Ухвала суду № 26239675, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/68383/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

за участю:

представника позивача -Буліменка Є.В.,

представника відповідача - Оксентюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року

у справі № 2а-16405/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідіал»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26 жовтня 2010 року № 0000642307/0 та № 0000652307/0, від 22 листопада 2010 року № 0000642307/1 та № 0000652307/1 (в редакції клопотання про уточнення позовних вимог від 07 грудня 2010 року за вих. № 46).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Ідіал», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання постанови слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Ощепкова М.Д. від 01 травня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ідіал»з питань правових відносин з ТОВ «ПСГ»за період: липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, за результатами якої був складений акт № 860/1-23-70-36285192 від 13 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 88325,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року -на 38983,00 грн., за 4 квартал 2009 року -на 49342,00 грн.; порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70659,00 грн., у тому числі: за липень 2009 року -на 9415,00 грн., за вересень 2009 року -на 16034,00 грн., за жовтень 2009 року -на 17408,00 грн., за листопад 2009 року -на 27802,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що договір купівлі-продажу № 08/07/09 від 08 липня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «ПСГ», є нікчемним, оскільки в ході аналізу податкової звітності у ТОВ «ПСГ»не встановлено наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, станом на момент перевірки позивача ТОВ «ПСГ» визнано банкрутом, ТОВ «ПСГ»за юридичною адресою відсутнє, фактичне місцезнаходження товариства невідоме, а відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Шульги Є.С. від 19 жовтня 2009 року № 869 підписи і реєстраційних документах та документах податкової звітності ТОВ «ПСГ»від імені засновників та директорів (у відповідний період) ТОВ «ПСГ»- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконані різними особами.

26 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000642307/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Ідіал»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 127553,30 грн., у тому числі: 88325,00 грн. - за основним платежем, 39228,30 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

26 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000652307/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Ідіал»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 105988,50 грн., у тому числі: 70659,00 грн. -за основним платежем, 35329,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року № 0000642307/1 та № 0000652307/1 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження наявності технічної можливості здійснення операцій, що свідчить про нікчемність правочину у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, зважаючи на недоведеність реальності здійснених господарських операцій, з урахуванням висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Шульги Є.С. від 19 жовтня 2009 року № 869 та, як наслідок, відсутності у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ПСГ».

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про: відсутність ТОВ «ПСГ»за юридичною адресою; визнання ТОВ «ПСГ»банкрутом згідно постанови господарського суду міста Києва від 20 квітня 2010 року у справі № 44/183-б; відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному договору; вчинення позивачем дій без належної обачності, оскільки йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагента; складання та підписання документів первинного бухгалтерського обліку без наміру створити правові наслідки та з метою незаконного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Шульги Є.С. від 19 жовтня 2009 року № 869; наявність постанови слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві лейтенанта міліції Ощепкова М.Д. про порушення кримінальної справи № 55-3093 за фактом вчинення невстановленими слідством особами підроблення податкової звітності ТОВ «ПСГ»та ТОВ «ФПГ ГУДЗОН»за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Ідіал»посилалося на фактичне виконання зобов'язань сторін за укладеним договором, на підтвердження чого надало видаткові накладні (арк. справи 22-29), податкові накладні (арк. справи 30-37), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (арк. справи 38), сертифікати відповідності та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (арк. справи 143-154), виписки банку про повну оплату вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 155-163). Також позивач посилався на подальшу реалізацію придбаних ним у ТОВ «ПСГ» товарно-матеріальних цінностей іншим покупцям, на підтвердження чого надав видаткові накладні з відповідною номенклатурою товару та довіреності на отримання товару (арк. справи 164-193), на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей надав договір перевезення № 107/9 від 01 липня 2009 року, укладений з ТОВ «Кубей»(арк. справи 195-198), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 30932 (арк. справи 194), виписки банку про оплату вартості наданих послуг перевезення (арк. справи 203-205).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення витрат по оплаті вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі їх вартості, - до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Разом з цим, як вбачається матеріалів справи, зазначені обставини податковим органом в акті перевірки спростовані не були (арк. справи 11), проте судами першої та апеляційної інстанції не був досліджений факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей із дослідженням первинних бухгалтерських документів у їх сукупності.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії позивача внаслідок укладення договору з ТОВ «ПСГ», спрямовані на заволодіння майном держави -сум податку на додану вартість, належних до сплати до державного бюджету, а також про ненадходження до державного бюджету сум податку на прибуток також не є такими, що достовірно підтверджені належними доказами.

Ці обставини могли бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій вказаним обставинам належна правова оцінка надана не була, хоча зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна