Ухвала суду № 26236943, 27.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 11.5

Ухвала

Іменем України

27 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/7208/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі : Кіцені О.П.

за участю:

представників позивача: Силенко О.Ю., Нинюка І.В.,

представник відповідача: Грищенко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

27 вересня 2012 року позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати незаконними дії Відповідача щодо накладення арешту постановою від 15.06.2005 року на транспортні засоби Позивача за переліком та зобов'язати Відповідача зняти арешт з перелічених транспортних засобів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Луганською обласною радою у 2011 році прийняті рішення про списання з балансу Позивача транспортних засобів за відповідним переліком.

Позивач позбавлений можливості виконати зазначене рішення, оскільки за даними Управлінням Державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області, викладеними в листі № 11/14-792 від 22.02.2012, вказані транспорті засоби перебувають під арештом згідно постанови Артемівського ВДВС Луганського МУЮ від 15.06.2005 та постанови Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ від 14.09.2005.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач 16.03.2012 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій. Постановою суду від 20 червня 2012 року по справі № 2а/1270/2894/2012 відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі (Постанова не набрала законної сили).

Звертає увагу, що при розгляді зазначеного адміністративного позову у судовому засіданні Відповідач ввів в оману суд та надав неправдиву інформацію стосовно наявності арешту на автотранспортних засобах ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» (код 03340529) на підставі боргу іншої юридичної особи - ЛМКП «Теплокомуненерго» (код 24047779), що датково підтверджується поясненнями по справі № 2а/1270/2894/2012.

На звернення до Відповідача від 04.09.2012 вих. № 15/42-1-712 про зняття арешту з транспортних засобів отримав усну відмову.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому наполягав на винесені оскаржуваної постанови відносно іншого підприємства ЛМКП «Теплокомуненерго» (код ЕДРПО 24047779) та не має відношення до ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго».

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченні.

На спростування заперечень відповідача позивач послався на відповідь ЛМКП «Теплокомуненерго» (вих. № 15/42-1-241 від 01.03.2012) згідно із якою арештовані транспортні засоби не знаходяться на балансі зазначеного підприємства. ( а.с.15).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України № 606 встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, дії на підставі Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативних актів України та Положення «Про Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (а.с.52-54).

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи комунальної форми власності , ідентифікаційний код юридичної особи 03340529 (а.с.7-9).

25.05.2005 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 819933 на підставі наказу Господарського суду про стягнення з ЛМКП «Луганськтеплокомуненерго» боргу на користь ДК «Газ України» (а.с.49).

15.06.2005 року відповідачем в межах виконавчого провадження ВП № 819933 було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно яке належить боржнику Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго» код 2404779 (а.с.20, 28, далі постанова про арешт).

У зв'язку з неякісною первісною копією, суд додатково витребовував постанову про арешт.

Сторонами визнано, що наявні в матеріалах копії постанови про арешт тотожні оригіналу.

Виходячи зі змісту ст.105,181 КАС України саме зазначена постанова та дії щодо її складання є предметом оскарження по даній справі.

Сторонами визнано, що позивач не є стороною виконавчого провадження ВП № 819933 .

Постановою відповідача від 08.06.2005 року виконавче провадження № 819933 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 878239 (а.с.49).

Приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

З системного аналізу діючого законодавства убачається, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Тотожна позиція викладена в пункті 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 5 від 21 травня 2012 року.

В розумінні вимог ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

З урахуванням викладеного, зазначена справа підсудна Луганському окружному адміністративному суду.

З пояснень представників Позивача та супровідного листа ГУМВС України в Луганській області № 14-792 від 22.02.2012 убачається, що останнім на адресу позивача 22.02.2012 року було направлено постанови про арешт, отримані позивачем 24.02.2012 року.

Таким чином в судовому засіданні встановлено отримання позивачем оскарженої постанови 24.02.2012 року.

Частиною другою статті 181 КАС України встановлено спеціальні строки звернення до суду.

Так, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк.

У разі порушення цього строку судам слід застосовувати приписи статті 100 КАС України, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся з позовом 19.09.2012 року, тобто після збігу десятиденного строку, встановленого ст. 181 КАС України та шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач із заявою про поновлення строків не звертався, із досліджених судом матеріалів справи убачається відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо накладання арешту та зобов'язання зняти арешт пов'язані між собою відповідно до них застосовуються тотожне процесуальне рішення.

Суд був позбавлений можливості вирішити питання про залишення позову без розгляду під час відкриття провадження по справі за відсутності належних доказів, які було запропоновано надати під час судового засідання.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову, в зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись статтями 99-100, 102 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій щодо накладання арешту постановою від 15.06.2005 року та зобов'язання зняти арешт з транспортних засобів, залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Роз'яснити позивачу право після усунення обставин на підставі яких було залишено позов без розгляду повторно звернутись до суду з тотожним позовом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.М. Чиркін