Ухвала суду № 26239171, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/18601/12

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Корженковій І.О.

за участю представників

позивача Кизенка Д.О.

відповідача Оксентюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-7867/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фактор Нафтогаз» подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 № 0000622304 та зобов'язання відповідача виключити з комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у Голосіївському районі м.Києва: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відомості щодо відхилень між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом: ТОВ «Укройлпродукт»на загальну суму 2825039,00 грн. за січень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Фактор Нафтогаз» подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, наголошуючи на тому, що висновки судів про нікчемність правочину не відповідають обставинам справи і є недоведеними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення відповідачем позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2011 № 0000622304 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3531299,00 грн., в тому числі 2825039,00 грн. основного платежу та 706260,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, викладені в акті від 18.05.2011 № 232/1-23-40-36134497.

У вказаному податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання визначено за порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а в акті перевірки фактично зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 еп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобов'язання за січень 2011 року на 2825039,00 грн.

У відповіді ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 25.05.2011 № 8663/10/23-40 на заперечення позивача зазначено, що висновки акту перевірки від 13.05.2011 № 232/1-23-40-36885481 викладено у редакції, згідно із якою в результаті перевірки встановлено порушення ТОВ «Фактор Ойл»: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 2825039грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 2825039грн.

Судами не надано оцінки невідповідності вказаних вище даних, викладених в акті перевірки, даним, відображеним у спірному податковому повідомленні-рішенні, хоча позивач посилався на це, обґрунтовуючи власну позицію щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі, коли така невідповідність зумовлена допущеною податковим органом технічною помилкою, яка не впливає на суть зафіксованих в акті перевірки порушень, це не може бути самостійною підставою для висновків про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не має права на податковий кредит за січень 2011 року на суму 2825039,00 грн., оскільки він сформований за наслідками нікчемного правочину з ТОВ «Укройлпродукт», який не спричиняє реального настання правових наслідків. Висновок про нікчемність правочину обґрунтований посиланням на ряд норм закону, які висувають вимоги до порядку складання та видачі податкової накладної, визначають поняття господарської діяльності, підстави для виникнення права на податковий кредит тощо, висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки про відсутність у постачальника товару трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, відсутністю підтверджуючих документів щодо виникнення у постачальника товару податкових зобов'язань. Суд апеляційної інстанції також констатував факт відсутності підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Укройлпродукт» первинними документами.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Висновку про нікчемність правочину, за наслідками якого було сформовано спірний податковий кредит, та про непідтвердження позивачем господарських операцій первинними документами суди дійшли без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання, зокрема суди не оцінили наявні первинні документи, складені за наслідками спірних господарських операцій, не дослідили умови поставки товару, зокрема щодо передачі товару від продавця до покупця (умови доставки, перевезення тощо), не встановили мети придбання позивачем товару.

При цьому суди фактично визнали доведеними зафіксовані в ході перевірки обставини без належного дослідження та оцінки доказів -будь-яких фактичних даних, на підставі яких мало бути встановлено наявність або відсутність обставин, які є предметом доказування у даній справі.

Висновки судів про відсутність підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Укройлпродукт»первинними документами не ґрунтуються на досліджених судами доказах, а ґрунтуються на припущеннях без повного та всебічного з'ясування цього питання.

При цьому суди безпідставно взяли до уваги без перевірки і доказів факти, встановлені податковим органом в ході перевірки. Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, такий доказ не мав для суду наперед встановленої сили і повинен був оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України. При цьому в силу вимог ч. 2 ст. 71 цього кодексу у даній справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч.1 ст.71вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. В іншому випадку, суд вирішує спір на підставі наявних доказів, які оцінюються за правилами ст. 86 Кодексу.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди повинні врахувати, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит .

Чинним законодавством України на сторону господарських операцій -покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не може свідчити про фіктивність господарської операції, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні торгові операції, тому у даному випадку необхідно досліджувати умови поставок, первинні документи, складені за наслідками таких господарських операцій і оцінювати докази за їх сукупністю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло