Рішення № 2624043, 16.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.08 р. Справа № 7/145

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення штрафу по договору неустойки від 07.03.2007р. у розмірі 6 210 000 грн. за неналежне виконання умов договору №102 від 07.03.2007р.

За участю представників:

від позивача: Кроль М.Б. – предст.за дов.,

від відповідача: Колягіна Т.Є. - предст.за дов.

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк про стягнення штрафу по договору неустойки від 07.03.2007р. у розмірі 6 210 000 грн. за неналежне виконання умов договору №102 від 07.03.2007р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №102 від 07.03.2007р. з додатковими угодами та додатками до нього; договір про неустойку №1 від 07.03.2007р.; претензію №8-04/463 від 31.01.2008р.; відповідь на претензію №02/27-69 від 27.02.2008р.; акти приймання – передачі партії вугільної продукції з №1ДОН по №87ДОН включно.

Відповідач у відзиві №08/04-209 від 04.08.2008р. позовні вимоги заперечив, вважає такі вимоги необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.12.2008р. відповідач надав клопотання б/н та просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 500 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір постачання вугільної продукції №102 від 07.03.2007р. (далі по тексту – договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами, без протоколу розбіжностей.

Пунктом 8 договору та додатковою угодою №3 до договору передбачено, що даний договір є дійсним до 15.07.2007р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторони на момент виникнення спірної суми перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору, Постачальник (відповідач) зобов’язується поставити покупцю (позивачу) вугільну продукцію (далі по тексту вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановленим цим договором. Обсяг поставки вугілля складає 120 000 тн, орієнтовно на суму 41 400 000, 00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що якість вугільної продукції повинна відповідати вимогам, зазначеним самим договором. Кількість, асортимент, реквізити та терміни поставки визначаються в додатках до договору. Якість вугілля Постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вугледобувних підприємств.

Додатком №1 до договору підписаним без зауважень представниками обох сторін та скріпленого печатками обох підприємств передбачено, що постачальник зобов’язаний передати, а покупець прийняти та оплатити вугілля кількістю 75 000 тн марок Г, ДГ, Д, ГСШ, ДГСШ, ДМСШ, ДОМСШ, ДСШ за ціною (без ПДВ) 287, 50 грн. на Вуглегірську ТЕС ВАТ “Центренерго”, Залізничну станцію призначення – Світлодарське (п.п.1, 4 додатку).

Відповідно до п.3 цього ж додатку, графік постачання вугілля: березень 2007 року –25 000 тон, квітень 2007 року – 25 000 тон, травень 2007 року – 25 000 тон.

Додатком №2 до договору підписаним без зауважень представниками обох сторін та скріпленого печатками обох підприємств передбачено, що постачальник зобов’язаний передати, а покупець прийняти та оплатити вугілля кількістю 45 000 тн марок Г, ДГ, Д, ГСШ, ДГСШ, ДМСШ, ДОМСШ, ДСШ за ціною (без ПДВ) 287, 50 грн. на Вуглегірську ТЕС ВАТ “Центренерго”, Залізничну станцію призначення – Світлодарське (п.п.1, 4 додатку).

Відповідно до п.3 цього ж додатку, графік постачання вугілля: березень 2007 року –15 000 тон, квітень 2007 року – 15 000 тон, травень 2007 року – 15 000 тон.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств продовжено термін постачання вугілля до 15.07.2007р.

Між сторонами також 07.03.2007р. укладений договір про неустойку №1 від 01.03.2007р. (далі по тексту договір неустойки).

Відповідно до п.1 договору неустойки, даний договір укладається з метою забезпечення виконання договору №102 від 07.03.2007р. між постачальником та замовником вугілля кам’яного.

Згідно до п.2 договору неустойки, постачальник зобов’язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 6 210 000, 00 грн. у разі неналежного виконання умов договору, у тому числі затримки у постачанні товару з вини постачальника на строк понад 10 календарних днів, інших обставин, що можуть призвести до невиконання постачальником умов договору щодо забезпечення замовника кам’яним вугіллям з вини постачальника, за винятком обставин не переробної сили, що зазначені у договорі.

Відповідно до матеріалів справи, у тому числі до зазначених вище актів приймання – передачі партії вугільної продукції, в період з березня по червень 2007р. відповідач поставив позивачу 115 929, 676 тн вугілля.

У зв’язку з недопоставкою вугілля у кількості 4 070, 32 тн, позивач звернувся до відповідача з претензією №8-04/463 від 31.01.2008р. про сплату штрафних санкцій у розмірі 6 210 000, 00 грн.

Відповіддю на претензію №02/27-69 від 27.02.2008р. відповідач не визнав претензію, посилаючись на те, що на зовнішньоекономічному ринку застосування похибки +/- 5% є нормою, яка приймається усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Відповідач зазначив, що недопоставлене вугілля у кількості 4 070, 32 тн складає 3,39% від загальної кількості вугілля, яке мало бути поставлене за договором (120 000 тн), тобто, менше встановленої міжнародними нормами похибки.

До теперішнього часу сума штрафних санкцій у розмірі 6 210 000, 00 грн. відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо кількості вугілля, яке має бути поставлено позивачеві, обгрутовано матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 218 зазначеного кодексу передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Клопотанням б/н від 16.12.2008р. відповідач визнав суму позову частково, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства та ст. 233 Господарського кодексу України, просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 500 грн. Позивач зазначене клопотання відповідача заперечив.

В обґрунтування зазначеного вище клопотання, відповідач надав суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2008р., лист №06-04/4846 від 28.10.2008р., зазначив про зменшення фінансування видатків компанії, про неможливість відвантажування вугілля, у зв’язку з чим виконання відповідачем договірних зобов’язань на користь позивача за даних обставин ускладнюється.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи, те, що у відповідача на час розгляду справи спостерігається зменшення фінансування видатків компанії, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної суми штрафних санкцій до 1 500, 00 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у залишковій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були допущені порушення умов Договору, отже за даних обставин спір виник внаслідок його неправильних дій, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне судові витрати по справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст..129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 551, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, п.3 ст.83, ст..ст. 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ до Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м.Донецьк про стягнення штрафу по договору неустойки від 07.03.2007р. у розмірі 6 210 000 грн. за неналежне виконання умов договору №102 від 07.03.2007р задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” (83055, м.Донецьк, бул.Шевченка, 3-б, ЄДРПОУ 30623185, МФО 334635, п/р 26007301793524 у філії ГУ ПІБ) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (02660, м.Київ, МСП, вул.Магнітогорська, 1; р/р 26005301241404 у Київському міському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, ЄДРПОУ 22927045) штраф по договору неустойки від 03.03.2007р. у сумі 1 500, 00 грн. , державне мито у розмірі 25 500, 00 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя