Рішення № 26241618, 24.09.2012, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 0203/2763/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2012 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

при секретарі: Манюк Л.В.

з участю

позивача, відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника позивача, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_5 про визнання реєстрації свідоцтва про право власності незаконною, внесення змін у технічний паспорт, визнання права власності на будинок та видачу відповідного свідоцтва, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання рішення виконавчого комітету незаконним і визнання права власності на спадщину за законом, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування, суд, -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в грудні 2005 року звернулися до суду з позовом до Вінницького ООБТІ (в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5, а.с. 101), який обґрунтували тим, що 05.06.1989 року було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_10 в АДРЕСА_1, яке вони вважають незаконним та таким, що порушує їхні права, оскільки на день видачі свідоцтва вони також проживали в даному будинку, та рішенням Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року дане свідоцтво було визнане недійсним. Тому позивачі просили визнати недійсною реєстрацію Вінницьким ООБТІ свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_10 від 05.06.1989 року № 147, внести зміни до технічного паспорту на даний житловий будинок, оскільки до нього неправомірно вони не були внесені, а також визнати факти права власності на даний будинок за позивачами, оскільки будинок було придбано за договором купівлі-продажу від 10.08.1982 року, спільними коштами та зусиллями його було перебудовано, а тому він має належати всім членам сім'ї, а саме позивачам та померлому ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, та просили врахувати, що за померлим ОСОБА_10 постійно доглядав позивач ОСОБА_1 В подальшому позовні вимоги було уточнено в частині скасування реєстрації Вінницьким ВОБТІ свідоцтва про право власності на будинок в зв'язку із його скасуванням рішенням Майданської сільської ради, а також щодо внесення до технічного паспорту на будинок в графу власників також позивачів, а також просили визнати право спільної сумісної власності на будинковолодіння, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_1, в рівних частках (а.с 190). Крім цього, в зв'язку із смертю позивача ОСОБА_8, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, вказавши, що прийняв спадщини після смерті матері ОСОБА_8, а тому є єдиним власником та користувачем спірного будинковолодіння, як співвласника будинку та як спадкоємця (а.с. 285), а також заявою від 24.11.2008 року уточнив позовні вимоги, вказавши, що його матір ОСОБА_8 за життя прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_10 на всю його 1/3 частку в будинку як забудовника, оскільки дочок ОСОБА_10 вважає такими, що не мають права на спадщину, інша 1/3 частина будинку належала їй як забудовнику, а ще 1/3 будинку належить позивачу ОСОБА_1 також як забудовнику, а тому він має право на визнання за ним права власності на житловий будинок в цілому (а.с. 298 -300). Заявою від 11.12.2008 року ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги, а саме посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ухилялись від допомоги батьку ОСОБА_10, не проявляли турботу про нього, просив усунути їх від спадкування за законом (а.с. 318 -319, 341). Крім цього, на подану заяву від 25.06.2012 року, в зв'язку з якою позивачу було надано строк для усунення недоліків наявних у справі позовних заяв, подав заяву про її повернення, просив розглянути всі наявні позовні вимоги (а.с. 18 -19, 28, 29, т. 2).

Відповідач ОСОБА_5 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 та Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яким вказала, що є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, крім неї спадкоємцями першої черги є також його дружина ОСОБА_8, та дочка ОСОБА_7 Оскільки вона та ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_10 подавши до державної нотаріальної контори відповідні заяви, а ОСОБА_7 відмовилась від своєї частки спадкового майна на користь ОСОБА_5, остання просила визнати за нею право власності на 2/3 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_10, а саме 2/3 частки з 1/2 частини будинководіння в АДРЕСА_1, а також 2/3 частки земельного паю (вимога щодо земельного паю в судовому засіданні не підтримувалась та відповідною ухвалою суду була залишена без розгляду). Крім цього, позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року, яким було визнано недійсним свідоцтво про право власності № 147 на житловий будинок в АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_10, оскільки виконкому сільської ради не надано повноважень на визнання недійсними правочинів та зобов'язання суб'єктів владних повноважень вносити зміни до будь-яких документів (а.с. 204).

Ухвалою суду від 13.03.2007 року вищевказані позови були об'єднані в одне провадження, а провадження по вимозі ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року було закрито (а.с. 223). Та в подальшому ОСОБА_5 було заявлено додаткову позовну вимогу, яка була прийнята до провадження, а саме просила визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року, оскільки прийняте рішення виходить за межі повноважень виконкому сільської ради (а.с. 274 -275).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який ухвалою суду від 24.11.2008 року був визнаний правонаступником по справі ОСОБА_8 (а.с. 304) позовні вимоги підтримав в повному обсязі, згідно наявних у справі заяв, пояснивши, що має право на 1/3 частину будинку, оскільки разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 будував даний будинок в 1988 році, на іншу частину будинку має право як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_8, якій він вважає належала 1/3 частина будинку як також забудовнику, а інша 1/3 частина будинку належала матері в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_10, оскільки вважає необхідним усунути від спадкування дочок померлого ОСОБА_10 Зокрема в зв'язку з тим, що за ОСОБА_10 доглядав лише він з матір'ю, а дочки взагалі не навідувались до батька. При цьому пояснив, що ще з часу одруження його матері та ОСОБА_10 в них з його дітьми від першого шлюбу були неприязні відносини. В даному житловому будинку він дійсно був прописаний лише в 1992 році, так як до цього часу був прописаний в іншому місці, хоча там не проживав.

