Постанова № 26237029, 27.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/7214/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Моркунцової І.І.

та

представників сторін:

від позивача - Усачова Л.А. (довіреність від 11.05.2012 № 187/1)

від відповідача - Фролова Н.В. (довіреність від 03.01.2012 б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха»

до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

про скасування постанов від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 про стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а/1270/7214/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанов від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто адміністративно-господарські санкції у розмірі 17508,44 грн., а рішенням господарського суду Луганської області з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» стягнуто заборгованість у розмірі 200010,10 грн., штрафні санкції і судові витрати у розмірі 20533,30 грн. 22 червня 2012 року кур'єрською службою позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року № 33023200 за заявою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Оплата позивачем здійснена 25 червня 2012 року у повному обсязі. 20 липня 2012 року позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2012 року № 33360199 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро». Оплата позивачем здійснена 26 липня 2012 року.

Позивач зазначив, що 11 вересня 2012 року на особистому прийомі у державного виконавця йому стало відомо, що у його відношенні за матеріалами зведеного виконавчого провадження № 34228281 всупереч вимогам законодавства, без урахування добровільного виконання зазначених вище постанов, було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 червня 2012 року та від 20 липня 2012 року на загальну суму 23805,17 грн., які позивачу не надсилались. А також, постановою від 03 вересня 2012 року № 33360199 на кошти позивача накладено арешт. Позивач вважає, що при винесенні постанов про стягнення з боржника виконавчого збору відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, чим грубо порушені права позивача, бо обидві постанови про відкриття виконавчого провадження виконані позивачем у наданий строк - сім днів. Виконавчий документ не був виконаний державною виконавчою службою у примусовому порядку, державним виконавцем було порушено строки та порядок винесення постанови, а тому, на думку позивача, стягнення з нього виконавчого збору є незаконним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову без дати і номера, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 25-26). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

З посиланням на норми статей 25, 27, 28 та 35 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач вказав, що законодавець покладає обов'язок щодо повідомлення про зміни розміру зобов'язання за виконавчим документом на сторони виконавчого провадження та одночасно надає боржникові право на подовження строку для самостійного виконання рішення за певних обставин. Постанови про відкриття виконавчих проваджень отримано боржником 22 червня 2012 року та 20 липня 2012 року. Повідомлення про погашення боргу за виконавчими документами надано до відділу Державної виконавчої служби 11 вересня 2012 року. Жодного клопотання від боржника щодо відкладення провадження виконавчих дій або повідомлення щодо несвоєчасного отримання постанов про відкриття виконавчого провадження не надходило. Боржник фактично самостійно вирішив питання щодо подовження строку для самостійного виконання рішення та взагалі щодо обчислення такого строку. При цьому, з моменту отримання постанов про відкриття виконавчого провадження та до моменту накладення арешту на кошти, боржник мав достатньо часу для того, щоб скористатись правами та обов'язками, встановленими Законом України «Про виконавче провадження». Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення строку для самостійного виконання рішення боржником та у зв'язку з відсутністю повідомлення про самостійне виконання рішення та надіслані боржнику простою кореспонденцією.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти адміністративного позову без дати і номера, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець у відповідності із частиною 1 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина 3 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Згідно із статтею 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підпунктом 3.7.2 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, регламентовано, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а-3591/11/1270 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17508,44 грн. та надано боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», строк для добровільного виконання 7 днів з моменту винесення постанови (арк. справи 5).

Постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 позивач отримав 22 червня 2012 року, про що свідчить поштовий конверт та не заперечувалось сторонами під час судового розгляду справи (арк. справи 6).

Платіжним дорученням від 25 червня 2012 року № 8951 позивач згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 сплатив 17508,44 грн. на погашення Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів всієї суми заборгованості за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а-3591/11/1270 (арк. справи 14).

Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 13 липня 2012 року ВП № 33360199 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 05 червня 2012 року № 8/5014/634/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» боргу в сумі 200010,10 грн., пені в сумі 14825,24 грн., 3 % річних в сумі 983,66 грн., інфляційних нарахувань в сумі 400,02 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 4324,38 грн. та надано боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», строк для добровільного виконання 7 днів з моменту винесення постанови (арк. справи 7).

Постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2012 року ВП № 33360199 позивач отримав 20 липня 2012 року, про що свідчить поштовий конверт та не заперечувалось сторонами під час судового розгляду справи (арк. справи 8).

Платіжним дорученням від 26 липня 2012 року № 9596 позивач згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2012 року ВП № 33360199 сплатив 216219,02 грн. на часткове погашення товариству з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» суми заборгованості за наказом господарського суду Луганської області від 05 червня 2012 року № 8/5014/634/2012 (арк. справи 16).

Решта коштів (4324,38 грн.) на погашення товариству з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» суми заборгованості за наказом господарського суду Луганської області від 05 червня 2012 року № 8/5014/634/2012 була перерахована позивачем платіжним дорученням від 07 вересня 2012 року № 10606 (арк. справи 15).

Наданий в постановах про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 13 липня 2012 року ВП № 33360199 строк для добровільного виконання рішення дорівнює семи дням з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його перебіг у відповідності із вимогами статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» починається з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня отримання її боржником.

22 червня 2012 року у зв'язку з невиконанням виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а-3591/11/1270 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17508,44 грн. у строк, установлений для добровільного його виконання - до 21 червня 2012 року, та 20 липня 2012 року у зв'язку з невиконанням наказу господарського суду Луганської області від 05 червня 2012 року № 8/5014/634/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» боргу в сумі 200010,10 грн., пені в сумі 14825,24 грн., 3 % річних в сумі 983,66 грн., інфляційних нарахувань в сумі 400,02 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 4324,38 грн. у строк, установлений для добровільного його виконання - до 19 липня 2012 року, Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції виніс постанови про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», виконавчого збору в сумі 1750,84 грн. та в сумі 22054,34 грн. відповідно (арк. справи 6, 8).

Постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 13 липня 2012 року ВП № 33360199 позивач отримав після закінчення строку, установленого Законом України «Про виконавче провадження» для добровільного виконання рішення, - у день винесення відповідачем постанов від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 про стягнення з боржника виконавчого збору, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про відкладення виконавчих дій, як то передбачено частиною 1 статті 35 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

В ході судового розгляду судом встановлено, що на день винесення постанов від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 про стягнення з боржника виконавчого збору, у державного виконавця не було відомостей про отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 13 липня 2012 року ВП № 33360199, а тому Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у відповідності із частиною 1 статті 35 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» повинен був відкласти виконавчі дії з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів, надавши позивачу можливість виконати рішення добровільно.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини щодо несвоєчасного отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що здійснена позивачем оплата за платіжними дорученнями від 25 червня 2012 року № 8951 в сумі 17508,44 грн. та від 26 липня 2012 року № 9596 в сумі 216219,02 грн. прирівнюється до добровільного виконання рішень, у зв'язку з чим стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» виконавчого збору у розмірі 1750,84 грн. за постановою від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та виконавчого збору у розмірі 21621,90 грн. за постановою від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 є протиправним, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки 4324,38 грн. було сплачено позивачем на погашення товариству з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» суми заборгованості за наказом господарського суду Луганської області від 05 червня 2012 року № 8/5014/634/2012 платіжним дорученням від 07 вересня 2012 року № 10606, стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» виконавчого збору у розмірі 432,43 грн. за постановою від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 є правомірним, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», виконавчого збору у розмірі 1750,84 грн. та постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 в частині стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», виконавчого збору у розмірі 21621,90 грн.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанов від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 та від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 про стягнення з боржника виконавчого збору задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 червня 2012 року ВП № 33023200 про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», виконавчого збору у розмірі 1750,84 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 20 липня 2012 року ВП № 33360199 в частині стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха», виконавчого збору у розмірі 21621,90 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» (ідентифікаційний код 25360337, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 233,72 грн. (двісті тридцять три гривні сімдесят дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 02 жовтня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська