Постанова № 2623214, 10.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.2008

Справа №2-26/15349-2007А

За позовом ВАТ «Кримський содовий завод», м. Красноперекопськ, вул.. Проектна, 1.

До відповідача Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ, вул.. Північна, 1.

Про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя О.Л. Медведчук

при секретарі Малашенко К.І.

У судовому засіданні брали участь представники:

від позивача – Вовк В.І., нач. юрид. відділу, дов. від 24.04.08р.

від відповідача – Сачок О.А., под. інсп., дов. від 22.02.08р.; Іванова М.І., под. інсп., дов. від 03.11.08р.

Сутність спору: Позивач - ВАТ «Кримський содовий завод» у жовтні 2007р. звернувся до господарського суду АРК із позовом до Красноперекопської ОДПІ про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ № 0009462301/0 від 12.10.2007р. яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 585972,30 грн., визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000172304/0 від 12.10.2007р., яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 383022,50 грн., визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Красно перекопської ОДПІ № 0009571701/0 від 12.10.2007р., яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1861,83 грн.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що висновки акту перевірки від 03.10.2007р. за № 726/23-0/0544546 на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають положенням діючого законодавства та фактичним обставинам, а як наслідок податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги не визнавались по мотивах наведених у наданих запереченнях на позов.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.01.2008р. по справі 2-23/15349-2007А було призначено судову-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинялось.

Ухвалою заступника Голови господарського суду АР Крим від 18.02.2008р. було залучено до розгляду справи 2-23/15349-2007А замість судді господарського суду АР Крим Іщенко Г.М. суддю господарського суду АР Крим Медведчук О.Л., справі було привласнено номер 2-26/15349-2007А.

18.02.2008р. судом (суддя Медведчук О.Л.) справу було прийнято до розгляду.

У зв’язку із надходження до суду висновку експерта, судом 17.10.2008р. провадження у справі було поновлено, із призначенням справи до розгляду.

В ході розгляду справи позивачем було подано уточнення позовної заяви, в якій позивач відмовився від позову в частині оскарження донарахованого податку на прибуток у сумі 17500,00 грн. та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0009462301/0 від 12.10.2007р. яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 568472,30 грн., визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0000172304/0 від 12.10.2007р. яким було визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 383022,50 грн., а також визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0009571701/0 від 12.10.2007р. яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1861,83 грн.

Відповідачем надавались заперечення на висновок судово-економічної експертизи, а також доповнення до вказаних заперечень.

Судом здійснювався виклик експертів для надання пояснень по висновку судово-економічної експертизи.

У судовому засіданні, що відбулося 10.12.2008р. позивачем позовні вимоги з урахуванням уточнень від 07.11.2008р. було підтримано у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнавались з підстав наведених у раніш наданих запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Кримський содовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р., за результатами перевірки було складено акт за № 726/23-0/05444546 від 03.10.2007р.

12.10.2007р. Красноперекопською ОДПІ були прийняті на підставі висновків, викладених в акті перевірки, податкові повідомлення-рішення № 0000172304/0 у зв’язку із порушенням підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 383022,50 грн. у тому числі штрафні санкції у сумі 124557,50 грн.; № 0009462301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 585972,30 грн. у тому числі штрафні санкції у сумі 178588,30 грн. та № 0009571701/0 яким за встановлені порушення п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 1861,83 грн. у тому числі штрафні санкції у сумі 1241,22 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних обставинах.

З акту №-726/23-0/05444546 від 03.10.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 г» витікає, що ВАТ «КСЗ» занижений податок на прибуток за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 роки в сумі 407 384 грн., який утворився за рахунок завищення валових витрат на суму 1 629 536 грн.(38 352+300 000+ 1 291 184 ).

В ході проведеної судово-економічної експертизи було встановлено, що з акту №-726/23-0/05444546 від 03.10.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 г» витікає, що ВАТ «КСЗ» в декларації за 9 місяців 2006 року в рядку 05.2 Декларацій «Коректування валових витрат, зокрема самостійно виявлені помилки за наслідками минулих податкових періодів» віднесені витрати залишкової вартості ліквідованих в лютому 2006 року об'єктів основних фондів I групи

У бухгалтерському обліку дана операція відображена наступною проводкою: Д-т 970.06 «Списання необоротних активів » К-т 100 «Основних засобів» - 38 351,55 грн.

