Рішення № 26240269, 24.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2012 р. Справа № 21/5007/875/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лагостаєва Л.І. - довіреність №220 від 15.08.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м.Малин, Житомирська область)

про стягнення 300838,87 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 300838,87грн., з яких: 173828,56грн. попередньої оплати та 127010,61грн. пені. При цьому, судом було встановлено, що при арифметичному додаванні зазначеної попередньої оплати та пені, їх сума складає 300839,17грн.

Згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог та повернення судового збору №07-09/12з від 07.09.12р. (а.с.58-59), позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 71593,26грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 245421,83грн. (з яких 173828,57грн. основного боргу) та повернути суму судового збору у розмірі 1108,34грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача...(абз. 4,5 пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача №07-09/12з від 07.09.12р. до розгляду.

Спір вирішується з врахуванням зменшення позовних вимог в частині стягнення пені.

24.09.12р. на адресу суду від відповідача надійшла факсимільна копія клопотання від 24.09.12р., згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи до остаточного вирішення питань з позивачем, які виникли в процесі співпраці та врегулювання даних спорів мирним шляхом (а.с. 65).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що йому невідомо про наміри сторін щодо мирного врегулювання спору.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви від 07.09.12р., підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав письмові пояснення стосовно невідповідності сумарного розміру заявлених позовних вимог ціні позову (а.с. 67), згідно яких помилку було допущено у зв'язку з невірним зазначенням у тексті позовної заяви розміру пені -127010,31грн., замість 127010,61грн., та підтвердив вказану у позовній заяві фактичну суму позовних вимог у розмірі 300839,17грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 24.09.12р., суд враховує наступне.

Так, згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України. При цьому, підставами для відкладення є обставини, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Натомість, виходячи з вказаних відповідачем підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи наявні у справі матеріали, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

До того ж, двохмісячний строк розгляду спору, передбачений ч.1 ст. 69 ГПК України, закінчується 01.10.12р., а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 7 днів, що залишилися до закінчення, встановленого ч.1 ст.69 ГПК України, строку не достатньо.

Згідно ч.1,3 ст. 69 ГПК, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Однак, сторонами не подано клопотання, передбачене ч.3 ст.69 ГПК України.

За вказаних обставин, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп" (позивач, покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (постачальник) було укладено договір №040211 (далі - Договір (а.с. 22-24)), за умовами якого постачальник своїми силами, на власних виробничих потужностей зобов'язується виробити продукцію, визначеної в Специфікації до даного Договору (п.1.1. Договору).

Згідно листа №5/553 від 06.07.11р., (а.с.28), який відповідач просить вважати невід'ємною частиною Договору, ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" з 22.04.11р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (відповідач у справі).

Відповідно до п. 1.2. Договору, постачальник зобов'язався поставити продукцію в кількості, асортименті та цінам, вказаним в Специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно Специфікації №1 від 04.02.11р. (а.с. 25) відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу продукцію на загальну суму 405600,00грн.

У зв'язку з тим, що умовами Договору передбачено попередню оплату, позивачем 11.02.11р. перераховано відповідачу 202800,00грн., та 24.02.11р. - 202800,00грн. (а.с. 29-31).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач продукцію у визначені Договором строки та обсязі не поставив, виконавши зобов'язання лише частково на суму 231771,44грн. Зокрема, 07.06.11р. згідно накладної №98 поставив товар на суму 115885,72грн. та згідно накладної №15 від 26.01.12р. на суму 115885,72грн. (а.с.32,33).

З огляду на вказане, вартість недопоставленої відповідачем продукції склала 173828,56грн.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду відповідачем товар не поставлено, сума попередньої оплати не повернута, зазначене стало підставою звернення до суду.

Посилаючись на п. 6.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 71593,26грн. пені (а.с.60).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.509 ЦК України). Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.п.1,4 ч.2 ст.11 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем умов Договору №040211 від 04.02.11р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 405600,00грн. (а.с.29-31).

Згідно п. 4.1. Договору, строк поставки (виготовлення) продукції визначається в специфікації.

