Рішення № 26240370, 24.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2012 р. Справа № 21/5007/877/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Подік О.А. - засновник (паспорт ВМ 505017 від 21.02.98р.);

від відповідача: Бовсунюк С.М. - довіреність б/н від 03.01.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Подік" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 50697,17 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 50697,17грн. заборгованості, з яких: 49380,36 грн. основного боргу та 1316,81 грн. пені.

18.09.12р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 10.09.12р., направлена відповідачу за адресою: м. Житомир, майдан Смолянський,3, з відміткою поштового відділення: "За місцем обслуговування" (а.с. 39-41).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив суму сплаченого відповідачем боргу. Надав для огляду оригінал витягу з ЄДР щодо ПП "Подік", копію якого долучено до матеріалів справи. Зазначив, що оскільки основну заборгованість відповідачем погашено у повному обсязі, на стягненні пені не наполягає, тому надавати решту витребуваних ухвалою суду документів не вважає за необхідне.

Представник відповідача в судовому засіданні надала усні пояснення по справі.

Дослідивши надані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.11р. між КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Подік" (підрядник, позивач) укладено Договір №25, за умовами якого підрядник зобов'язується : - надати техніку в технічно-справному стані; - здійснювати у випадку необхідності доставку техніки до місця знаходження замовника; - проводити ремонтні роботи у випадку виходу техніки з ладу (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна на послуги визначається на підставі рахунків-фактур.

Розрахунок за фактично виконані роботи проводиться згідно товарно-транспортних накладних та актів приймання виконаних робіт (п. 3.2. Договору).

Згідно позовної заяви позивач вказує, що ним на виконання умов вказаного Договору були надані послуги на суму 49380,36грн., однак відповідач станом на 30.07.12р. розрахунки на вказану суму не провів.

Зазначає, що 23.05.12р. відповідачу була направлена претензія на суму 49380,36грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Посилаючись на п. 5.1. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1316,81грн. пені.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №25 від 01.03.11р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами Актами здачі-прийняття робіт (а.с.15-18), підтверджено що за період з березня 2012 року по квітень 2012 рік позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 9200,15грн. При цьому, за відповідачем рахувалася заборгованість за минулі періоди в розмірі 40180,21грн. (63180,21грн. - 23000,00грн.), що не заперечувалось представниками сторін в судових засіданнях та вбачається з підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 20). Таким чином, загальна сума наданих послуг склала 49380,36грн. (9200,15грн. + 40180,21грн.).

У відповідності до п. 3.2 Договору, розрахунок за фактично виконані роботи проводиться згідно товарно-транспортних накладних та актів приймання виконаних робіт.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи договору та актів виконаних робіт (а.с. 15-18,21), останні не містять строків їх оплати.

Таким чином, оскільки сторони не погодили строки проведення розрахунків, для їх визначення слід керуватися ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 23.05.12р. відповідачу, в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, було направлено вимогу №89 від 23.05.12р. (а.с. 19) про сплату боргу в розмірі 49380,36грн.

Як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, претензію відповідачем було отримано у червні місяці.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач 03.07.12р. платіжним дорученням №441 (а.с.32) перерахував позивачу за надані послуги 3000,00грн.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 31.07.12р., що вбачається з відмітки господарського суду Житомирської області на позовній заяві (а.с.2), в частині стягнення 3000,00грн. слід відмовити, оскільки вказані кошти сплачені до звернення позивача до суду.

Крім того, 08.08.12р., згідно платіжного доручення №535 від 08.08.12р. відповідач перерахував позивачу 46380,36грн. (а.с.33).

Оскільки зазначена сума була погашена під час розгляду справи в суді, провадження у справі в частині стягнення 46380,36грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Що стосується нарахованої позивачем пені у розмірі 1316,81грн., слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, замовник зобов'язується за несвоєчасний розрахунок сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 64 дні, що становить 1316,81грн. (а.с.2). Однак, останнім не зазначено у позовній заяві та не уточнено в судовому засіданні період її нарахування, що унеможливлює здійснення перевірки правомірності заявлення до стягнення вказаної штрафної санкції та обґрунтованості розміру останньої.

Таким чином, враховуючи, що, на неодноразові вимоги суду позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням періоду її нарахування та зважаючи на надані в судовому засіданні пояснення представника останнього, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення 1316,81грн. пені слід залишити без розгляду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч.1. ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 46380,36грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. У задоволенні позову в частині стягнення 3000,00грн. основного боргу відмовити.

3. В частині стягнення 1316,81грн. пені позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Управління автошляхів" Житомирської міської ради (10003, Житомирська обл., м. Житомир, пров. Кавалерійський, 4, код 03344119)

на користь Приватного підприємства "Подік" (10012, Житомирська обл., Корольовський р-н., м. Житомир, вул. Гоголівська, 16-А, код 32066937):

- 1472,45 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1 - до справи; 2 - відповідачу - рек. з пов.