Постанова № 26237181, 24.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. м. Львів № 2а-2105/12/1370

10 год.48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Рісної Ю.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Металеві конструкції»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської облавсті Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Металеві конструкції»(далі -ПП «Металеві конструкції») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 000321300/26819.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив відповідача -державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова його правонаступником -державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджувався усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з його контрагентами. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ПП «Металеві конструкції»податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних. Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання призначене на 24.09.2012 року не представив уповноваженого представника, проте заперечив позовні вимоги повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих представником відповідача в судовому засіданні 01.08.2012 року. Вважає, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, які полягають у завищенні податкового кредиту. Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту виконання робіт та використання у господарській діяльності вказаного виду виконаної роботи. На підставі наданих до перевірки первинних документів (актів виконаних робіт), щодо надання послуг неможливо встановити, яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Крім того, відсутній звіт по наданих послугах, а також методичних параметрів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Металеві конструкції»зареєстрована Виконавчим комітетом Львівської міської ради 07.04.2000 року, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 118-119 том І). Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 24.04.2000 року за № 548 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 18165724 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 41-42 том ІІ).

Державною податковою інспекцією Шевченківського району м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Металеві конструкції»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2533/293/23-118/30918280 від 04.10.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.2.3,п.7.2 ст 7, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п. 198.4 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 45589 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в суму 10889 грн, за 2 квартал 2009 року в сумі 1350 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 8333 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 23017 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 2000 року .

Зокрема, на підставі акта перевірки 04.10.2011 року відповідачем 25.10.2011 року прийнято:

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0003212300/26819, яким відповідно до вимог п. п. 7.2.3, п.7.2 ст 7, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п. 198.4 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 56487,25 грн., у тому числі основний платіж 45589 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 10898,25 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ПП «Металеві конструкції»оскаржило останнє у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо господарських правовідносин ПП «Металеві конструкції»з ТзОВ Віктор Ко», ПП «Сервіс доріг», ТзДВ «Львівбудкомплектація», ПП «Ю.ЗОР», ПП «Форум Інвест»та визначення податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, зазначає наступне:

Між ТзОВ «Віктор Ко» (виконавець) та ПП «Металеві конструкції» (замовник) 30.09.2010р. укладено угоду № 30/09 на виконання робіт, де виконавець зобов'язується виготовити елементи конструкції відводу води. Одним із замовників ТзОВ «Віктор Ko»виступало ПП «Металеві конструкції». На підтвердження виконання угоди позивач надав податкову накладну від 30.09.2010 року № 0266 на суму 38100,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6350,00 грн.; акт № 0056 здавання-приймання виконаної роботи до Договору від 30.09.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Сервіс Доріг»зобов'язувався надати послуги дорожньої техніки, по облаштуванню під'їзних шляхів, по відливці елементів фундаменту, по виготовленню арматурних сіток каркасів фундаментів. Первинні документи, якими позивач доводить факт отримання вищезазначених послуг являються: угоди № 7 від 20.07.2010 року, № 8 від 30.07.2010 року, № 9 від 09.08.2010 року, № 10 від 18.08.2010 рок; акти здавання-приймання виконах робіт (а.с. 46-53 том І), податкові накладні від 22.07.2010 року № 72200000001 на суму 15000,00 грн., ПДВ-2500,00 грн., від 30.07.2010 року № 7300000001 на загальну суму 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн., від 27.08.2010 року № 8270000001 на суму 45000,00 грн, ПДВ -7500,00 грн., від 13.08.2010 року № 8130000001 на суму 20000.00 грн. ПДВ- 3333,33 грн. (а.с.4-7 том ІІ).

