Постанова № 26241464, 27.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.12 Справа № 5015/2798/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід" від 20.08.2012 б/н

на рішення господарського суду Львівської області

від 08.08.2012 року у справі № 5015/2798/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с.Просіки, Бориспільський район, Київська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід", м.Львів

про стягнення суми основного боргу в розмірі 98 432,12 грн. за договором поставки мінеральних добрив від 29.12.2010 р. № 2921/000703

за участю представників сторін:

від позивача Янків І.М.

від відповідача не з?явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у склад колегії замість судді Мурської Х.В. введено суддю Бойко С.М.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.2012р. у справі №5015/2798/12 (суддя Р.Матвіїв) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Амако Україна», присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід»на користь позивача 98 432,12грн. боргу, 1 968,64грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по видаткових накладних товар підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з врахуванням положень ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 692 ЦК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -ТзОВ «Агрокультура Захід», оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Як на підставу для скасування рішення скаржник посилається на те, що згідно специфікації до договору від 29.12.2010 року, позивач взяв на себе зобов'язання щодо поставки карбаміду в біг-бегах в кількості 120 тон, +/- 10% на загальну суму 461 400,48 грн., однак, в порушення умов договору, позивачем було поставлено більше товару, ніж передбачено в специфікації, а саме, було поставлено 168 тон, тоді як максимально допустима кількість товару згідно специфікації становила 132 тони. З посиланням на п. 9.4 договору на поставку мінеральних добрив від 29.12.2010 року №2921/000703, відповідач зазначив, що повністю оплатив додатково прийнятий товар в розмірі 132 тон, який не перевищує відсоток, передбачений специфікацією, за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до специфікації.

Позивач заперечив доводи скаржника усними поясненнями представника в судовому засіданні, зокрема, зазначив про законність оскаржуваного рішення.

Відповідач (скаржник) явку представника в дане судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2012р. адресату (а.с.55).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

29.12.2010 року між ТзОВ "Амако Україна" (постачальник по договору, позивач у справі) та ТЗоВ "Агрокультура Захід" (покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір на поставку мінеральних добрив № 2921/000703, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару - продуктів хімічного виробництва, на умовах даного договору (а.с.5-7).

Згідно з п. 1.3 договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, пакуванням, умови поставки, ціна та порядок оплати товару визначаються специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до умов договору, було укладено додаток № 1 до договору - специфікацію від 29.12.2010 року, згідно із якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар в біг-бегах в кількості 120 тон, +/- 10% на загальну суму 461 400,48 грн. (а.с.8).

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до відповідача в момент отримання товару, за умови його повної оплати.

Згідно п.п.4.1.-4.2. договору, загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору. Ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у специфікації на конкретну партію товару.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі, якщо постачальник передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено специфікацією, покупець зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар в розмірі, що не перевищує відсоток, передбачений специфікацією, за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до специфікації.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р, а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання.

Даний договір підписаний директорами товариств, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору та додатку № 1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 645 624,69грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №Т-000159/000703 від 16.03.2011р. на суму 433 716,46грн.; №Т-000255/000703 від 31.03.2011р. на суму 85 792,09грн.; №Т-000256/000703 від 31.03.2011р. на суму 126 116,14грн., які підписані, зокрема, директором ТзОВ "Агрокультура Захід" п.Вайданич Г.А. та скріплені печаткою товариства (а.с.9-11).

Відповідач, в порушення умов договору та додатку №1 свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, в розмірі 547 192,57грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.12.2010 року та 17.03.2011 року, долученими позивачем до позовної заяви.

Отриманий по видаткових накладних товар на суму 98 432,12грн. відповідачем не оплачено.

11.05.2012р. на адресу ТзОВ «Амако Україна»направлено на адресу відповідача вимогу за вих.№2909 про оплату заборгованості в розмірі 98 432,12грн. (а.с.15-18), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в судовому порядку.

Відповідач в процесі розгляду справи заперечив позовні вимоги, зазначивши, що позивач здійснив поставку товару в розмірі, що перевищує кількість товару, визначеного в специфікації, відтак, за умовами договору він оплатив вартість 132 тон карбаміду і, на його думку, не повинен сплачувати вартість надмірно поставленого товару.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування рішення місцевого суду -відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №2921/000703 на поставку мінеральних добрив, поставив відповідачу товар, який відповідачем частково не оплачений.

Факт поставки товару позивачем підтверджується видатковими накладними №Т-000159/000703 від 16.03.2011р. на суму 433 716,46грн.; №Т-000255/000703 від 31.03.2011р. на суму 85 792,09грн.; №Т-000256/000703 від 31.03.2011р. на суму 126 116,14грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплена печатками товариств, зокрема, директором ТзОВ "Агрокультура Захід" п.Вайданич Г.А. та скріплені печаткою товариства (а.с.9-11).

Оригінали видаткових накладних оглянуті колегією в судовому засіданні та визнані такими, що оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, видатковими накладними підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, тобто факт передачі права власності на вищевказаний товар від ТзОВ «Амако Україна»у власність ТзОВ «Агрокультура Захід», який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ТзОВ "Агрокультура Захід" товарно-матеріальних цінностей, та, відповідно, виникнення у нього зобов?язання по оплаті вартості отриманої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3 специфікації (додатку №1), відповідач зобов'язався оплатити повну вартість товару до 30.12.2010р.

Окрім того, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу за вих.№2909 від 11.05.2012р. про оплату заборгованості в розмірі 98 432,12грн. (а.с.15-18), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем доказів оплати товару не долучено до матеріалів справи як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також не спростовано факту отримання товару та відсутності доказів повного або часткового повернення товару позивачу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Посилання відповідача на ту обставину, що оскільки він отримав від позивача 168 тон товару при максимально допустимій кількості товару в 132 тони, то позивачем в односторонньому порядку змінено умови договору щодо кількості продукції, яка поставляється, і відповідач, відповідно до п. 9.4 договору на поставку мінеральних добрив від 29.12.2010 року № 2921/000703, зобов'язався оплатити додатково прийнятий товар в розмірі, що не перевищує відсоток, передбачений специфікацією, за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до специфікації, вважається судовою колегією безпідставним, оскільки відповідач прийняв товар в більшій кількості, відтак, зміна умов договору відбулась у двосторонньому порядку.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2012р. у справі №5015/2798/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.09.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.