Постанова № 26235820, 25.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/8404/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Панишко А.О. Калінчука В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 294 760,10 грн. та пені у розмірі 58,95 грн., посилаючись на порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ, що полягає у незабезпеченні нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позивач зазначає, що згідно із звітом відповідача за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників становила 1517 осіб, з них середньооблікова чисельність працюючих інвалідів 51. Однак кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу, повинно становити 61 особу. Позивач вважає, що відповідачем невірно розраховано у звіті кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів та середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів в 2011 році, а тому кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, становить 10 одиниць. Таким чином, за 10 робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідач до 15.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 294 760,10 грн. та пеню у розмірі 58,95 грн.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що протягом 2011 року публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» щомісячно подавало до районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Окрім того, відповідач інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом розміщення оголошень в рекламно-інформаційних тижневиках. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» у зв'язку із специфікою даного підприємства є особливо небезпечним. А тому у 2011 році із середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідача тільки на 1205 посадах можна було використовувати труд інвалідів, з них, відповідно до 4% нормативу, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, становила 48. На підставі викладеного представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо них, дослідивши та оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити і наступних мотивів.

Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа та обліковується за ідентифікаційним кодом 03341397, що підтверджується Довідкою АБ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та організацій України (а.с.44), та перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 21.08.2009 року (а.с.42).

Судом встановлено, що відповідачем було подано до позивача Звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 1517 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 51 особа, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 48 осіб.

Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» відповідно до статуту є газотранспортним та газозбутовим підприємством, яке, зокрема, здійснює обслуговування газотранспортної системи мережі м.Кривого Рогу.

Відповідно до переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 6 травня 2000 року № 765, транспортні трубопровідні системи відносяться до вказаного переліку.

У 2011 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складала 1517 осіб. Відповідно до розрахунку, кількість робочих місць, на які можливе працевлаштування інвалідів, становило 1205 за 2011 рік. Щодо 312 робочих місць, то на них працевлаштування інвалідів неможливе, оскільки робота на них пов'язана безпосередньо з обслуговуванням газорозподільних мереж, механізмів тощо.

Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 5 цього Закону умови трудового договору можуть містити положення, що не суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експерти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку специфіка підприємства передбачає посади, пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, а тому праця інвалідів має використовуватись з урахуванням такої специфіки. Тобто, встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону праці» та іншим законодавством України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Загальна кількість працівників на публічному акціонерному товаристві «Криворіжгаз» у 2011 році складала 1517 осіб, з яких тільки на 1205 посадах можна було використовувати працю інвалідів, виходячи з цього був розрахований норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 48 осіб, тобто згідно 4-х % нормативу. Відповідно до звіту форми № 10-ПІ фактично на підприємстві відповідача працювало 51 штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність. Таким чином, відповідач зробив правильний розрахунок.

Частина 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 2, 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що протягом 2011 року відповідач щомісячно звертався до центру зайнятості з наміром виділення або створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з наданням звітів про наявність вакансій, інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом розміщення оголошень в рекламно-інформаційному тижневику «Робота та кар'єр» та газетах «Є вакансії», «Звезда 4», що підтверджується копіями звітів за формою №3-ПН та копіями оголошень які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами частини 2 статті20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обов'язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов'язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.

В свою чергу, обов'язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

У відповідності до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування: надання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів Фонду соціального захисту інвалідів; звернення до центрів зайнятості з проханням направити інвалідів, розміщення оголошень у друкованих виданнях про наявність вакансій для інвалідів. Вищевикладене свідчить про проведення відповідачем належної роботи з питань забезпечення інвалідів працею та виконання передбаченого діючим законодавством нормативу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2012 року

Суддя В.В. Степаненко