Позивач (замовник) уклав угоду № 1 на виконня робіт від 10.03.2011 року з ТзОВ «Воллі»(виконавець). За умовами даної угоди виконавець зобов'язується виконати роботи по облаштуванню протипожежної стіни за адресою м. Новоград Волинський вул. Ільїна,4 згідно екскізу замовника. З первинних документів, якими позивач підтверджував виконання угоди № 1 вбачаються розбіжності, а саме ПП «Металеві конструкції»операцію виконання робіт по облаштуванню стіни підтвердив податковою накладною від 22.03.2011 року № 24 якою оплачено послуги з покриття арочного складу даху в сумі 12000,00 грн., ПДВ -2000,00 грн., також вид цивільно-правового договору за накладною - договір поставки, проте в матеріалах справи міститься угода виконання робіт. (а.с. 56 том І, а.с. 8 том ІІ) .

Взаємовідносини з ПП «Ю.ЗОР»позивач підтвердив угодами на виконання робіт від 03.03.2009 року та 03.04.2009 року за якими контрагент зобов'язувався позивачу виконати роботи по фарбуванню металевих конструкцій загальна площа 275 м.кв. та роботи по облаштуванню стяжки загальною площею 324 м.кв., актами здавання-приймання, податковими накладними від 03.03.2009 року № 3030000001 на суму 15 600 грн., ПДВ -2 600 грн., від 07.04.2009 року № 4070000002 на суму 8 100, 00 грн., ПДВ -1350,00 грн.

ПП «Металеві конструкції»придбало у ВАТ «Львівкомплектація»ряд товарів, проте лише податкові накладні від 25.02.2009 року № 146 та 31.03.2009 року № 273 та видаткові накладні, які містять недоліки засвідчують операцію купівлі-продажу. Договір, який би підтвердив реальність господарської операції відсутній (даний факт сторонами не оспорюється), а в графі податкових накладних - умова поставки, а саме: форма цивільно-правового договору зазначено : накладна № ЛБ-0000146 від 25.02.2009 року, № 273 від 31.03.2009. Крім того, відсутні товарно - транспортні накладні, які б засвідчили перевезення товарно-матеріальних цінностей великих розмірів (труби, арматура, листи та ін.)

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Ще одним контрагентом, в якого були взаємовідносини з позивачем являється ПП «Форум Інвест», яке на підставі угоди № 6 від 25.06.2010 року зобов'язувалось виконати роботи по облаштуванню фундаменту, згідно проектної документації на протязі 20 календарних днів. Як вбачається остання була невід'ємною умовою договору, проте, доказів наявність такої проектно-кошторисної документації позивачем до перевірки не надано. Також таких документів не було надано позивачем у судові засідання. Позивачем представлено акт здавання-приймання виконаної роботи до договору № 6, в якого відсутня дата та податкову накладну від 25.06.2010 року № 6250000007 без зазначення умови поставки та форми проведених розрахунків (а.с.62-63 том І, а.с.11 том ІІ).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаною Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Крім того, частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підставі наданих до перевірки первинних документів, щодо надання послуг не вбачається, яку саме економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Акти здавання-приймання виконаних робіт гне несуть вичерпної інформації про характеристику наданих послуг, а саме які конкретно послуги надавались і для яких цілей. Крім того, відсутній звіт по наданих послугах, а також методичних параметрів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та його контрагентами. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарську операцію з ТзОВ «Віктор Ко»первинними документами переліченими вище.

Суд вважає, що складені позивачем з ТзОВ «Віктор Ко» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, судом встановлено, що відносно посадової особи ТзОВ «Віктор Ко»ОСОБА_3 Сихівським районним судом м.Львова слухалася кримінальна справа № 1-104/11, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України. ОСОБА_3 у складі організованої групи, в якості виконавця вчинив фіктивне підприємництво, свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю, про що свідчить клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи судом, у зв'язку із застосуванням амністії за підписом адвоката та підсудного ОСОБА_3 (а.с.222-223).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році»за злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаній частині (а.с.218-221 том І).

Отже, закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаної особи в фіктивному підприємництві.

Перевірками по вищезазначених контрагентах встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У розглядуваній справі приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари та роботи (послуги) у контрагентів не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та, контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП «Металеві конструкції»до складу податкового кредиту сум сплачених своїм контрагентам є обгрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.