Постанова № 26237838, 04.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2012 року 14:55 № 2а-9740/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Погрібніченка І.М.,

при секретарі Воронюк М.М..,

за участю сторін:

представників позивача - Галь О.А., Саєнко В.В.

представника відповідача - Максимів М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»(надалі - позивач) до Державної виконавчої служби України (надалі -відповідач) про визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 30132185 від 05.06.2012 р. протиправними та скасування даної постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови є протиправними, постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства. Крім того, старшим державним виконавцем порушено норми ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», чим допущено, на думку позивача, подвійне стягнення суми виконавчого збору.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є правомірним. В даному випадку виконавчий документ є саме про стягнення суми боргу, а не про передачу майна боржника, тому державний виконавець правомірно встановив розмір 10 % від суми, що підлягає стягненню. Твердження позивача стосовно неправомірності винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є необґрунтованими та просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано виконавчий напис № 2319, 2320 від 30.08.2011 р. про звернення стягнення на нежилі приміщення (в літ. "А") площею 243,7 кв. м., що знаходяться у підвалі та на першому поверсі будинку №10 по бульвару Тараса Шевченка в м. Києві, які належать на праві власності позивачу.

ПАТ "Кредит Європа Банк" звернулося із заявою вих. 10381/03 від 08.11.2011 р. до начальника відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчиненого 30.08.2011 р. та зареєстрованого в реєстрі № 2319, 2320 про звернення стягнення на іпотечне майно належне на праві приватної власності позивачу.

Постановою старшого державного виконавця Гречухом О.Я. від 29.11.2011 р. відкрито виконавче провадження за № 30132185 на підставі виконавчого напису № 2319, № 2320 від 30.08.2011 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нежилі приміщення (в літ. "А") площею 243,7 кв. м., що знаходиться у підвалі та на першому поверсі будинку №10 по бульвару Тараса Шевченка в м. Києві та належать на праві власності позивачу. За рахунок, отриманих від реалізації вищезазначених нежилих приміщень задоволено вимоги ПАТ «Кредит Європа Банк» у розмірі 37 450 808, 05 грн.

Для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса, постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2011 р. позивачу надано семиденний строк з моменту винесення (отримання) такої постанови. При невиконані рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання підлягає в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанову від 29.11.2011 р. про відкриття виконавчого провадження направлено позивачу супровідним листом № 11-0-35-432/5-9 від 07.12.2011 р., яку останнім отримано 12.12.2011 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням позивачем у добровільному порядку в зазначений строк виконавчого напису № 2319, 2320, старшим державним виконавцем Унгуряну С.І. винесена постанова 05.06.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 745 080, 80 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі -Закон України «Про виконавче провадження») виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Так, з аналізу правових норм вбачається, що постанови за виконавчим провадженням ВП № 30132185 прийняті відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої

служби України на підставі закону. Боржником в самостійному порядку в наданий строк постанову про відкриття виконавчого провадження не виконано, що стало підставою для стягнення з боржника виконавчого збору.

Однак, суд звертає увагу на те, що в процесі здійснення виконавчого провадження вказані нежилі приміщення (в літ. "А") площею 243,7 кв. м., що знаходиться у підвалі та на першому поверсі будинку № 10 по бульвару Тараса Шевченка в м. Києві, які належать на праві власності позивачу, були реалізовані.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»№ 3-032/12 від 28.05.2012 р. нерухоме майно, яке належить боржнику реалізовано. Ціна продажу становить 6 400 000, 00 грн.

Так, на рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 5 632 000, 00 грн., за винятком винагороди спеціалізованої організації, яка складала 768 000, 00 грн. Платіжним дорученням № 851 від 06.06.2012 р. грошові кошти у розмірі 5 068 800, 00 грн. перераховану стягувачу.

Виконавчий збір у розмірі 563 200, 00 грн. платіжним дорученням № 852 від 06.06.2012 р. перерахований до Державного бюджету України.

В подальшому, старшим державним виконавцем Гречухом О.Я. винесено постанову 13.06.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Позивач вважає, що відповідачем допущено подвійне стягнення суми виконавчого збору, що є порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Даючи правову оцінку таким твердженням, а також діям державного виконавця, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

На виконання Закону України "Про виконавче провадження" наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно пункту 4.16.2 Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Пунктом 3 частини 1 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється, задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Відповідно до пункту 4.14 Інструкції про проведення виконавчих дій виконавчий збір стягується пропорційно до фактично задоволених вимог стягувача.

Тобто, фактично боржник зобов'язаний сплатити виконавчий збір у розмірі 10 % від суми вимог стягувача (суми, що підлягає стягненню) при задоволенні вимог стягувача у повному обсязі або 10% від суми, що стягнута, при задоволенні вимог стягувача частково, а не у повному обсязі.

У виконавчому провадженні ВП № 30132185 задоволено вимоги стягувача частково, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якої сума боргу, стягнута з боржника становить 5 632 000,00 грн.

В силу положень частини 5 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір повинен розраховуватись відповідачем пропорційно до стягнутої суми, оскільки її недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача.

Судом встановлено, що державний виконавець, не врахувавши тієї обставини, що частина майна боржника реалізована відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів 28.05.2012 р., у постанові від 05.06.2012 р. визначив розмір стягнення виконавчого збору з боржника із завищенням, чим порушив положення Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства, дослідивши докази, наявні матеріалах справи, суд дійшов висновку про протиправність дій старшого державного виконавця при винесенні постанови в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 3 181 880,80 грн., а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства при винесенні постанови в момент дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на стадії розпорядження майном боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що ПАТ «Кредит Європа Банк»звернулось до відповідача з виконавчим написом, який передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), що в свою чергу,є виключенням із загального переліку обставин для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, що є випадком, прямо передбаченим п. 8 частини1 статті 28 Закону -звернення стягнення на заставлене майно (нежитлові приміщення) шляхом вчинення виконавчого напису.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли свого підтвердження частково, а відповідачем не спростовано твердження позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ вул. Артема, 73) щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 30132185 від 05.06.2012 р. протиправними в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 181 880, 80 грн.

Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ вул. Артема, 73) про стягнення з боржника виконавчого збору № 30132185 від 05.06.2012 р. скасувати в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 181 880, 80 грн.

В решті інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.09.2012 р.

Головуючий Суддя В.П. Шулежко

Судді В.В. Амельохін

І.М. Погрібніченко