На підставі ст. 17.2.а. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №-2181-III від 21.12.2000р., підприємство, яке на початок перевірки контролюючим органом самостійно виправляє факт заниження податкового зобов'язання попередніх податкових періодів, повинне направити уточнюючий розрахунок.

Останній податковий період, який був перевірений при проведенні комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., - I квартал 2006р. лютий 2006 року входить до складу I кварталу перевіреного періоду.

П. п. 8.4.8. п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі вимушеної заміни основних фондів, якщо від не залежних від платника податку обставин вони (або їх частина) зруйновані, вкрадені або підлягають зносу або платник податку вимушений відмовлятися від використання таких основних фондів у зв'язку з обставинами загрози або неминучої заміни, руйнування або зносу (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості в порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який доводиться така заміна: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкту основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкту прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин щодо основних фондів цих груп.

Актом №-364/23-0/05444546 від 28.08.2006 р. порушень по відміченій операції не встановлено і не відображена окремо ліквідація основних фондів I групи в сумі -38351,55 грн., що надало б можливість підтвердити відмічене коректування. Для підтвердження певних витрат слід проводити перевірку формування валових витрат (стор. 04.1 і 04.13 Декларацій за I квартал 2006 року), що не є можливим.

Попереднім актом комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. за №-364/23-0/05444546 від 28.08.2006р. зафіксована дата початку перевірки - «Перевірка проводилася з 10.07.2006 р. по 04.08.2006 р., і на підставі Наказу ДПІ в м. Красноперекопськ № 244 від 04.08.2006 р. про продовження проведення планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» - з 07.08.2006 р. по 18.08.2006 р. на перевірку витрачено 30 робочих днів. Оформлення акту з 19.08.2006 р. по 28.08.2006 р.»

Тобто вимоги ст. 17.2.а. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №-2181-III від 21.12.2000 р., посилаючись на визначення терміну – «до початку перевірки контролюючим органом» в даному випадку передбачають останню дату виправлення помилки за I квартал 2006 року шляхом коректування у бік збільшення валових витрат - в 09.07.2006 р.

Таким чином порушуючи ст. 17.2.а Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №-2181 - III від 21.12.2000 р. і п. п. 5.3.9, п.5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №- 283/97-ВР коректування самостійно виявленої помилки за наслідками минулих податкових періодів (I квартал 2006 року) у бік збільшення валових витрат на суму залишкової вартості ліквідованих в лютому 2006 року об'єктів основних фондів I групи в сумі - 38352 грн. є безпідставною.

Однак в результаті проведеного дослідження встановлено, що у відповідності з актом № 3 від 01.02.2006 р. на списання основних засобів «Майданчика добичі повареної солі», податкової відомості, проведено списання за залишковою вартістю в сумі 38 351,55 грн. в першому кварталі 2006 року.

Сума залишкової вартості ліквідованих в лютому 2006 року основних засобів відображена в рядку 05.2 «Коректування валових витрат, зокрема самостійно виявлені помилки за наслідками минулих податкових періодів» декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2006 року.

Відповідно до п.5.2.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. до складу валових витрат відносяться - суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених в звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

У відповідності с п. 5.3.9. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. «Про оподаткування прибутку підприємств»: не включаються до складу валових витрат які-небудь витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств і розрахунку податку у відповідності з п. 16.15. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлюється центральним податковим органом. На підставі норм Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. «Про оподаткування прибутку підприємств», і Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» розроблений Наказ ДПА № 143 від 29.03.2003 «Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємства і Порядку її складання».

Цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств, окрім страховиків і банків, для яких встановлюються окремі порядки складання декларацій. У відповідності с п. 2.1 Порядку, якщо платником самостійно виявлені помилки, які містяться в раніше поданій ним декларації, то у відповідності с п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням термінів давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники наголошуються їм у складі податкової декларації за який-небудь наступний податковий період, впродовж якого такі помилки були виявлені».

