Рішення № 2624040, 17.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.08 р. Справа № 7/142

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-Транс” м. Донецьк

За участю:

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: Отвагіна Ігора Михайловича м. Донецьк

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: Шкуренка Олександра Григоровича м. Донецьк

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ситнікова Михайла Олександровича м. Донецьк

Предмет спору: відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу у розмірі 17 404,28 грн.

За участю представників:

від позивача: Вахлаков О.П. - дов. №205-22/1 від 02.01.2008р.;

від відповідача: не з’явились;

від третіх осіб: не з’явились.

У судовому засіданні 29.07.2008р. оголошена перерва до 07.08.2008 р. для підготовки повного тексту рішення, згідно ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

ТДВ “Страхова компанія “Провіта” м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ “МАЗ-Транс” м. Донецьк про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу у розмірі 17 404,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 18.01.2007р. №17/712-7316, зокрема, на несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку; на поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/4636188; постанову Ленінського районного суду від 23.07.2007р. б/н; заяву про настання страхового випадку від 23.05.2007р. №17/07-234; заяву про виплату страхового відшкодування від 03.09.2007р.; подорожній лист №633570; страховий акт №ГО-0125-07 від 17.10.2007р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 17.10.2007р.; наказ №0125ГО від 17.10.2007р.; платіжне доручення №20456 від 26.10.2007р.; висновок спеціаліста №267.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог та стягненні з відповідача шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу у розмірі 17 404,28 грн., посилаючись при цьому на факти, встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Донецька №2-1333 від 28.12.2007р. за результатами розгляду цивільної справи.

Відповідач позов заперечив, проте, в разі задоволення позовних вимог, відповідач просить відстрочити виконання рішення терміном на 2 місяці. У судовому засіданні 17.09.2008р. відповідач визнав факт наявності вини у скоєнні ДТП водія Ситнікова М.О., наполягає на задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на 2 місяці, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Ухвалами суду від 15.07.20087р. та 05.08.2008р. до участі у справі в порядку ст..27 ГПК України залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Ситнікова Михайла Олександровича м.Донецьк, Отвагіна Ігора Михайловича м.Донецьк та Шкуренка Олександра Григоровича м.Донецьк.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Отвагін І.М. у судовому засіданні 17.09.2008р. повідомив, що він є власником пошкодженого автомобіля, зауважив, що ДТП сталося не з його вини, підтвердив факт отримання від страхової компанії (позивача) суми страхового відшкодування, повідомив, що адміністративна справа відносно нього порушена не була у зв’язку з відсутністю вини, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

За клопотанням третьої особи – Отвагіна І.М., до матеріалів справи долучене рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 28.12.2007р. по справі №2-1333 про стягнення з ТОВ „Маз-Транс” на користь Отвагіна І.М. матеріальної та моральної шкоди, завданої під час ДТП, яка сталася 14.05.2007р.

На виконання ухвали господарського суду Донецької області від 05.11.2008р. від Ленінського районного суду м.Донецька отримані копія рішення зазначеного вище рішення від 28.12.2007р. по справі №2-1333 та довідка з датою набрання ним чинності (06.01.2008р.).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ситніков М.О. у судовому засіданні 14.10.2008р. повідомив, що він вважає винним у скоєнні ДТП Шкуренка О.Г., зазначив, що постанову Ленінського районного суду м.Донецька по адміністративній справі у відношенні Ситнікова М.О. скасовано постановою Апеляційного суду Донецької області, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. За клопотанням третьої особи – Ситнікова М.О. від 14.11.2008р. до матеріалів справи залучена зазначена вище копія постанови Апеляційного суду Донецької області від 02.10.2008р. по справі №33-905.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Шкуренко О.Г. у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, пояснень стосовно обставин справи не надав, причин такого не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, у тому числі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб суд ВСТАНОВИВ:

14.05.2007р. на перехресті вулиць Купріна та пров. Ленінського відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю транспортних засобів „МАН” д/н АН2738ВТ (далі по тексту МАН), який належить ТОВ „Маз-Транс”, під керуванням Ситнікова М.О. та транспортного засобу „ЗАЗ-ДЕУ Т13110” д/н 49951ЕН (далі по тексту ДЕУ), який належить Отвагіну І.М., під керуванням Шкуренка О.Г.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 28.12.2007р. №2-1333 Ситніков М.О., керуючи технічно справним автомобілем МАН, який належить ТОВ „Маз-Транс”, рухавшись по пр.Ленінському, в районі перехрестя з вул..Купріна, в порушення вимог п.13.3 ПДР, не дотримавшись безпечного інтервалу, скоїв наїзд на автомобіль ДЕО, який стояв непорушно біля бардюрного каменю з водієм Шкуренко О.Г., в результаті чого автомобіль ДЕО зазнав механічних пошкоджень.

У даному рішенні зазначено, що вина водія автомобіля МАН Ситнікова О.М. у вказаному ДТП доведена повністю.

Відповідно до ст..35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З пояснень сторін та третіх осіб, з матеріалів справи, у тому числі з довідки Ленінського районного суду м.Донецька надісланої разом із супровідним листом №4046 від 10.11.2008р. до господарського суду за запитом вбачається, що зазначене вище рішення №2-1333 набрало чинності 06.01.2008р.

Отже, факт наявності вини у скоєнні ДТП водія автомобіля МАН – Ситнікова О.М. встановлений при розгляді цивільної справи №2-1333 та не підлягає повторному доведенню при розгляді господарської справи №7/142.

