Рішення № 2623179, 22.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2008

Справа №2-15/12881-2007

За позовом Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 78)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавртранс» (95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,4)

За участю третьої особи фізичної особи Зінченка Олександра Вікторовича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, кв. 61)

Про стягнення 6507,20 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Риженкова О.П., довіреність б/н від 29.05.2008 р., у справі

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи – не з’явився

Обставини справи: Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до ВАТ «Тавртранс», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Зінченка Олександра Вікторовича про стягнення 6507,20 грн. матеріальної шкоди, понесеної позивачем у результаті ДТП.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2006 р. в м. Сімферополі по пр. Вернадського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Фольксаваген-Пассат», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тавртранс», держ. номер 09-33 КР, під управлінням Зінченка О.В., який скоїв наїзд на опору контактної мережі № 23, яка належить КРВП «Кримтролейбус», чим позивачу була спричинена матеріальна шкода у розмірі 6507,20 грн., що і стало приводом для звернення з позовом до суду для стягнення вказаної суми шкоди в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.11.2007 р. відповідача ВАТ «Тавртранс» було замінено належним відповідачем ТОВ «Тавртранс» в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою № 1808/01-50/13 від 13.11.2007 р. позивачем були змінені позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 7508,00 грн. матеріальної шкоди, включаючи ПДВ.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов просить суд залишити позов без розгляду до представлення суду позивачем зі справи постанови адміністративного суду про винність фізичної особи у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею124 КпАП України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.01.2008 р. провадження у справі було зупинено, у справі була призначена комплексна авто технічна та будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання: чи відповідали дії водія Зінченка О.В., який керував автомобілем «Фольксаваген-Пассат», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тавртранс», держ. номер 09-33 КР, при ДТП від 06.12.2006 р. по просп. Вернадського у м. Сімферополі, технічним вимогам Правил дорожнього руху; чи були з технічної точки зору дії водія автомобілем «Фольксаваген-Пассат», держ. номер 09-33 КР, Зінченка О.В. у причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди; чи маються на опорі контактної мережі № 23 по просп. Вернадського в м. Сімферополі будь-які технічні ушкодження, якщо маються – визначити їх характер, локалізацію, причину та час утворення, чи відповідають вказані ушкодження тим, які зафіксовані при огляді місця ДТП; чи були ушкодження опори контактної мережі № 23 по просп. Вернадського в м. Сімферополі спричинені в результаті дій водія Зінченка О.В., який керував автомобілем «Фольксаваген-Пассат», держ. номер 09-33 КР, при ДТП від 06.12.2006 р.; визначити час встановлення опори контактної мережі № 23 по просп. Вернадського, припустимий технічними умовами період її експлуатації та час її заміни згідно чинним нормам техніки безпеки.

29.09.2008 р. до господарського суду були повернуті копії матеріалів господарської справи та висновками експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.09.2008 р. провадження у справі було поновлено.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях просить суд залишити позов без розгляду.

08.12.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання у зв’язку з хворобою представника.

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Строк розгляду справи був продовжений за згодою сторін у відповідності до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки про ДТП від 06.12.2006 р., Зінченко А.В., водій а/м «Фольксваген-Пассат» держ. номер 09-99 КР, рухаючись по проспекту Вернадського від вул.. Гончарова в сторону пл.. Конституції навпроти будинку № 23 здійснив виїзд за межі проїзної частини вліво, де здійснив наїзд на перешкоду – електричну опору. (пункт 13)

Як вбачається з протоколу огляду місця ДТП від 06.12.2008 р., наявного в матеріалах справи, у розділі – наявність слідів зіткнення з навколишніми предметами, зазначено : «здерта кора на дереві, сколи бетону на електричній опорі № 23…»

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП за участі водія Зінченка А.В. від 18.12.2006 р. вбачається, що водій автомобіля «Фольксавген-Пассат», держ. номер АК 09-99 АК, що належить ТОВ «Тавртранс», 1987 року народження, що працює в ВАТ «Тавртранс» водієм, рухаючись по проспекту ім.. Вернадського у напрямку пл.. Конституції в м. Сімферополі, вибрав швидкість без урахування дорожньої обстановки, та при виникненні небезпеки для руху не зменшив швидкість до повного зупинення транспортного засобу, припустився виїзду за межі проїзної частини вліво, де здійснив наїзд на опору контактної мережі. Вказаними діями Зінченко А.В. порушив пункти 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.

В результаті вказаної події Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус», як балансоутримувачу опори контактної мережі, була спричинена матеріальна шкода, яка склала : будівельні роботи – 1400,00 грн., монтажні роботи – 541,00 грн., вартість матеріалів – 3949,00 грн., що з урахуванням ПДВ становить 7508,00 грн. (згідно заяви позивача від 13.11.2007 р. за вих.. № 1808/01-50/13).

Так, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7508,00 грн., спричиненої працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавртранс» в результаті ДТП від 06.12.2006 р.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, шкоду завдану працівником юридичної особи, відшкодовує ця юридична особа (пункт 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зазначені норми встановлюють склад цивільного правопорушення (протиправність поведінки особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою), за вчинення якого настає цивільно-правова відповідальність (у даному випадку у вигляді відшкодування шкоди від ДТП) перед юридичною особою, майну якої завдано шкоду, тобто вини заподіювача шкоди не вимагається, отже особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, відшкодовує заподіяну таким джерелом шкоду в повному обсязі і без вини.

Проте, водночас зі вказаними нормами слід застосовувати правила статті 623 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З метою повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, для перевірки обґрунтованості розміру завданої позивачу шкоди, судом була призначена судова комплексна автотехнічна та будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої, зокрема було поставлено питання щодо визначення часу встановлення опори контактної мережі № 23 по просп. Вернадського, припустимий технічними умовами період її експлуатації та час її заміни згідно чинним нормам техніки безпеки.

Так, висновком експерта № 380 від 17.09.2008 р. (будівельно-технічна експертиза) встановлено, що на опорі контактної мережі № 23 по просп. Вернадського в м. Сімферополі відсутні рік встановлення опори, нанесений по трафарету масляною фарбою, що невідповідає пункту 4.33 БНіП ІІІ-41-76 Частина ІІІ Глава 41 «Контактні мережі електрифікованого транспорту».

Крім того, ухвалою господарського суду АР Крим від 23.01.2008 р. сторони були зобов’язані на вимогу експерта представити всі необхідні наявні документи для проведення експертизи та попереджені про застосування відповідальності у вигляді штрафу відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України у випадку відхилення від здійснення дій, покладених судом на сторін.

Проте, на заявлені експертом клопотання та вимоги суду, технічна документація на опору контактної мережі № 23 по просп. Вернадського в м. Сімферополі позивачем надана не була, у зв’язку з чим не можливо визначити рік встановлення опори контактної мережі № 23, припустимий період її експлуатації та час її заміни. Позивачем не представлено суду відомостей про балансову вартість опори контактної мережі № 23.

Вказане унеможливлює висновок суду про розмір завданої позивачу шкоди.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем відповідних доказів суду а також судовому експерту на вимогу суду не надано.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Таким чином, позивачем не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру завданої відповідачем шкоду.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, відносяться на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 78, ідентифікаційний код 0332891) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Чехова, 55а, р/р 35224001000218 ЗКПО 26225794 Банк УДК в АР Крим, МФО 824026, отримувач Крим НДІСЕ) 3284,40 грн. витрат за проведення судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.