П. 15.1.1. Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» визначений термін давності: податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за

останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

П. 17.2 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» регламентований порядок виявлення і відображення в податковій звітності фактів заниження податкових зобов'язань: «Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються. Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

З вищевикладеного виходить, що чинним законодавством передбачено у відповідності з п. 5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. передбачена можливість віднесення до складу валових витрат сум не врахованих у складі валових витрат минулих періодів, відповідно до чинного законодавства не передбачена залежність між проведенням перевірки і правом підприємства на самостійне виправлення помилок, яке не привело до заниження податкових зобов'язань .

Наданими документами бухгалтерського і податкового обліку ВАТ «КСЗ» підтверджується сума валових витрат, у розмірі залишкової вартості майданчика добичі повареної солі 38 351,55 грн., ліквідованою в лютому 2006 р..

Розбіжності з актом перевірки в сумі 38 351, 55 грн. у бік збільшення валових витрат, утворилося за рахунок того, що в акті не прийнята сума залишкової вартості ліквідованих в лютому 2006р. основних засобів, підтверджена документально, яка включена до складу валових витрат у відповідності с п. 5.2.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.

Стосовно включення у валові витрати витрат по рекламних послугах в сумі 1 291 184,00грн., слід зазначити наступне.

З акту №-726/23-0/05444546 від 03.10.2007р «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 г» витікає, що перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат на рекламу за період з 01.04.06р. по 31.12.06р. в порушення п. п. 5.2.1, п. п. 5.4.4., п. 5.2, п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, на загальну суму 1291183,73 грн., зокрема : 2 кв. 2006 р.- 46983,75 грн., 3 кв. 2006 р.-531421,40 грн., 4 кв. 2006р.-712778,58грн.

Судом встановлено, що ВАТ «КСЗ» були укладені договори: від 31.12.2005р. № 21/9 і від 31.07.2006 № 21/225 з ТОВ СК «Таврія», згідно яким: Виконавець (ТОВ СК «Таврія») бере на себе зобов'язання по реалізації рекламної компанії торгової марки Замовника (ВАТ «КСЗ»). Рекламна компанія здійснюється під час підготовки і проведення домашніх матчів ФК СК «Таврія», які відбуватимуться в рамках Чемпіонату України по футболу серед команд професійних клубів Вищої ліги, Виконавець (ТОВ СК «Таврія») зобов'язується (пп..2.1.1-2.1.21 договорів): розмістити рекламу торгової марки ВАТ«КСЗ» в анонсах матчів Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія» на радіостанція АР Крим; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» у відео анонсах матчів Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія» на телеканалах АР Крим і України; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на рекламно-інформаційних постерах СК «Таврія» ( біллборди розміром 3х6м) в м. Сімферополь і регіонах АР Крим; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на рекламно-інформаційних постерах СК «Таврія» (сітілайти розміром 1,2x1,8м) в м. Сімферополь і регіонах АР Крим; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ»в колажах, які інформують про проведення матчів і розміщуються в друкарських засобах масової інформації; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на рекламній поліграфічній і сувенірній продукції, яку виготовляє і поширює СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ«КСЗ»на рекламно-інформаційних плакатах (Афіші різного формату), які сповіщають про проведення матчів за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» в прес-центрі СК«Таврія», в зоні зйомки теле- і фотокамер; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на рекламних банерах на першій рекламній лінії, розташованій на Республіканському стадіоні «Локомотив» в м. Сімферополь; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» в VIP - ложі Республіканського стадіону «Локомотив», де проходять футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» в дикторських оголошеннях на Республіканському стадіоні «Локомотив» в м. Сімферополь, під час проведення матчів за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на суспільному транспорті м. Сімферополь; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на передній частині ігрових футболок спортсменів ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ОАО «КСЗ» на вхідних квитках на домашні футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на пропусках (з вказівкою місць) на футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на пропусках (без вказівки місць) а футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СЬК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на VIP- перепустках на футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія»; розмістити рекламу торгової марки ВАТ «КСЗ» на акредитаційних пресскартах на футбольні матчі Чемпіонату України по футболу, за участю ФК СК «Таврія».