Представник відповідача Майданської сільської ради в судовому засіданні заперечив проти скасування оскаржуваного рішення виконкому сільської ради, вважаючи його таким, що відповідає закону, та просив задоволити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача Вінницького ООБТІ заперечила проти заявлених до даного відповідача вимог, вважаючи їх безпідставними, так як при здійсненні своїх повноважень Вінницьке ООБТІ жодними діями чи бездіяльністю не порушувало прав позивача.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити вимоги ОСОБА_5 (а.с. 346).

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні просила задовольнити позов ОСОБА_5 з підстав, заявлених в позові та заяві про додаткові позовні вимоги, та не заперечувала проти часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на відповідну частину будинковолодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, в задоволенні інших вимог ОСОБА_1 просила відмовити в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

В судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що позивач дійсно приймав участь в будівництві нового будинку разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_8, так як раніше придбаний старий будинок був непридатний для проживання, скільки пам'ятають, позивач ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_8, весь час доглядав за ними та допомагав по господарству, рідні ж дочки ОСОБА_10 до батька майже не навідувались, а пам'ятають вони їх лише з похоронів ОСОБА_10, який за життя відносився до ОСОБА_1 як до рідного сина.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, оцінивши матеріали справи, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, а позов ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Так, згідно матеріалів справи, що також не заперечується сторонами, 10.08.1982 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким ОСОБА_8 придбала жилий будинок з надвірними будівлями в с. Майдан Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією відповідного договору. В подальшому на місці купленого будинку в 1988 році був збудований новий житловий будинок з господарськими спорудами, що також підтверджується копією технічного паспорту на дане будинковолодіння. На даний будинок 05.06.1989 року було видано свідоцтво № 147 про право особистої власності на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1, видане ОСОБА_10 на основі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 128 від 19 травня 1988 року (а.с. 6 т. 1).

Дане свідоцтво було належним чином зареєстроване в Вінницькому ООБТІ 05.06.1989 року.

Оскільки на час придбання будинку та здійснення нового будівництва ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були одружені, що підтверджується копією їх свідоцтва про одруження, даний збудований в шлюбі будинок з господарськими будівлями є їх спільною сумісною власністю як подружжя.

Так, згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, чинного на час створення майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Ст. 4 ЦК України в редакції 1963 року, чинній на час створення спірного майна, передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, ст.ст. 86, 100 даного Кодексу передбачено право особистої власності громадян на житловий будинок, ст. 112 Цього ж Кодексу передбачено право спільної власності кількох громадян на майно.

Проте позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено жодної із передбачених чинним законодавством на час створення майна підстав для набуття ним права на частку в спірному майні на час його будівництва як члена даного двору, так як він не був його членом на час створення майна, а також як забудовника майна, так як відсутні належні та допустимі докази існування відповідної угоди на створення спільного майна за його участі.

Так, ним не доведено існування угоди між ним та ОСОБА_10 і ОСОБА_8 на створення спільного майна та на яких умовах, а також його участь в спільному будівництві у відповідному розмірі. Зокрема допитані в судовому засіданні свідки лише підтвердили його фізичну участь у будівництві, проте такі пояснення не можуть бути доказом існування домовленості на створення ними саме спільного майна та в яких саме частках, враховуючи, що на час будівництва будинку ОСОБА_1 не був членом двору, що підтверджується відповідною довідкою про список членів господарства станом на 1986 -1989 р.р. (а.с. 242), а також копією його паспорта, за яким він прописаний на території спірного господарства лише з 13.03.1992 року.

Отже суд вважає встановленим, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_8, як створений ним під час шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10, що підтверджується копією спадкової справи, відкритої після його смерті. Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі саме на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1, як частку в спільному майні подружжя із ОСОБА_8 Інша 1/2 частка будинковолодіння належала ОСОБА_8, як іншому з подружжя.

Оскільки ОСОБА_10 не складав за життя заповітного розпорядження, відкрилася спадщина після його смерті в порядку спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги після його смерті були дружина ОСОБА_8, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як доньки померлого, відповідно частка кожного в спадковому майні складала по 1/3 частці від 1/2 частини будинку, тобто по 1/6 частці від цілого будинку. При цьому ОСОБА_7 відмовилася у встановленому законом порядку від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_5, що підтверджується копією спадкової справи після смерті ОСОБА_10

Отже прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_8 набула право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку будинковолодіння, а ОСОБА_5 -відповідно на 2/6 (враховуючи відмову на її користь від спадщини ОСОБА_7), тобто 1/3 частку будинковолодіння.

13.06.2007 року померла ОСОБА_8, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть. За життя 29.03.2007 року ОСОБА_8 заповіла все належне їй майно синові ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту.