До того ж, відповідач підтвердив факт виплати третій особі – Отвагіну І.М. суми, яка стягнута вказаним вище рішенням та той факт, що рішення №2-1333 на час розгляду розгляду справи №7/142 не оскаржено. Відповідач також підтвердив факт наявності вини у скоєнні ДТП водія Ситнікова М.О., що зафіксовано протоколом судового засідання від 17.09.2008р.

Між ТДВ „СК „Провіта” та ТОВ „Маз-Транс” укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 18.01.2007р. №17/712-7316 (далі по тексту Договір).

Предметом вказаного договору є майнові правовідносини страховика (ТДВ „СК „Провіта”) та страхувальника (ТОВ „Маз-Транс”) щодо здійснення страхового відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором та Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту”.

Пунктами 4.1 та 8.1 договору передбачено, що він набирає чинності з дня його укладення та діє протягом 12 місяців при умові сплати страхового платежу згідно п.4.8 договору.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент скоєння ДТП позивач та відповідач перебували у договірних відносинах.

Внаслідок зазначеної вище ДТП та отриманням механічних пошкоджень 03.09.2007р. до позивача звернувся власник пошкодженого автомобіля ДЕУ – Отвагін І.М. із заявою про виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля ДЕУ у розмірі завданого збитку. В обґрунтування своєї заяви, Отвагін І.М. послався на пошкодження його автомобіля внаслідок порушення водієм транспортного засобу МАН д/н АН2738ВТ Ситніковим М.О. Правил дорожнього руху, який належить ТОВ „Маз-Транс”.

Згідно п.1.3 договору, його укладено по І-типу-страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до додатку №1 до договору, який є невід’ємною його частиною відповідно до п.10.5 договору, до застрахованих автомобілів, у тому числі, відноситься автомобіль МАН д/н АН2738ВТ.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька №2-1333 встановлено, що водій автомобіля МАН Ситніков М.О. в момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ТОВ „Маз-Транс” (на посаді водія) та керував автомобілем на законних підставах, виконуючи свої трудові обов’язки.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику постраждалого автомобіля ДЕУ, Отвагіним І.М. була замовлена експертиза.

Відповідно до висновку спеціаліста ТОВ „Експерт” №267, вартість матеріальної шкоди, спричиненого власнику транспортного засобу ДЕУ на момент дослідження складає 17 914, 28 грн.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, згідно п.4.6 договору, при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, складає 510 грн. по кожному полісу. Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, зазначеної в цьому договорі.

На підставі вищевказаного, позивачем складений страховий акт №ГО-0125-07 від 17.10.2007р., відповідно до якого, розмір страхового відшкодування з урахуванням зменшення на суму франшизи, складає 17 404, 28 грн.

Згідно наказу ТДВ „СК „Провіта” №0125ГО від 17.10.2007р. Отвагіну І.М. повинно бути виплачено страхове відшкодування до договору та полісу №ВА/4636188 у сумі 17 404, 28 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач сплатив власнику пошкодженого транспортного засобу ДЕУ – Отвагіну І.М. суму завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП, яка сталася 14.05.2007р., у розмірі 17 404, 28 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №20456 від 26.10.2007р.

Відповідно до п.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як вже зазначено вище, винною особою у скоєнні ДТП є водій транспортного засобу МАН – Ситніков М.О.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька №2-1333 встановлено, що водій автомобіля МАН Ситніков М.О. в момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ТОВ „Маз-Транс” та займав посаду водія, у зв’язку з чим, на підставі ст..35 ГПК України, господарський суд Донецької області приймає вказаний факт як обов’язковий та такий, що не повинен доводитись повторно.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п.п.г) п.38.1.1 ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Статтею 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов’язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше 3 робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання страхового випадку (пункт 33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону).

Відповідно до п.5.2.5 договору, при настанні страхового випадку невідкладно з місця пригоди, але не пізніше трьох днів (якщо цьому не перешкоджали об’єктивні причини) повідомити про те, що сталося, страховика за вказаним у полісі телефоном.

Страховим випадком у розумінні п.3.1 договору та ст.6 ЗУ №2902-ІV є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку (ДТП 14.05.2007р.) лише 22.05.2007р., про що свідчить факсовий напис на отриманій позивачем заяві та зареєстрованій 23.05.2007р. за реєстраційним номером 17/07-234, тобто пізніше ніж через 3 робочих дні. Зазначений факт також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, що зафіксовано протоколом судового засідання від 14.10.2008р.

На підставі вищевказаного, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача шкоду заподіяну внаслідок ДТП в порядку регресу у розмірі 17 404,28 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку щодо правомірності та доведеності позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення терміном на 2 місяці.

Позивач зазначене клопотання відповідача заперечив.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення на 2 місяці у зв’язку з тим, що відповідачем не надано жодного документу, в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, а також враховуючи незначний розмір стягуваної з нього суми за цим рішенням та виходячи з інтересів обох сторін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” №1961-ІV від 01.07.2004р., керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” м. Київ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-Транс” (83007, м.Донецьк, вул..Свєтлова, 1-а, ЗКПО 30711276) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (юр.адреса: 07300, м.Вишгород, вул..Набережна, 7, пошт.адреса: 02100, м.Київ, вул..І.Дубового, 18, ЄДРПОУ 31704186) суму шкоди у розмірі 17 404,28 грн., державне мито у сумі 174, 04 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення у сумі 118, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.