Спеціальний термін «реклама», який використовується в цілях оподаткування чинним законодавством в області оподаткування не визначений. У зв'язку з цим застосовується загальне визначення реклами із Закону України «Про рекламу» N 270/96-ВР від 03.07.1996 року, яке наведене в статті 1 Закону України «Про рекламу» N 270/96-ВР від 03.07.1996 року із змінами і доповненнями, реклама - інформація про особу або товар, поширена в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами і їх інтерес відносно таких осіб або товару».

Згідно статті 9 Закону України «Про рекламу» N 270/96-ВР від 03.07.1996 року - реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і в кінці за допомогою аудио-, видео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «реклама» «інформаційний, авторський або редакційний матеріал, в якому притягується увага до конкретної особи або товару і який формує або підтримує обізнаність і інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи або товару, є рекламою.

В законах про оподаткування не визначені так само терміни «Логотип» і «Торгова марка».

Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 г.№ 3159-ХІІ визначено логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення програм чи передач однієї телерадіоорганізації від іншої.

Відповідно до Цивільного кодексу України Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. (ст. 492 ).

З вищевикладеного вбачається, що зображення торгової марки (логотипу) підприємства дає можливість виділити товар (послуги), які проводяться цим підприємством, тобто виконуються вимоги ст. 9 Закону України «Про рекламу» № 270/96-Вр від 03.07.1996 р. про те, що зображення рекламного логотипу, залучення уваги, до конкретної особи є рекламою.

Порядок формування валових витрат підприємства в частині витрат на проведення передпродажних і рекламних заходів регламентований спеціальним підпунктом 5.4.4. п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р., до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних і рекламних заходів відносно товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) такими платниками податку.

В постанові Верховної Ради України від 27.06.1995 № 247/95-ВР «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розписані витрати, які приймаються як рекламні при формуванні об'єкту оподаткування : витрати на рекламу - це витрати підприємства, пов'язані з процесом розповсюдження цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції (робіт, послуг), сповіщення споживачів, створення популярності і попиту на цю продукцію (роботи, послуги) для більш оперативного її просування на ринках збуту. До витрат підприємства на рекламу належать витрати на: розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок і тому подібне); розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки; рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну і іншу зовнішню рекламу; придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кино-, видео- і діафільмів; виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків і тому подібне (у сумі амортизації, зносу щодо відміченого інвентарю); зберігання і експедиція рекламних матеріалів; оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню; зниження ціни продукції, яка повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах; проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

З наведено вбачається, що законодавством в області оподаткування на прибуток до складу валових витрат передбачено віднесення всіх рекламних заходів, які пов'язані з діяльністю підприємства і направлені на просування товарів, що виробляється підприємством.

Експертом при дослідженні актів виконаних робіт від ТОВ СК «Таврія» встановлено, що ВАТ «Кримський содовий завод» понесені витрати на рекламу в сумі 1 291 184,00 грн.

В результаті дослідження встановлено, що в рекламних послугах, які зняті в акті з валових витрат ВАТ «Кримський содовий завод» розміщувався логотип і рекламувалася торгова марка в телевізійних і радіо передачах, на абонентних квитках і так далі, які як викладено вище відносяться до рекламних заходів пов'язаним з діяльністю підприємства, завищення загальної суми валових витрат на рекламу за період з 01.04.06г. по 31.12.06г. в сумі 1 291 184,00 грн. документально і нормативно не підтверджується.

Розбіжність з актом - 1 291 184,00 грн. у бік збільшення валових витрат утворилося за рахунок того, що в акті перевірки не враховані валові витрати на рекламу.

З акту №-726/23-0/05444546 від 03.10.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 г» витікає, що ВАТ „Кримський содовий завод", шляхом коректування валових витрат у бік збільшення в деклараціях за 11 місяців 2006 року і 2006 рік в рядку 05.2 Декларацій «Коректування валових витрат, зокрема самостійно виявлені помилки за наслідками минулих податкових періодів», віднесло вартість послуг, придбаних у ТОВ «Центр економічних ініціатив», по проведенню незалежній оцінці основних засобів ВАТ «Кримський содовий завод» вартістю 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн., чим порушило п.п.5.3.3, п.5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №- 283/97-ВР, де відмічено, що до складу валових витрат не включаються витрати на оплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, встановлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; оплату податку на додану вартість, включеного в ціну товарів (робіт, послуг), які отримуватимуться платником податку для виробничого або невиробничого використання; оплату податків з доходів фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів за законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Однак з даним висновком не можна погодитись у зв’язку з наступним.

