Постанова № 26241445, 25.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 13/9/5022-378/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Універсал Банк", м.Київ б/н від 22.06.2012 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012 р.

у справі № 13/9/5022-378/2012

за позовом: спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Луцьк

до відповідача: приватного малого підприємства "Партнер", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПАТ "Універсал Банк", м.Київ

про розірвання договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №5549 від 30.11.2004р.; повернення майна - будівлі Адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м.Тернопіль, вул. С.Будного, 4а, Спільному українсько-англійському підприємству "Західна Нафтова група"; визнання права власності на будівлю Адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м.Тернопіль, вул. С.Будного, 4а.

за участю представників сторін:

від позивача: Паньков О.П.-представник

від відповідача: Лазор А.О.-представник

від скаржника: Куликовська Г.М.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012р., оскільки суддя Краєвська М.В. тимчасово відсутня у склад колегії суддів для розгляду справи №13/9/5022-378/2012 введено замість судді Краєвської М.В. суддю Желіка М.Б.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012р. у справі №13/9/5022-378/2012 (суддя Стопник С.Г.) позов задоволено. Розірвано укладений 30 листопада 2004 року між Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю та приватним малим підприємством "Партнер"договір купівлі-продажу будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В"загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С. Будного, 4а, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 5549. Зобов'язано приватне мале підприємство "Партнер"(вул. С.Будного, 4а, м. Тернопіль, код 21167201) повернути спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, код 30887609) будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В"загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного, 4а. Визнано за спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, код 30887609) право власності на будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного, 4а. Стягнено з приватного малого підприємства "Партнер" (вул. С.Будного, 4а, м. Тернопіль, код 21167201) на користь спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, код 30887609) -6 206,20грн. судового збору.

ПАТ "Універсал Банк" подано апеляційну скаргу б/н від 22.06.2012 р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, скаржник зазначає, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд не звернув увагу на перебіг строку позовної давності. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки позивачу стало відомо про невиконання відповідачем умов договору про повернення боргу за придбане майно та на адресу відповідача була направлена претензія від 27.12.2005р. №254/1 на яку відповідач надав відповідь в листі №05/06 від 05.01.2006р. та з цього моменту не приймав жодних заходів щодо погашення заборгованості, строк початку перебігу позовної давності слід рахувати з 05.01.2006р. Відповідь відповідача на направлені позивачем претензії №221/2; №301/3 від 26.09.2007р. та від 05.12.2009р. не можна рахувати як підставу для переривання строку позовної давності, оскільки відповідачем не вчинялись реальні дії щодо повернення заборгованості. З огляду гна викладене, скаржник вважає, що враховуючи 3 - річний термін позовної давності з 05.01.2006р. строк закінчення права позивача на звернення з позовом до відповідача слід рахувати 05.01.2008р.

Також, скаржник зазначає, що судом не досліджено всі належні докази у справі та не встановлено всіх учасників спірних відносин, оскаржуване рішення порушує матеріальні та процесуальні права скаржника, посилаючись на те, що договір іпотеки від 26.10.2007р., укладений між скаржником на відповідачем у справі, яким передано банку в іпотеку нерухоме майно: а саме: будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою «В», заг.пл.. 526,5кв.м, за адресою м.Тернопіль, вул.. С.Будного, 4А, що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром містить ознаки шахрайства по відношенню до скаржника та дії по його укладенню направлені на настання наслідків відчуження іпотечного майна і ухилення від виконання зобов»язань за договором іпотеки.

Окрім того, скаржник просить залучити ПАТ "Універсал Банк", м.Київ, вул.. Автозаводська, 54/19 третьою особою у справі.

Розглянувши клопотання скаржника про залучення до справи у якості третьої особи, судова колегія прийшла дов висновку про задоволення останнього, оскільки рішення суду може вплинути на права та обов»язки ПАТ "Універсал Банк", м.Київ.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів саправи, 30 листопада 2004 року між спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та ПМП "Партнер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача будівлю Адміністративного корпусу з лікувально оздоровчим центром (цегла), що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м., що знаходиться в будинку під номером 4 "А", розташованому по вул. Степана Будного в місті Тернополі, а покупець зобов'язався прийняти вказану будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (а.с.15-16).