Згідно підписаної сторонами Специфікації №1 від 04.02.11р. (а.с.25), відповідач зобов'язався поставити продукцію на загальну суму 405600,00грн. у слідуючі строки:

- Опоку для відливки "Балка надресорна" - у кількості 8 штук на суму 96571,44 грн. без ПДВ - до 15.02.11р.;

- Опоку для відливки "Рама бокова права" - у кількості 8 штук на суму 96571,44 грн. без ПДВ - до 15.03.11р.;

- Опоку для відливки "Рама бокова ліва" - у кількості 8 штук на суму 96571,44 грн. без ПДВ - до 01.04.11р.;

- Опоку верху для відливки "Балка шкворнева" - у кількості 2 штуки на суму 24142,84грн. без ПДВ - до 01.04.11р.;

- Опоку низу для відливки "Балка шкворнева" - у кількості 2 штуки на суму 24142,84грн. без ПДВ - до 01.04.11р.

Однак, у зазначені строки та обсязі товар поставлено не було. Зокрема, матеріали справи місять накладну №98 від 07.06.11р. (а.с.32), згідно якої відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 115885,70рн.

Крім того, 26.01.12р., згідно видаткової накладної №15 (а.с.33), відповідачем поставлено товар на суму 115885,73грн.

Таким чином загальна сума поставленого відповідачем товару склала 231771,43грн.

Враховуючи, що позивачем було перераховано 405600,00грн., вартість недопоставленої продукції склала 173828,57грн. (405600,00грн. - 231771,43грн.), що є обґрунтованим, оскільки підтверджується вищевказаними документами.

Слід зазначити, що саме у сумі 173828,57грн. позивачем визначено розмір попередньої оплати, яку він просить стягнути з відповідача згідно заяви від 07.09.12р. (а.с.58-59), в той час як згідно позовної заяви її заявлений до стягнення розмір становить 173828,56грн. При цьому у поясненнях від 21.09.12р. позивачем підтверджено, що саме 173828,56грн. попередньої оплати підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно повідомлення від 30.05.12р. за №30-05/12-1, направленого відповідачу 30.05.12р. (а.с.46-47), позивач вимагав, зокрема, вважати Договір №040211 від 04.02.11р. розірваним з дати отримання ПАТ "МДЕЗ" даного повідомлення, відшкодувати позивачу збитки в сумі 173828,56грн.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 173828,56грн., у строк до 11.06.12р. включно (30.05.12р. - дата відправлення повідомлення (вимоги) + 5 днів на поштовий обіг, які передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07р. "Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" + 7 пільгових днів).

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, грошові кошти, сплачені за товар, який поставлено не було, позивачу не повернув.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 173828,56грн. попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 630 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що у випадку прострочки поставки продукції та/або прострочки передачі документів, передбачених даним Договором, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята процента) від вартості не поставленої у строк продукції, або від вартості продукції, на яку документи були передані з прострочкою, за кожен день запізнення.

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 60), за несвоєчасну поставку товару за період з 16.02.11р. по 01.10.11р. нараховано пеню в сумі 71593,26грн.

Однак, при перевірці зазначеного розрахунку, судом було встановлено, що за визначений позивачем період обґрунтовано заявленою є пеня в сумі 67851,05грн. У стягненні 3742,21грн. пені слід відмовити.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 241679,61грн., з яких: 173828,56грн. основного боргу, 67851,05грн. пені.

У стягненні 3742,21грн. пені суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

При цьому, враховуючи прийняту судом заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.09.2012 №12-03-452, керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", позивачу слід повернути з Державного бюджету України 1108,34грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55, код 30793296)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп" (03028, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Оскольська, буд. 31, код 33493948):

- 173828,56грн. основного боргу;

- 67851,05грн. пені;

- 4833,59грн. судового збору.

3. У стягненні 3742,21грн. пені відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп" (03028, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Оскольська, буд. 31, код 33493948) 1108,34грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №644 від 19 липня 2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу (наручно)

3- відповідачу (рек. з пов.)