Як випливає з Договору № 21/41 від 26.01.2006р. «Про надання послуг за оцінкою необоротних активів» і Додаткової угоди від 03.02.2006 р. укладеного між ВАТ «Кримський содовий завод» (Замовник) і ТОВ «Центр економічних ініціатив» (Оцінювач) предметом договору згідно п. 1.2. є зобов'язання Оцінювача здійснити належну оцінку необоротних активів Замовника, зокрема суцільну переоцінку основних засобів відповідно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основних засобів».

П.1.4. договору визначена мета оцінки - «визначення справедливої ринкової вартості об'єктів оцінки, переоцінка основних засобів Замовника для переходу на міжнародні стандарти фінансового обліку».

У відповідності с п. 2. 4 «Роботи, приведені в розділі I, вважаються виконаними, а послуги - наданими лише після передачі Замовнику Звіту і Висновку і узгодження їх з міжнародним аудитором, що відповідають вимогам міжнародних стандартів».

Згідно п. 4.1 договору загальна сума винагороди за послуги, визначені в п. 1.1 Договору складає 240 000 грн., зокрема ПДВ 40 000 грн.

Додатковою угодою б/н від 03.02.2006р. до договору №-21/41 про надання послуг по оцінці активів від 26.01.2006 р. загальна сума винагороди за послуги, визначені в п. 1.1 Договорів складає 300 000 грн., зокрема ПДВ 50 000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі робіт від 07.08.2006р. за Договором № 21/41 від 26.01.2006 р. про надання послуг оцінки активів відмічене наступне: роботи, визначені п. п. 1.4. Додаткової угоди за договором №21/41, виконані повністю. Виконавець передав, а Замовник прийняв Звіти за незалежною оцінкою необоротних активів Замовника. Якість робіт відповідає умовам Договору. Загальна вартість наданих послуг складає 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн. До моменту підписання цього акту Замовник перерахував Виконавцеві як передоплата 60 000 грн., в т.ч. ПДВ 10 000 грн. Остаточний розрахунок з Виконавцем в сумі 240 000 грн., в т.ч. ПДВ 40 000грн., повинен бути здійснений протягом 3 банківських днів після підписання цього Акту.

Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658 – III, передбачені випадки обов'язкового проведення оцінки майна, зокрема для цілей бухгалтерського обліку: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» № 993-14 від 16.07.99р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» передбачено, що консолідовану фінансову звітність здає материнське підприємство.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку передбачено, що при складанні і здачі консолідованих фінансових звітів фінансових груп підприємств які контролює материнська компанія, при обліку інвестицій в дочірні підприємства в окремих фінансових звітах материнської компанії застосовується МСБО 27 «Консолідовані фінансові звіти і облік інвестицій в дочірні підприємства». В МСБО 27 дано визначення термінів: контроль - повноваження управляти фінансовою і операційною політикою підприємства для отримання вигод від його діяльності. Дочірнє підприємство - підприємство, яке контролює інше підприємство (відоме як материнська компанія).Материнська компанія - підприємство, яке має одне або декілька дочірніх підприємств. Група - материнська компанія і всі її дочірні підприємства. Консолідовані фінансові звіти - фінансові звіти групи, подані як фінансові звіти єдиного підприємства.

Отже компанія управляє фінансовою і операційною політикою підприємств для отримання вигод від його діяльності, у дочірнього і материнського підприємства виникають відносини контролю - підпорядкування, які виражаються, у тому числі і в розпорядженні всіма активами, тобто основними засобами дочірнього підприємства розпоряджається материнська компанія.