Відповідно до п.2 договору зазначена будівля адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром належить продавцеві на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тернопільської міської ради 24 березня 2004р. на підставі рішення виконкому №1514 від 30 грудня 2003 року та зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 24 березня 2004 року в реєстрову книгу за №1693.

Згідно із п.3 договору сторони погодили, що право власності на будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що відчужується, переходить до покупця із моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п.5 договору продажна ціна відчужуваного об'єкта складає 310 310,00грн., які покупець зобов'язався внести на рахунок продавця протягом 12 місяців після підписання цього договору або шляхом передачі в рахунок розрахунків простими векселями.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 30.11.2004р. та зареєстрований в реєстрі за №5549, при цьому нотаріусом встановлено особу громадян, що підписали договір, та перевірено їх дієздатність, а також правоздатність та належність відчужуваної будівлі адміністративного корпусу з лікувально оздоровчим центром спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, та повноваження представників.

У зв'язку із невиконанням відповідачем у встановлений строк взятих на себе обов'язків по договору в частині оплати отриманого нерухомого майна, спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю неодноразово направлялись претензії, зокрема №254/1 від 27.12.2005р., №221/2 від 26.09.2007р. та №301/3 від 05.12.2009р. з вимогою перерахувати суму основного боргу в розмірі 310 310,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства (а.с.7-10).

У відповідях на претензії № 05/06 від 05.01.2006р., №05/07 від 05.10.2007р. та №21/09 від 21.12.2009р. відповідач просив відтермінувати сплату боргу за договором купівлі-продажу до 31.08.2007р., надалі до 30.11.2009р. у зв'язку із важким матеріальним становищем підприємства та повідомив позивача, що підприємство прийме всіх зусиль для повернення купленого ним майна (будівля Адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром) (а.с.11-13).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що станом на 15 травня 2012р. (дата звернення з позовною заявою) відповідачем не оплачено вартість об'єкта згідно договору та не вчинено жодних дій по поверненню майна, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни (розірвання) договору, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч.1 ст.174 Господарського кодексу України є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст..638 ЦК України договір є укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору; істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, за умовами якого, та в силу ст.655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно з ч.1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст.651 ЦК України).

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов'язок покупця оплатити вартість об'єкта купівлі-продажу за договором купівлі продажу є істотною умовою договору і невиконання цього обов'язку є істотним порушенням цього договору відповідачем.

Як передбачено у п.12 договору купівлі-продажу від 30.11.2004р., у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки в порушення вимог законодавства України та умов договору відповідач свої зобов'язання по оплаті придбаного за договором майна у встановлені строки не виконав, доказів зворотнього суду не подав, а з часу настання обов'язку оплатити придбане майно минуло більше шести років, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору купівлі-продажу, вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 30 листопада 2004р., зареєстрованого в реєстрі за №5549 є обґрунтованими.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що отримане ПМП "Партнер" за договором купівлі-продажу від 30.11.2004р. майно слід повернути у власність спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та визнати за ним право власності на будівлю Адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м.Тернопіль, вул. С.Будного, 4а.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.144 ГК України, ст. 182 ЦК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.1.5 розділу І Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18.02.2002р. за № V 2223225-02 (із змінами та доповненнями), право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для державної реєстрації прав є рішення судів, що набрали законної сили.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі та додаткові документи, надані скаржником в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не є належними доказами в спростування заявлених позовних вимог та висновків суду першої інстанції у зв»язку із чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав із пропуском строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.4 ст. 257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

з Точки зору переривання строку давності, до зазначених у ч.1 ст.264 ЦК України дій можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дані, що свідчать про визнання зобов»язаною особою боргу, зокрема визнання претензії.

Відтак, судова колегія зазначає, що надання відповідачем відповіді вих.№21/09 від 21.12.2009р. на претензію за №301/3 від 05.12.2009р., в якій останній визнав невиконання підприємством договірних зобов»язань, що свідчить про визнання ним обов»язку щодо повернення позивачу купленого майна, тим самим перервав перебіг строку позовної давності. Перебіг позовної давності після переривання почався з 22.12.2009р.

Позовна заява надійшла до суду 15.05.2012р., тобто на час подання позову до суду строк позовної давності за зобов'язанням не сплив.

Отже, факт пропуску позивачем строку позовної давності, який покладено скаржником в основу апеляційної скарги, спростований матеріалами справи.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. ст..27, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012р. у справі №13/9/5022-378/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2012р.

Головуючий -суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.