Постанова № 26239968, 27.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5019/176/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В., . Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 5019/176/12 за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс", ОСОБА_6 про визнання попереднього договору міни недійсним,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачів ТОВ "Фірма Амур Сервіс" і ОСОБА_6 про визнання недійсним укладеного між ними попереднього договору міни від 29.04.2009 року у зв'язку з відсутністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання товариством частки учасника та перевищенням повноважень директором товариства на відчуження майна товариства і порушенням його переважного права на придбання частки учасника товариства, який мав її відступити за спірним договором.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.05.2012 року (суддя Войтюк В.Р.) визнано недійсним попередній договір міни від 29.04.2009 року, укладений між відповідачами.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року (судді Огороднік К.М., Тимошенко О.М., Коломис В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від іншого відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 27.09.2012 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_6, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Фірма Амур Сервіс" (далі -Продавець) і ОСОБА_6 (далі -Покупець) було укладено попередній договір міни від 29.04.2009 року за умовами якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому попередньому договорі міни, передати у власність Покупця нерухоме майно за договірною ціною 2 952 000 грн., а Покупець зобов'язується прийняти це нерухоме майно в обмін на частку в статутному фонді Продавця вартістю 20 000 грн. Основний договір міни укладається протягом 10 днів з дати зняття обтяжень, накладених на нерухоме майно, та вказаних у п. 1.1 попереднього договору.

За протоколом від 14.04.2009 року № 6 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Фірма Амур Сервіс" ОСОБА_6 прийнята до складу учасників господарського товариства, частка якої в статутному фонді товариства становить 20 %.

За договором купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю від 27.04.2009 року ОСОБА_6 купила у власність частку в статутному фонді ТОВ "Фірма Амур Сервіс" в розмірі 20 %.

За статутом ТОВ "Фірма Амур Сервіс", зареєстрованим 29.11.2004 року, учасниками товариства були ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, а за змінами до статуту товариства, зареєстрованими 27.10.2011 року, його учасниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Пунктом 6.3 Статуту ТОВ "Фірма Амур Сервіс", в редакції на час укладення спірного попереднього договору міни передбачено, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства, або третім особам (за згодою решти учасників товариства). Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, яки її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги учасника товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним попереднього договору міни, укладеного між господарським товариством та учасником фізичною особою, у зв'язку з порушенням його корпоративних прав, оскільки спірна угода була укладена за відсутності рішення загальних зборів господарського товариства про придбання частки учасника в статутному фонді товариства та рішення загальних зборів товариства про відчуження нерухомого майна і в порушення його переважного права купівлі частки учасника в статутному фонді товариства.

Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові про визнання недійсним попереднього договору міни мотивовано недоведеністю позивачем порушення права або охоронюваного законом інтересу укладеним спірним попереднім договором міни.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Проте, не врахувавши вимог зазначених норм матеріального права, за якими попередній договір є правочином, який спрямований на виникнення цивільних прав і обов'язків сторін щодо укладення основного договору, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових наслідків для сторін за попереднім договором та відсутність порушення корпоративного права і охоронюваного законом інтересу позивача цим договором.

Судами обох інстанцій встановлено, що предметом позову є вимоги учасника товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним попереднього договору міни згідно якого сторони зобов'язалися укласти основний договір міни, за яким другий учасник товариства передає у власність товариства свою частку в статутному фонді в обмін на нерухоме майно, яке перебуває у власності товариства, у зв'язку з порушенням переважного права придбання частки учасника, який її відступає, без його згоди.

За вимогами абзацу другого частини другої ст. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Частинами другою та третьою ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

У п. 3.2.4 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 року № 04-5/14 надано роз'яснення, що частина друга статті 147 ЦК України та частина друга статті 53 Закону України "Про господарські товариства" надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Отже, не звернувши уваги на вимоги зазначених норм матеріального права та встановлення обставин порушення переважного права позивача на придбання відчужуваної учасником частки в статутному фонді товариства і недотримання встановленого статутом порядку відступлення такої частки третім особам, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача спірним попереднім договором міни та передчасність його звернення з позовом до суду.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про визнання недійсним спірного попереднього договору міни з підстав порушення переважного права позивача на придбання відчужуваної учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки в статутному фонді та недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки в статутному фонді товариства без згоди іншого учасника, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, для скасування якого немає підстав, підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2012 року залишити без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

І.Кондратова