Таким чином проведена переоцінка основних засобів, що містить інформацію про вартість основних засобів материнської компанії і її дочірніх підприємств відноситься до господарської діяльності ВАТ «Кримський содовий завод», оскільки направлена на отримання доходу як випливає з наказу по підприємству за рахунок розширення експортних ринків збуту готовій продукції, зміцнення позиції підприємства в зовнішніх відносинах і співпраці з іноземними партнерами, а також для надання іноземним інвесторам і партнерам своїх комерційних пропозицій.

Пунктом 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені витрати, які не включаються до складу валових, зокрема на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Проведеною судово-економічною експертизою було встановлено, що при відображенні в податковому обліку господарської операції по переоцінці основних засобів ВАТ «Кримський содовий завод» порушено вимоги п.5.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №- 283/97-ВР від 22.05.97 р., а саме завищена сума валових витрат на суму податку на додану вартість за 2005 рік у розмірі 50 000 грн.

В результаті дослідження наданих документів бухгалтерського і податкового обліку ВАТ «КСЗ» завищення загальної суми валових витрат на проведення переоцінки основних засобів підтверджується в сумі 50 000,00 грн.

Наданими документами не підтверджується завищення валових витрат в сумі 250 000,00 грн. Розбіжності з актом - 250 000,00 грн. у бік збільшення валових витрат утворилося за рахунок того, що в акті перевірки не враховані валові витрати на проведення переоцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку.

Заниження податку на прибуток підприємства підтверджується наданими на дослідження документами в сумі 12 500 грн.( 50 000 *25%).

В наслідок чого позивач відмовився від позовних вимог в частині донарахованого податку на прибуток у сумі 12500,00 грн. та штрафних санкцій на суму 5000,00 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0009462301/0 від 12.10.2007р.

Стосовно висновків відповідача в акті перевірки №-726/23-0/05444546 від 03.10.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Кримський содовий завод» по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007р.» щодо порушення позивачем п.п. 7.3.1, 7.4.1, 7.45 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 264549,00 грн., слід зазначити наступне.

Податковий кредит у відповідності с п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» визначається як сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначені правила віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, зокрема п 7.4.1. встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності із п 7.4.5. цього закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З приведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» обов'язковими умовами для податкового кредиту покупця є податкова накладна та набуття послуг з метою їх подальшого використання в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності.

Визначення господарської діяльності наведене в 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Порядок віднесення до валових витрат передпродажних і рекламних заходів регламентований пп. 5.4.4. п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно з яким до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вже зазначалось раніш ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама це інформація про особу або товар, поширена в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами і їх інтерес відносно таких осіб або товару.

Згідно статті 9 Закону України «Про рекламу», реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і в кінці за допомогою аудио-, видео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «реклама» «інформаційний, авторський або редакційний матеріал, в якому притягується увага до конкретної особи або товару і який формує або підтримує обізнаність і інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи або товару, є рекламою.

Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 г.№ 3159-ХІІ визначено поняття логотип (фірмовий, торговий знак) це будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення програм чи передач однієї телерадіоорганізації від іншої.

Ст. 492 Цивільного кодексу України визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Таким чином розміщення рекламного логотипу є рекламою і використовується в господарській діяльності, в наслідок чого у підприємства виникає право на включення в податковий кредит сум ПДВ за рекламні послуги.

Експертним висновком встановлено, що податкові накладні від ТОВ СК «Таврія» заповнені з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а завищення податкового кредиту в сумі 256952,00 грн. наданими на експертизу документами не підтверджується. Розбіжності у бік збільшення податкового кредиту в сумі 256952,00 грн. утворилося за рахунок того, що в акті ДПІ з складу податкового кредиту виключені суми, підтверджені наданими податковими накладними і що відносяться до господарської діяльності.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 2556952,00 грн., що у свою чергу спричинило завищення податкового кредиту на вказану суму є помилковими.

З наведених вище положень п.п. 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7.5 вказаного закону яким визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або зокрема дата отримання податкової накладної, підпункту 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» яким регламентований строк на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках встановлених законодавством, не пізніш 1095 дня, а також те що завищення податкового кредиту у сумі 2945,06 грн. за транспортування газу, у сумі 1512,79 грн. за привітальні листівки та за розробку дизайну винагород та медалей з футлярами, а також у сумі 3138,67 грн. за спецхарчування, документально не підтверджено, про що зазначено у висновку експерта, висновки Красноперекопської ОДПІ в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на вказані суми також є помилковими та необґрунтованими.