Позивач ОСОБА_1 після смерті матері прийняв спадщину належним чином, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що не заперечується сторонами та підтверджується відповідними довідками Майданської сільської ради, а також копією його паспорту. Родинний зв'язок ОСОБА_1 із матір'ю підтверджується копією його свідоцтва про народження та копією свідоцтва про одруження його матері із ОСОБА_10

Відсутність інших спадкоємців, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_8 підтверджується довідкою Вінницької районної нотаріальної контори від 02.10.2008 року, оскільки спадкова справа після її смерті не заводилась, інших осіб, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини також немає.

Відповідно після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на 1/2 частку будинковолодіння в АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя, а також на 1/6 частку будинковолодіння, набуту в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_10, тобто загалом на 2/3 частки будинковолодіння. Та позивач по справі ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_8, прийнявши спадщину після смерті матері набув права власності в порядку спадкування саме на 2/3 частки спірного будинковолодіння.

Так, згідно ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Ззгідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно ст.ст. 1258, 1261, 1267 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають зокрема діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що доньки спадкодавця ОСОБА_10 проживали далеко від батька, тому не могли часто провідувати останнього, ОСОБА_10 на час смерті проживав разом з дружиною та її сином ОСОБА_1, які здійснювали за ним догляд, отримував відповідну пенсію, при цьому між дружиною ОСОБА_10 та її сином із доньками ОСОБА_10 склалися неприязні відносини, за таких обставин суд не вбачає підстав для визнання таких відносин між батьком і доньками як ухиляння від надання допомоги. До того ж в судовому засіданні не доведено належними доказами перебування ОСОБА_10 в безпорадному стані.

Тому в задоволенні позовної вимоги про усунення від спадкування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною реєстрації Вінницьким ООБТІ свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_10 від 05.06.1989 року № 147 та внесення змін до технічного паспорту на спірний житловий будинок, в їх задоволенні також слід відмовити в зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Так, Вінницьке ООБТІ керуючись Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом МЮ України 18.02.2002 року, за яким внесення змін до матеріалів інвентаризаційної справи із зазначенням нових співвласників можливе лише після проведення відповідної реєстрації права власності на іншу особу на підставі правовстановлюючих документів, визначених додатком 1 до п. 2.1. цього Положення, не могло внести зміни до технічного паспорту на будинковолодіння без відповідного правовстановлюючого документу на право власності даних осіб. Таким документом може бути відповідне свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування. При цьому до таких документів не відноситься рішення відповідної ради про визнання недійсним раніше виданого свідоцтва про право особистої власності.

Щодо визнання недійсною реєстрації відповідачем свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_10 від 05.06.1989 року № 147, то з копії даного свідоцтва вбачається здійснення такої реєстрації відповідачем ще 05.06.1989 року. На той час діяла Інструкція «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР»від 31.01.1966 року, згідно якої об'єкти нерухомості підлягали обов'язковій реєстрації на підставі правовстановлюючих документів, в тому числі свідоцтв на право особистої власності, що видавались відповідними рішеннями виконавчих органів рад. Тому відсутні підстави для визнання такої реєстрації відповідачем недійсною.

З цих же підстав у відповідача Вінницького ООБТІ не було підстав для скасування реєстрації вищевказаного свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок на ім'я ОСОБА_10 від 05.06.1989 року № 147 на підставі рішення Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року, оскільки таке рішення не є відповідним правовстановлюючим документом, на підставі якого може бути здійснено реєстрацію (перереєстрацію) прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги ж ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, рішенням виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року було визнано недійсним свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок на ім'я ОСОБА_10 від 05.06.1989 року № 147.

В своїй діяльності виконком сільської ради керується Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно ст.ст. 52, 53, 59 даного Закону, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно діючим законодавством не передбачено скасування виконавчим комітетом відповідної ради правовстановлюючих документів, виданих ним же на підставі відповідного рішення виконавчого комітету іншої ради.

При цьому суд звертає увагу, що оскаржуваним рішенням виконком Майданської сільської ради визнав недійсним правовстановлюючий документ на нерухоме майно, який був виданий на підставі рішення Вінницької районної ради від 19.05.1988 року, та дане рішення не було скасоване у встановленому законом порядку.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині визнання права власності на спірне будинковолодіння, а саме за останнім слід визнати право власності на 2/3 частки будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_8 В задоволенні всіх інших позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Та з огляду на вищевикладені обставини по кожній із заявлених позовних вимог, позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме за нею слід визнати право власності на 1/3 частку цілого будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10, та рішення виконкому Майданської сільської ради № 34 від 20.09.2005 року слід визнати незаконним та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1224, 1226, 1258, 1261, 1267, 1268, 1270, 1274, 1278 ЦК України, ст.ст. 52, 53, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, ст.ст. 4, 86, 100, 112 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_5 про визнання реєстрації свідоцтва про право власності незаконною, внесення змін у технічний паспорт, визнання права власності на будинок та видачу відповідного свідоцтва задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог за даним позовом відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання рішення виконавчого комітету незаконним і визнання права власності на спадщину за законом задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20.09.2005 року № 34 "Про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданий на ім'я ОСОБА_10.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя:

Секретар: