор та позивачі посилаються на невідповідність спірного договору вимогам закону.

Зокрема, як вказують прокурор та позивачі, відповідачем 1 всупереч положень ст.75 Господарського кодексу України було здійснено відчудження майна, яке є державною власністю, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить, а саме Фонду державного майна України.

Крім цього, за твердженням прокурора та позивачів, Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” було створене на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, внаслідок чого до виключення його з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, відповідач 1 не міг вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного фонду, наслідком яких було відчуження майна.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №01-120 від 23.11.2007р., доповненнях до відзиву №01-139 від 24.12.2007р., поясненнях №4/с від 18.09.2008р., №5/с від 19.12.2008р.

Відповідач 2 заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з’явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача 1 до уваги не приймає та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство згідно із ст.74 Господарського кодексу України є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Як встановлено судом, згідно п.1.1 статуту Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” останнє є державним підприємством, що засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України.

Згідно п.4.2 цього статуту майно Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, відповідач 1 володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

При цьому, відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за відповідачем 1, відповідно до п.4.4 статуту Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” було затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1.

За змістом додатку 1 до об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, віднесено Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості.

Згідно із ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.177 Цивільного кодексу України до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було включено не завод як такий, а саме, Державне науково-виробниче підприємств „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” як майновий комплекс.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначаються Законом України „Про управління об’єктами державної власності”.

Згідно із ст.1 вказаного закону управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 3 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” передбачено, що об’єктом управління державною власністю є майно, яке передане державним комерційним підприємствам , установам та організаціям.

За змістом п.9 ст.11 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Господарськими організаціями згідно із ст.55 Господарського кодексу України є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” як господарська організація, створена на базі об’єкту державної власності, що не підлягає приватизації, не мала права до виключення її з переліку об’єктів права державної власності здійснювати відчуження належного державі майна - окремо розташованої будівлі цеху фінішної обробки деталей загальною площею 1750,0 кв.м. та окремо розташованої нежитлової будівлі експериментального цеху №1 площею 864,87 кв.м., що розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області.

На момент набрання чинності Законом України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” поняття цілісного майнового комплексу було визначено у Законі України „Про приватизацію державного майна”.

Згідно із ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна” під цілісним майновим комплексом державного підприємства розумілось майно підприємства як господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст.191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Як вказувалось вище, згідно із ч.1 ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки.

Таким чином, встановлена Законом України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” заборона на приватизацію Експериментального машинобудівного заводу гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості стосувалась всіх видів майна підприємства, у тому числі й окремих його частин - цеху фінішної обробки деталей та експериментального цеху №1 по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 75 Господарського кодексу України у вказаній редакції була викладена Законом України „Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна”, який набрав сили 02.02.2007р. з моменту оприлюднення в газеті „Урядовий кур’єр” №20 за 2007 рік.

Таким чином, суд вважає вказану вище норму такою, що має регулювати відповідні правовідносини як на момент проведення аукціону (02.02.2007р.), так і на момент укладення спірного договору (09.02.2007р.).

Вказана редакція була чинною, як на день проведення аукціону з продажу майна, так і на день укладання спірного договору, тому оспорювану прокурором угоду не можна вважати законною незалежно від наявності згоди на її укладання органу, уповноваженого управляти майном. Необхідність згоди на відчуження державного майна органа приватизації закріплена також і пунктом „и” підпункту 2 частини 1 ст.7 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”.

При цьому, посилання відповідача 1 на узгодженість продажу нерухомості з Міністерством аграрної політики України не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази отримання відповідачем 1 погодження органу, до сфери управління якого відноситься відповідач 1, враховуючи, що доказів додаткового обов’язкового погодження продажу приміщень з Фондом державного майна України відповідачами суду не надано.

Одночасно, твердження відповідача 1 про те, що зміни до ст.75 Господарського кодексу України набули чинності в день проведення аукціону і не могли бути відомі підприємству, є юридично неспроможними. Адже ця обставина не може слугувати правовою підставою для незастосування наведеної норми до правовідносин, які є предметом спору. Крім того, спірний договір укладено 09.02.2007р. і на цю дату відповідач 1 знав або повинен був знати про внесення змін до ст.75 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.02.2007р.