Висновки Красноперекопської ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 3516,70 грн., в наслідок чого було донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2006р. у сумі 620,61 грн., також на думку суду є помилковими по наступних обставинах.

Відповідно до п. 1.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначені складові річного оподатковуваного доходу.

П. 4.2.9 вказаної норми закону уточнено, що до загального місячного оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР); в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Експертом при дослідженні наданих розрахункових документів, які не прийняті ДПІ в якості документів, що підтверджують понесені витрати встановлено, що вказані документи надані особам які перебувають в трудових відносинах з підприємством та пов’язані з виконанням трудових функцій.

Порядок проведення видачі грошових коштів під звіт працівникам підприємства і термін звітності по раніше виданих сумах регламентується Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», відповідно до якого п. 2.11. Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

По виданих під звіт грошових коштів Порядком складання Звіту про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт (Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 року N 440) визначено, що порядок затверджений відповідно до підпункту 9.10.2 пункту 9.10 статей 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і регулюється 1. Порядок надання коштів на відрядження регулюється підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР), постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 ( 663-99-п ) "Про норми відшкодування витрат на відрядження в

межах України та за кордон" (із змінами і доповненнями), наказом Міністерства фінансів України від 13березня 1998 року N 59 ( z0218-98 ) "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за N 218/2658"(із змінами і доповненнями). Порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72 ( z0237-01 ) "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за N 237/5428 (із змінами і доповненнями).

2. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту.

3. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного терміну (до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного терміну, то особа, що надала такі суми, нараховує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний термін (до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню (відповідно пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку та нарахуванню штрафу у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

4. Штраф та оподаткована сума стягуються за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати нарахованих сум.

5. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то нараховані суми утримуються за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року. Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

6. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" п.п. 9.10.2.-9.10.4 регламентує порядок нарахування штрафних санкцій за суми грошових коштів, які отримані під звіт особою, що знаходяться в трудових відносинах з підприємством, по яких вчасно не проведений звіт, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту; Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого

платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується; Норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів,

З наведеного слідує, що за відсутності звіту по грошових коштах, виданим підприємством під звіт, застосовуються до підзвітної особи штрафні санкції по п. 9.10.2.-9.10.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вказані суми не є додатковим благом, у відповідності із п. 4.2.9 Закону до доходу відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платникові податку в безоплатне користування, за виключенням, коли таке надання обумовлене виконанням платником податку трудової функції.

Порядок включення витрат на відрядження до складу валових регламентований п. 5.4.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно з яким витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Згідно експертного висновку, витрати на оплату за мешкання підтверджені рахунками на оплату за мешкання, що у даному випадку відповідає вимогам п. 5.4.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того як вбачається з вказаного висновку, розбіжності з даними акту перевірки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в сторону зменшення податку з доходів фізичних осіб утворилося в наслідок того, що в акті на прийнято до уваги в якості розрахункових документів квитанції та товарні чеки від приватних підприємців які у свою чергу у відповідності із ст. 9 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також Положення НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України» за № 637 від 15.12.2004р. не зобов’язані вести касові документи та застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові квитанції.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може

прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

У зв’язку з наведеним оскаржувані податкові-повідомлення рішення підлягають саме скасуванню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі відповідно до задоволених вимог на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0009462301/0 від 12.10.2007р. яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 568472,30 грн.

3. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0000172304/0 від 12.10.2007р. яким було визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 383022,50 грн.

4. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0009571701/0 від 12.10.2007р. яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1861,83 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кримський содовий завод» (м. Красноперекопськ, вул.. Проектна, 1) судовий збір у сумі 3,40 грн.

6. Повернути ВАТ «Кримський содовий завод» (м. Красноперекопськ, вул.. Проектна, 1) з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 81,60 грн.

Виконавчий документ видати після вступу постанови в законну силу у разі надання відповідної заяви позивачем.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено у повному обсязі 15.12.2008р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.