Постанова № 26237132, 28.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4051/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 рокуОдеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вуаль»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000932203 від 19.06.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуаль»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000932203 від 19.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведена невиїзна позапланова перевірка є протиправною, а прийняте за її наслідками на підставі акту №1231/22-3/31691701 від 07.06.2012 року, податкове повідомлення-рішення №0000932203 від 19.06.2012 року підлягає скасуванню. Так, представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом замість первинних документів використано лише факт відсутності матеріалів перевірки інших суб'єктів господарювання, що свідчить про формальне та поверхневе проведення перевірки та упереджене ставлення до її результатів, натомість позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, підтверджуючі господарські відносини позивача з ПП «Одеська будівельна компанія». Окрім того, представник позивача зазначив, що висновок відповідача щодо непідтвердження господарських операцій між Позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія»є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання угоди недійсною, натомість позивач зазначає, що правочин, укладений між ним та ПП «Одеська будівельна компанія»був виконаний та оподаткований, що відображено у податкових деклараціях позивача з ПДВ, кожна сторона виконала свої зобов'язання, що підтверджується належним чином оформленими згідно змісту договору та наданими під час проведення перевірки первинними документами. Діючим законодавством не передбачена можливість податкового органу визнавати угоди недійсними (нікчемними) в актах перевірок. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що проведеною перевіркою ПП «Вуаль»з урахуванням висновку акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року за № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010р.», податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Вуаль»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємство у вигляді ТОВ «Вуаль», а саме встановлено завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року на загальну суму 8354 грн., в результаті чого позивачем занижено ПДВ в розмірі 8354 грн. за зазначений період, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно норм Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Вуаль»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.10.2001 року, номер запису до ЄДР № 1 556 120 0000 010164 (а.с.65).

22.07.2004 року ТОВ «Вуаль»отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.64).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області Серії АА №578727, одним із видів діяльності ТОВ «Вуаль»є: виробництво іншого верхнього одягу (14.13); оптова торгівля одягом та взуттям (46.42).

На підставі наказу №481 від 31.05.2012 року та службового посвідчення серії УОД №058763 від 07.06.2010 року посадовою особою ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС відповідно пп..20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1. п.78 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку підприємства у вигляді ТОВ «Вуаль» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником приватним підприємством «Одеська будівельна компанія» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року.

За наслідками перевірки 07.06.2012р. складено акт №1231/22-3/31691701 «Про результати позапланової невиїзної перевірки підприємства у вигляді ТОВ «Вуаль»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником приватним підприємством «Одеська будівельна компанія»за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року», відповідно до висновків якого: з урахуванням висновку акту ДПІ у Приморському районі міста Одеси від 07.04.2011 року за №580/23-5/34319643, встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством у вигляді ТОВ «Вуаль»занижено ПДВ у розмірі 8354 грн. за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року (а.с.13-15).

Позивачем 08.06.2012 року було подано заперечення до акту перевірки, в задоволені яких відмовлено (лист ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області від 15.06.2012 року за № 9781/10/22-3 «Про розгляд заперечення до акту позапланової невиїзної перевірки від 07.06.2012 року за №1231/22-3/31691701») (а.с.18-24).

На підставі акту перевірки №1231/22-3/31691701 від 07.06.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932203 від 19.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 10 442, 50 грн. (а.с.9).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 ст. 79).

Згідно п.78.1.1 ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. ( п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, письмове повідомлення №111/22-1 від 31.05.2012 року про перевірку та копію наказу вручено 31.05.2012 року під розписку директору підприємства Улічкіній С.Ф.

Судом встановлено, що ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС направлено позивачу запит від 15.01.2012 року за №1970/10/23-1 про надання первинних документів та пояснень складених за результатами операцій по господарських відносинах з ПП «Одеська будівельна компанія», підтверджуючі придбання товару (робіт, послуг).

На зазначений запит ТОВ «Вуаль» згідно листа №3 від 06.02.2012 року надано копії документів.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Підприємство у вигляді ТОВ «Вуаль»включило суми ПДВ за податковою накладною, отриманою від ПП «Одеська будівельна компанія»до складу податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, що відображено у декларації з ПДВ за червень 2010 року. Перевіряючи зазначену суму ПДВ, суд виходить з наступного.

На момент формування позивачем податкового кредиту діяв закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до п.п.7.2.1-7.2.3 п. 7.2 ст. 7 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія» укладено договір підряду №39 від 01.06.2010 року, за умовами якого ПП «Одеська будівельна компанія» (Підрядник) бере на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту приміщення підприємства у вигляді ТОВ «Вуаль»- пристрій дробини головного входу (а.с.39-40).

На виконання умов договору, підприємство у вигляді ТОВ «Вуаль»отримало податкову накладну від 29.06.2010 року (а.с.57).

Вищевказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач зазначає, що факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинним документами, а саме: податковою накладною від 29.06.2010 року, рахунком-фактурою №СФ-29/10 від 29.06.2010 року, актом №1 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, довідкою (за формою КБ-3), локальною сметою на капітальний ремонт приміщення ТОВ «Вуаль»- пристрій дробини головного входу», підсумковою відомістю, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2010 року, підсумковою відомістю ресурсів (витрати- за прийнятими нормами) (а.с.41-59).

На виконання умов договору позивач здійснив оплату та перерахував на банківський рахунок ПП «Одеська будівельна компанія»грошові кошти у розмірі 50 124,0 грн. за платіжним дорученням №149 від 30.06.2010 року (а.с.60).

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договором №39 від 01.06.2010 року, а саме: прийнято роботу та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.п.7.2.1-7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198,2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість за вищевказаною податковою накладною в сумі 8354 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до п. 185.1 «б»ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з «Одеська будівельна компанія», судом встановлено, що відповідач посилався на висновки акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси 07.04.2011р. за №580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010», в якому зазначено, що у ПП «Одеська будівельна компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання 36551845 грн.

Посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій не доведено суду в установленому порядку належними доказами, а такі посилання відповідача носять характер припущень, які ґрунтуються на сумнівах. Однак, згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано.

Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за договором між Позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000932203 від 19.06.2012 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вуаль»підлягають задоволенню.

Розподілити судові витрати відповідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вуаль»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000932203 від 19.06.2012 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000932203 від 19.06.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 вересня 2012 року.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.

.

.