Ухвала суду № 26238293, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К/9991/10666/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника позивача Андрієнко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-12525/11/2670

за позовом Представництва «МТД Холдинг ГМБХ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Представництво «МТД Холдинг ГМБХ»(далі по тексту -позивач) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) від 17.08.2001 №0002392306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011, яка залишена без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, відповідачем у період з 25.07.2011 по 29.07.2011 проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ламар-Ком»та ТОВ «Харті Тріотек Груп»за період березень-вересень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.07.2011 №4364/2306/26603931.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період липень, серпень, вересень 2008 року, в результаті чого занижено суду ПДВ в розмірі 2181652,60 грн. в тому числі за липень 2008 року 228834,00 грн., серпень 2008 року - 578591, 40 грн., вересень 2008 року - 1374227,20 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0002392306, яким визначено податкове зобов'язання на загальну суму 2720509,00 грн., у тому числі 2181652,60 грн. за основним платежем з ПДВ та 545406,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем зроблено висновок про відсутність можливості виконання позивачем робіт його контрагентам ТОВ «Харті Тріотек Груп» та ТОВ «Ламар-Ком», а тому господарські відносини між зазначеними суб'єктами господарювання не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських відносин Представництвом «МТД Холдинг ГМБХ»з ТОВ «Харті Тріотек Груп»підтверджується договором субпідряду на виконання робіт від 08.08.2008 №123, а також актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року №№ 1, 2, 3 та податковою накладною від 29.09.2008 №290908/22. Виконання зобов'язань за договором субпідряду на виконання робіт від 08.08.2008 №124 підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року №1, а також податковою накладною від 30.09.2008 №300908/55.

Також судами встановлено, що факт здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Ламар-Ком»підтверджується наявним у матеріалах справи договором будівельного підряду від 20.12.2007 №5-12/7, договором будівельного підряду від 25.05.2008 №7 та відповідними актами приймання-здачі виконаних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними та довідками про вартість робіт.

Судами встановлено, що на виконання вказаних договорів позивачем на користь субпідрядників перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні виконаних робіт позивачем сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування Закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як свідчить акт перевірки податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, до яких були зауваження з боку податкового органу.

Відповідно до приписів пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суди дійшли до правильного висновку про наявність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум, що випливають з отриманих останнім податкових накладних. При цьому суди обґрунтовано поставили під сумнів твердження відповідача про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум, сформованих на підставі виданих контрагентами Представництва «МТД Холдинг ГМБХ»податкових накладних. Судами було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Харті Тріотек Груп», ТОВ «Ламар-Ком», які були належним чином зареєстровані як платники податку, у тому числі як платники податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позиції відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту.

Також суди дійшли правильного висновку і про те, що результати діяльності контрагентів позивача, а також порушення останніми приписів податкового законодавства не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Щодо неправомірності проведеної відповідачем перевірки Представництва «МТД Холдинг ГМБХ», то суди зазначили наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписи пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Класифікуючи документальні перевірки на види, ПК України виділяє наступні: планові та позапланові, а також виїзні і невиїзні. Згідно з наведеним вище підпунктом ст. 75 ПК України документальною позаплановою перевіркою є така перевірка, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності хоча б однієї з яких у податкового органу виникає право на проведення позапланової документальної перевірки. Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Як зазначили суду, що саме на цю підставу для проведення позапланової перевірки і посилається відповідач.

Разом з тим, відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що доказів належного повідомлення позивача про проведення перевірки, відповідач суду не надав. Зазначене свідчить про невиконання податковим органом встановленої ПК України процедури повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланової перевірки у повному обсязі.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не зобов'язаний відповідати за порушення вчинені його контрагентами, а також визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, які були укладені таким підприємством після його державної реєстрації та належним чином виконувалися. Позиція відповідача є необґрунтованою щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту, тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.08.2001 №0002392306 є протиправним. А також дії відповідача з проведення повторної перевірки суперечать приписам Податкового кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко