Постанова № 26236035, 20.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/7387/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Степанова О.О. Благодарської О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000361504,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2012 року приватне підприємство «Комард» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000361504, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 493 913,00 грн. за податковою декларацією за квітень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 217 456,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалося у квітні 2012 року. Позивач не згоден з висновками, викладеним в Акті перевірки № 1194/152/32804325 від 27.06.2012 року, щодо завищення ним суми бюджетного відшкодування та формування «сумнівного» податкового кредиту за лютий-квітень 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ 1 004 373,23 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що висновки податкового органу щодо формування приватним підприємством «Комард» «сумнівного» податкового кредиту, наявності недобросовісних контрагентів постачальника, нікчемності правочинів позивача та збитковості його експортних операцій не відповідають фактичним обставинам справи, чинному законодавству та є безпідставними з позицій, викладених у позовній заяві. Представник позивача вважає, що приватним підприємством «Комард» дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що під час проведеної перевірки позивача встановлено що ПП «Комард» сформовано «сумнівний» податковий кредит за лютий-квітень 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ - 1 004 373,23 грн. за рахунок продажу товару за ціною нижчою за придбання, а також включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт», що має багатоступеневий ланцюг постачання, в результаті чого ПП «Комард» в податковому обліку здійснено нікчемний правочин. Вказане свідчить про те, що позивач здійснював завідомо збиткову діяльність, що направлена на навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ. На підставі викладеного представник відповідача вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та доведеними щодо неможливості встановити у ланцюгу товару факту сплати податку на додану вартість до бюджету, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є законними.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Старшим державним податковим ревізором-інспектором Джур О.Г. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Комард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 434 913 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за наслідками якої 27 червня 2012 року складено Акт № 1194/152/32804325. Згідно висновків, викладених в Акті, в порушення частини 1 статті 67 Конституції України, частини 2 статті 228 Цивільного Кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 4.6 пункту 4 розділу V, пункту 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року № 197/18935, приватним підприємством «Комард» сформовано «сумнівний» податковий кредит лютого-квітня 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ - 1 004 373,23 грн. (в т.ч.: лютий 2012р. - 680 309,88 грн., березень 2012р. - 324 063,35 грн., квітень 2012 року - 240 552,19 грн.), за рахунок продажу товару за ціною нижчою за придбання, а також включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт», що має багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники ПП «Ром-Транзит», ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», Сільськогосподарське ТОВ «Дружба», ТОВ «Ми-Юль», ТОВ «ІНТЕРПОЛІМЕРПАК», ТОВ «Семенівський елеватор», ТОВ «Укрхімгруп», які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого ПП «Комард» в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на загальну суму 434 913 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 434 913 грн.

В Акті також зазначено, що в частині здійснення операцій купівлі-продажу зошитів ПП «Комард» здійснював завідомо збиткову діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції та її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій з ТОВ «Полісвіт», який значно наростив вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнув власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів.

На підставі зазначеного Акту Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 27 червня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000361504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 434 913,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 217 456, 00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд керується, у тому числі, приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 (підпунктами 1-23) Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: .

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного

відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного

податкового періоду.

За викладеного суд доходить висновку, що Податковий кодекс України, зокрема пункт 200.4 прямо вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг). Суд звертає увагу на те, що Податковий Кодекс не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відшкодування ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов, щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такої позиції додержується й Вищий адміністративний суд України (інформаційний лист ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»).

Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено належними та допустимими письмовими доказами і не заперечується сторонами, позивач подав для перевірки декларації з ПДВ з додатками за лютий-квітень 2012 року, ВМД за лютий-квітень 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи, рахунки бухгалтерського обліку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 68 «Розрахунки за іншими операціями». 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдова відомість, 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», оборотно-сальдова відомість, договори (угоди, контракти), видаткові накладні (акти виконаних робіт), згідно яких відвантажено товар (надані послуги). За результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПП «Комард» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. Станом на дату складання акту в Державні податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відсутня інформація щодо укладання підприємством нікчемних правочинів. Крім того, самим відповідачем встановлено та документально підтверджено, що ПП «Комард» в тому ж податковому періоді сплатило постачальнику відповідні суми ПДВ у складі ціни товару.

В акті перевірки встановлено, що податковий кредит сформовано за рахунок придбання товару у ТОВ «Полісвіт», яке за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту мають стан «0», тобто відповідають всім ознакам добросовісного платника податку. А тому постачальник внесений до ЄДР та має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Крім цього, вищевказаний постачальник є виробником товару, який придбавався ПП «Комард». В кого закуповували сировину ці виробники для виробництва поставленого товару для позивача, як платника податку, не має юридичного значення, бо підприємство позивача не перебувало з постачальниками сировини для виробників товару в будь-яких договірних відносинах, а отже й не мало можливості перевірити їх на предмет добросовісності як платників податків. Таким чином, ставлення в вину позивачу, з якими саме постачальниками сировини працював його виробник та постачальник товару (послуг) є безпідставним та незаконним.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновок відповідача в акті перевірки щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування у зв'язку із формуванням «сумнівного» податкового кредиту є безпідставними, оскільки частина 12 статті 200 Податкового кодексу передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, не подає податкову звітність, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновку в акті перевірки позивача про порушення ним статті 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угод з контрагентами та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків. Отже відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними з підстав їх фіктивності або недодержанням вимог відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином приватним підприємством «Комард» дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, а саме реальність господарської операції із закупівлі товару, підтвердження її первинними документами, використання його у своїй господарській діяльності, перерахування суми податку на додану вартість у ціні товару, договірні взаємовідносини з постачальниками (виробниками) товару, які мають відповідну податкову правосуб'єктність, зокрема є добросовісними платниками податку за автоматизованою системою податкового органу. Отже, мотиви податкового органу щодо неможливості встановити у ланцюгу руху товару факту сплати податку на додану вартість до бюджету; наявності у 3-му та 4-му ланцюгах так званих «сумнівних» суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач несе за них юридичну відповідальність та, відповідно, не має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України та є безпідставними з огляду на вищезазначене.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги доведені позивачем, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000361504 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000361504.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Комард»судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2012 року

Суддя В.В. Степаненко