Рішення № 2623764, 16.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2008

Справа №2-15/6426-2008

За позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта» (98607, АР Крим, м. Ялта, вул. Сєченова-Достоєвського, 1, ідентифікаційний код 19013465)

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005)

Про розірвання договору та визнання недійсним акту та рахунку-акту

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Афанасьєв О.В., довіреність від 04.11.2007 р., у справі

Від відповідача – Нетесов Д.О., довіреність від 15.10.2008 р., у справі

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Яліта» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарського Південного берега Криму», в якому просить розірвати договір, укладений між КРП «ВП ВКГ ПБК» і ЗАТ зІІ «Яліта» № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а; визнати недійсним акт № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р., визнати недійсним рахунок-акт КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що актом №882 від 29.08.2007 р., складеним представником ВПВКГ ПБК, було встановлено самовільне підключення до мережі водопостачання, на підставі якого була нарахована вартість послуг водопостачання, водовідведення, нарахована пеня та інфляційні втрати на загальну суму 73816,14 грн. та виставлений рахунок-акт на вказану суму від 23.09.2007 р. Позивач вважає вказані акт та рахунок-акт неправомірними, оскільки ЗАТ з ІІ «Яліта» за відповідним актом приймання-передачі від 06.02.2007 р. був переданий у власність ТОВ «Таймінвестгруп» об’єкт нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташований за адресою с. Кореї, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, про що відповідачу був направлений лист з повідомленням про припинення дії договору на водопостачання та водовідведення. За таких обставин, позивач вважає, що укладений між КРП «ВП ВКГ ПБК» та ЗАТ з ІІ «Яліта» договір № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореї, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, підлягає розірванню в цій частині; акт № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р. та рахунок-акт КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.» підлягають визнанню недійсними.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Резолюцією Заступника голови господарського суду АР Крим С.Я. Тіткова у зв’язку з переходом судді ГС АР Крим Альошиної С.М. на посаду судді господарського суду м. Севастополя, справа передана у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.10.2008 справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко з привласненням їй « 2-15/6426-2008 р.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений згідно вимогам статті 69 Господарського процесуального кодексу України за письмовим клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

28.11.2005 р. між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Яліта» (Споживач) був укладений договір № 882 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується надати Споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та інші платежі на умовах цього Договору.

Додатком № 1 до вказаного Договору є розрахунок нормативного водоспоживання, узгоджений з компетентними органами. Вказаним розрахунком передбачений зокрема перелік об’єктів, на які здійснюється водопостачання, серед яких зазначений готельний комплекс «Яліта», розташований по Алупкінському шосе.

Матеріали справи також свідчать, що 03.06.2008 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Яліта» (Споживач) був переукладений договір № 882 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007 р. представниками Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарського Південного берега Криму був складений акт № 882, яким констатований факт самовільного підключення позивача до мереж водопостачання.

На підставі вказаного акту йому була нарахована вартість послуг водопостачання, водовідведення, нарахована пеня та інфляційні втрати на загальну суму 73816,14 грн., на оплату якої був виставлений відповідний рахунок-акт №882 від 23.09.2007 р.

Позивач не погоджується з правомірністю цих акту та рахунку-акту, оскільки ЗАТ з ІІ «Яліта» за відповідним актом приймання-передачі від 06.02.2007 р. був переданий у власність ТОВ «Таймінвестгруп» об’єкт нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташований за адресою с. Кореї, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, про що відповідачу був направлений лист з повідомленням про припинення дії договору на водопостачання та водовідведення. Отже, позивач зазначає, що на момент складання акту об’єкт нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташований за адресою с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, не належав позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відносини сторін у цій справі регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 р. за № 165/374), які були чинні на час складання спірних актів.

Відповідно до пункту 12.15 Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України представник Водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень.

У разі виявлення представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Акт є підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом 9.6 цих Правил.

Відповідно до роз’яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкту (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Згідно з пунктом 6.2 Роз’яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз’яснення тощо, у зв’язку з тим, що не мають обов’язкового характеру для виконання.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів господарських товариств, які згідно з законом або статутними документами мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, які виникають або припиняються з прийняттям такого акту.

За своїми ознаками акт № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р. та рахунок-акт КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.» до таких актів не відносяться, оскільки не мають обов’язкового характеру, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки, а також платіжним документом відповідно.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж встановлений договором або Законом, але обраний Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Яліта» спосіб захисту свого права, а саме визнання недійсним акту № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р., рахунку-акту КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.»., не передбачений законом та не підвідомчий господарським судам, а тому не може бути предметом розгляду господарським судом.

Крім того, оскаржуваний акт № 882 від 29.08.2007 р., за своїми ознаками не відносяться до актів, що мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, які виникають чи припиняються з прийняттям такого акту, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні обстеження водопровідних та каналізаційних систем споживача, приладів та пристроїв на них. Цей акт може бути використаним в якості доказу у разі звернення з позовом до суду відповідачем і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню у господарському суді, оскільки по суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має значення при поновленні порушеного права або при захисті охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися судом лише у разі вирішення спору про право цивільне або господарське.

Таким чином, провадження у справі в частині визнання недійсними акту № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р., рахунку-акту КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.» підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Стосовно позовних вимог в частині розірвання договору, укладеного між КРП «ВП ВКГ ПБК» і ЗАТ зІІ «Яліта» № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, суд дійшов наступного висновку.

Суд звертає увагу, що розрахунком нормативного водоспоживання, водовідведення на 2006 р., серед об’єктів, які обслуговувалися за договором № 882 від 28.11.2005 р. було зазначено лише об’єкт – готель «Яліта», Алупкінське шосе, 3; розрахунком нормативного водоспоживання, водовідведення на 2007 р., серед об’єктів, які обслуговувалися за договором № 882 від 28.11.2005 р. було зазначено об’єкт – готель «Яліта», Алупкінське шосе, і взагалі не зазначено номерів будівель. Що унеможливлює висновок суду про те, які саме об’єкти обслуговувалися за спірним договором.

Позивачем не була зазначена матеріально-правова підстава для розірвання договору, укладеного між КРП «ВП ВКГ ПБК» і ЗАТ зІІ «Яліта» № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.02.2007 р. між Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Яліта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймінвестгруп ЛТД» був складений акт приймання-передачі основних засобів, згідно якого позивач передав ТОВ «Таймінвестгруп» об’єкт нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташований за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, що складається з будівель, споруд та інженерних мереж.

Позивач неодноразово надсилав відповідачеві листи з проханням припинити дію договору № 882 в частині приєднання до мереж ВП ВКГ ПБК готельного комплексу «Яліта» за адресою: с. Кореї, Алупкінське шосе, 3, у зв’язку з продажем готелю ТОВ «Таймінвестгруп». Проте, вказані вимоги позивача відповідачем були проігноровані.

Отже, на думку позивача після переходу права власності від ЗАТ з ІІ «Яліта» до ТОВ «Таймінвестгруп» по акту приймання-передачі основних засобів, договір № 882 від 28.11.2005 р. між ВП ВКГ ПБК та ЗАТ з ІІ «Яліта» на надання послуг з водопостачання і водовідведення втратив силу, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про розірвання договору № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 12.14. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України передбачено, що підприємства, що передають об'єкт на баланс новому власникові, повинні в семиденний строк після передачі повідомити про це Водоканал. Новий власник також у семиденний строк після прийняття об'єкта на свій баланс письмово повідомляє Водоканал про прийняття на себе зобов'язання щодо водокористування і водовідведення та його оформлення згідно з цими Правилами.

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено належних та допустимих доказів виконання вказаного обов’язку в той час, як кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, передбаченим для доведення такого роду фактів.

Зміст частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачає загальне правило, що договір може бути розірвано за загальним правилом за згодою його сторін. Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підставі порушення договору.

Загалом можна визначити три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом.

В даному випадку, договором № 882 від 28.11.2005 р. не передбачено можливості односторонньої відмови позивача від договору у повному обсязі чи частково.

Отже підставою вимагати розірвання договору може бути істотне порушення договору відповідачем на підставі статті 651 Цивільного кодексу України або істотна зміна обставин, передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до вказаної вимоги положень статі 651 Цивільного кодексу України, оскільки у позовній заяві позивач не посилається на порушення договору відповідачем.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Ймовірне посилання позивача про перехід права власності на об’єкт нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, до іншої особи не може бути розцінене як істотна зміна обставин, і як наслідок – підстава для розірвання договору з огляду на наступне.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин.

Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня.

В пункті 2 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони.

Як встановлено судом, позивачем не було додержано вимог пункту 12.14. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, зокрема всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено належних та допустимих доказів виконання вказаного обов’язку в той час, як кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, передбаченим для доведення такого роду фактів. Позивачем не представлено належних та допустимих доказів істотної зміни обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору.

Разом з тим, суд зазначає, статтею 631 Цивільного кодексу України визначено поняття строку договору. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Так, на момент звернення позивача з позовом про розірвання договору, спірний договір був чинний. Проте, на момент розгляду спору про розірвання договору вже сплинув строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки за договором № 882 від 28.11.2005 р., оскільки останній був переукладений 03.06.2008 р.

Отже, не може бути розірваний договір, який вже припинив свою дію.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору, укладеного між ВП ВКГ ПБК і ЗАТ зІІ «Яліта» № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статі 84 Господарського процесуального кодексу України 19.12.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині розірвання договору, укладеного між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Яліта», № 882 від 28.11.2005 р. на надання послуг з водопостачання і водовідведення з 06.02.2007 р. у частині надання послуг стосовно об’єкта нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництвом готельного комплексу «Яліта» на 540 місць, розташованого за адресою : с. Кореїз, Алупкінське шосе, 3, 7, 18а, у позові відмовити.

2. В частині визнання недійсними акту № 882 КРП «ВП ВКГ ПБК» від 29.08.2007 р., рахунку-акту КРП «ВП ВКГ ПБК» від 23.09.2008 р. «За комунальні послуги, відпущені за вересень 2007 р.» провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.