Ухвала суду № 26238905, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К-49588/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.09.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 30.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009

у справі № А18/506-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська молочна

компанія"

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська молочна компанія" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000122300/0 від 06.06.2008.

Постановою господарського суду Київської області від 30.10.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 постанову господарського суду Київської області від 30.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань розрахунку суми податку на додану вартість за 3-й місяць 2008 року, яку заявлено у податковій декларації та складено акт № 494/2301/34099131 від 28.05.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000122300/0 від 06.06.2008, якім відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 481301 грн.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту загальної декларації у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1., пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та порушенням п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 „Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі".

За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до податкового органу відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Закону України „Про податок на додану вартість" будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" до 1 січня 2008 року зупинити дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до пп. 1.4.1 пп. 1.4 п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України „Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України" N 419/453 від 23.07.2004 пільгами з податку на додану вартість є переваги, надані певним суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов'язань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Державною податковою адміністрацією України затверджений Довідник пільг N 45 від 01.04.2008, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2008, в якому під кодом N 14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що використання платником податків пільг щодо оподаткування є їх правом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що постановою КМУ від 12.05.1999 року № 805 в редакції Постанови КМУ від 28.03.2007 року № 596 в абзаці 4 п. 12 визначено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісячно складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Абзацом 5 п. 12 зазначеної Постанови визначено що, залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, що надходить від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок. Залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 року № 300 „Про доповнення пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" відновлена можливість для постачальників молока і м'яса в живій вазі на переробні підприємства не тільки застосовувати до таких операцій нульову ставку податку на додану вартість, а й декларувати у зв'язку з цим від'ємне значення податку на додану вартість до відшкодування, тобто у бюджетній, а не спеціальній декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування податкового кредиту за 3-й місяць 2008 року було здійснено позивачем за операціями будівництва та придбання основних фондів інших товарів (робіт, послуг) на суму 3106346, 04 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 517724, 35 грн., з яких до бюджетного відшкодування заявлено податок на додану вартість на суму 481301 грн.

Оскільки позивач придбав основні фонди (робіт, послуг по реконструкції об'єктів нерухомості), тому колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про правомірне включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість в ціні оплати витрат на придбання основних фондів до податкового кредиту.

Право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є придбання основних фондів та фактична оплата такого придбання, яка позивачем здійснена, що не спростовується матеріалами справи.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені оскаржуваних, рішеннях є таким, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 30.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 у справі № А18/506-08 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 30.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 у справі № А18/506-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко