Постанова № 26239919, 27.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5009/1243/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В., . Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 5009/1243/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про розірвання договору оренди нежитлового вбудованого приміщення від 05.01.2011 року № 05/01/11-13/Е-3, зобов'язання відповідача прийняти за актом прийому-передачі орендоване нежитлове приміщення та підписати акт прийому-передачі цього приміщення у зв'язку із складною економічною ситуацією, внаслідок чого позивач не в змозі сплачувати орендну плату, а також неможливістю використовувати орендоване приміщення за призначенням, посилаючись на ст.ст. 651, 652 та 773 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 року (суддя Соловйов В.М.) позов задоволено, розірвано договір оренди від 05.01.2011 року № 05/01/11-13/Е-3, укладений між сторонами, та зобов'язано відповідача прийняти від позивача за актом прийому-передачі орендоване нежитлове вбудоване приміщення і підписати акт прийому-передачі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року (судді Марченко О.А., Склярук О.І., Татенко Т.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.01.2011 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення № 05/01/11-13/Е-3, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування відокремлені об'єднані вбудовані нежитлові приміщення з окремим виходом загальною площею 116,1 кв.м, які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 3, прим. №№ 75, 76, загальною вартістю 312 650 грн. згідно звітів про незалежну експертну оцінку, з метою використання -під аптеку ТОВ "Юнис".

Пунктом 3.4 договору передбачено, що базова вартість оренди приміщень за повний місяць оренди становить 17 000 грн. За перший місяць оренди орендна плата дорівнює базовій орендній платі за повний місяць оренди в перерахунку на кількість днів оренди (якщо орендна плата починається не з першого дня місяця). За наступний місяць орендна плата розраховується як базова вартість оренди за повний місяць помножена на індекс інфляції першого місяця оренди. І так надалі, з урахуванням індексу інфляції. В склад орендної плати не входить ПДВ.

Орендна плата може бути змінена за угодою сторін (п. 3.5 договору).

Додатковими угодами від 01.09.2011 року № 1, від 01.10.2011 року № 2, від 01.11.2011 року № 3 до договору № 05/01/11-13/Е-3 від 05.01.2011 року сторони узгодили, що орендна плата за період орендного користування приміщенням -вересень 2011 року, жовтень 2011 року та листопад 2011 року складає 8 500 грн. за повний місяць. Всі інші умови договору залишаються в силі без будь-яких змін.

Додатковою угодою від 01.12.2011 року № 4 до спірного договору сторони узгодили, що орендна плата за період орендного користування приміщенням в грудні 2011 року складає 8 500 грн. за повний місяць та не підлягає індексації. Всі інші умови договору залишаються в силі без будь-яких змін.

До складу орендної плати не входять витрати за споживання електро-, теплоенергії та води, користування телефонним зв'язком, комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які інші витрати пов'язані з експлуатацією приміщень (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладений на період з 05.01.2011 року до 31.12.2013 року, строком до 3-х років. Умови договору є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладання встановлено правила, які погіршують становище орендаря. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору за один місяць до закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 10.2 договору внесення змін, припинення або розірвання договору оренди можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни і доповнення які вносяться розглядаються сторонами в 20-ти денний строк.

Відповідно до п. 10.4 договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; банкрутства орендаря.

З усіх питань, що неурегульовані цим договором, сторони керуються діючим законодавством (п. 11.4 договору).

Позивач листами № 90 від 28.12.2011 року та № 94 від 13.01.2012 року пропонував розірвати існуючий договір від 05.01.2011 року.

Відповідно до повідомлення "Про припинення діяльності відокремленим підрозділом ліцензіата" від 23.01.2012 року (додаток 7 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами), ліцензіат ТОВ "Юнис" повідомляє Державну службу України з лікарських засобів про припинення діяльності відокремленого підрозділу, а саме Аптека "Соціальний проект" "Благодія" № 19 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 3, приміщення №№ 75, 76.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендаря до орендодавця про розірвання спірного договору оренди, зобов'язання прийняти за актом прийому-передачі орендоване нежитлове приміщення та підписати акт прийому-передачі цього приміщення у зв'язку із складною економічною ситуацією, внаслідок чого орендар не в змозі сплачувати орендну плату, а також неможливістю використовувати орендоване приміщення за призначенням, на підставі ст.ст. 651, 652 та 773 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання договору оренди, зобов'язання прийняти за актом прийому-передачі орендоване нежитлове приміщення та підписати акт прийому-передачі цього приміщення і відмовляючи в позові апеляційний господарський суд виходив з безпідставності та недоведеності заявлених вимог.

За п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Як вбачається з аналізу змісту ч. 2 ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається в судовому порядку за наявності всіх чотирьох обов'язкових умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Таким чином, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість обох сторін (а не однієї сторони) у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане, а також довести наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Апеляційним господарським судом правильно встановлено, що ризик зміни обставин щодо доцільності утримання орендованого приміщення покладається на позивача та не може бути ризиком іншої сторони, посилання орендаря на обставини користування майном не за цільовим призначенням може бути підставою для розірвання договору лише з ініціативи орендодавця, а тому наведені позивачем причини в обґрунтування підстав для розірвання спірного договору не відповідають встановленим законом умовам для розірвання договору оренди.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний господарський суд за заявленими вимогами не знайшов правових підстав для розірвання спірного договору оренди, та дійшов правильного висновку про відмову в позові, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року -без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

І.Кондратова