Згідно із ст.145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

За висновками суду, всупереч вимог ст.145 Господарського кодексу України зміна правового режиму цеху фінішної обробки деталей та експериментального цеху №1 по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області внаслідок укладання договору від 09.02.2007р. відбулась без прийняття рішення власником цього майна (державою в особі Фонду державного майна України).

Як встановлено судом, на момент укладання спірного договору від 09.02.2007р. був відсутній відповідний порядок отримання згоди на відчудження об’єкту державної власності з Фондом державного майна України.

Такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 „Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності”, тобто, після укладання спірного договору.

Проте, відповідачами всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б підтверджували звернення позивача або Міністерства аграрної політики України до Фонду державного майна України за погодженням на відчуження спірного майна.

При цьому, з’ясування питання, хто саме мав отримувати таке погодження від Фонду державного майна України, не має значення для встановлення факту відповідності або невідповідності спірного правочину вимогам закону, враховуючи відсутність відповідного погодження з боку Фонду державного майна України.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо включення відповідача 1 до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, а також щодо необхідності погодження продажу приміщень з Фондом державного майна України, в порядку ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу від 09.02.2007р. підлягає визнанню судом недійсним через невідповідність його змісту приписам абз.2 п.5 ст.75 Господарського кодексу України, ч.9 ст.11 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”, ст.145 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 09.02.2007р., останній є таким з моменту його вчинення.

Посилання відповідача 1 на ті обставини, що Міністерство аграрної політики України є неналежним позивачем по справі у зв’язку з наявністю його згоди на відчуження спірного майна судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно з листом №31-4/836 від 07.12.2007р. Міністерством аграрної політики України повідомлено суд про ті обставини, що воно є органом управління відповідача 1, права якого порушуються невиконанням зобов’язань за договором оренди, що завдає істотної шкоди інтересам держави в особі Міністерства аграрної політики України.

Твердження відповідача 1 щодо тих обставин, що оспорюваний договір не є окремим правочином, оскільки відчуження об’єктів державного майна проводилось шляхом проведення аукціону, суд вважає безпідставними, враховуючи, що згідно із ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів як визнання правочину, господарської угоди недійсними.

При цьому, згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України відповідні зобов’язання у відповідача 1 та відповідача 2 виникають саме з договору купівлі-продажу від 09.02.2007р.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні висновки зроблені і в постанові пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, а також в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”.

За таких обставин, враховуючи, що судом договір купівлі-продажу від 09.02.2007р. визнано недійсним, за вимогами ст.216 Цивільного кодексу України позовні вимоги щодо спонукання відповідача 1 повернути відповідачу 2 отримані за договором від 09.02.2007р. грошові кошти в сумі 1573739,00 грн., а також спонукання відповідача 2 повернути відповідачу 1 окремо розташовану будівлю цеху фінішної обробки деталей загальною площею 1750,0 кв.м. та окремо розташовану нежитлову будівлю експериментального цеху №1 площею 864,87 кв.м., що розташовані по вул.Трудова, 2 у м.Артемівську Донецької області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між відповідачами порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, м.Київ та Фонду державного майна України, м.Київ до Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничошахтного та технологічного устаткування соляної промисловості”, м.Артемівськ, Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу цеху фінішної обробки деталей та експериментального цеху № 1 від 09.02.2007р. за номером 807, укладений між Державним науково-виробничим підприємством „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”.

Зобов’язати Державне науково-виробниче підприємство „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” отримані за договором купівлі-продажу від 09.02.2007р. за номером 807 грошові кошти в сумі 1573739 грн. 00 коп.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” повернути Державному науково-виробничому підприємству „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” отримані договором купівлі-продажу від 09.02.2007р. за номером 807 цех фінішної обробки деталей та експериментальний цех №1, розташовані в місті Артемівську Донецької області по вулиці Трудовій 2.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” на користь державного бюджету України державне мито у розмірі 42 грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” на користь державного бюджету України державне мито у розмірі 42 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства „Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості” на користь місцевого бюджету міста Донецька, Ворошиловський район, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” на користь місцевого бюджету міста Донецька, Ворошиловський район, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.12.2008р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя

Суддя Новікова Р.Г.

Суддя Попков Д.О.