Рішення № 2622993, 21.01.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 21/226

21.01.08

За позовом Виробничо-комерційного малого приватного підприємства «Данко БДК»

до Закритого акціонерного товариства «Концерн Віадук»

Про стягнення 47 000,00 грн.

Суддя Шевченко Е.О.

Представники:

Від позивача: Куций Б.Д.(директор)

Від відповідача: Базика О.П.(дов. Від 18.01.08р.)

Обставини справи:

Виробничо-комерційне мале приватне підприємство «Данко БДК» (далі по тексту Позивач) звернулося до Господарського суду із позовними вимогами про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Концерн Віадук»(далі по тексту Відповідач) 47 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 01 від 24.05.2005р., а також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2007р. порушено провадження у справі № 21/226 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2007р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.

25.04.2007 року представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні через хворобу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. розгляд справи було відкладено на 05.06.2007р.

05.06.2007р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю у зв’язку із неналежним технічним станом товару переданого за договором.

Також відповідачем було заявлено клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи.

Для вирішення даної справи по суті необхідно встановити належними засобами доказування придатність силосозбирального комбайну TORON-3Р-8-49(заводський номер 2065) 1995 року випуску для його цільового використання згідно з нормативно-технічною документацією.

За таких обставин, суд у зв’язку із клопотання відповідача, відповідно до ст. 41 ГПК України, керуючись Законом України «Про судову експертизу», призначив проведення судової технічної експертизи по справі.

Оскільки вирішення питань поставлених перед експертами потребує спеціальних знань, то суд у зв’язку із клопотанням відповідача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2007р. призначив судову експертизу по справі та зупинив провадження по справі до надання висновків судової експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

13.12.2007р. до Господарського суду м. Києва було направлено повідомлення № 10491 від 26.11.2007р. про неможливість дачі висновку та повернуто до суду матеріали справи.

У вказаному повідомленні зазначалось, що неможливість дачі висновку обумовлена тим, що об’єкт дослідження –силосозбиральний комбайн TORON-3Р-8-49(заводський номер 2065) не був наданий експертам для проведення необхідних досліджень.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, суд поновив провадження по справі, у зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження відпали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2007р. розгляд справи було призначено на 21.01.2008р.

В судовому засіданні, що відбулося 21.01.2008р. Директор позивача подав клопотання про часткову відмову від позову, а саме в частині позовних вимог про стягнення 5 000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, прийняв часткову відмову від позову в розмірі 5 000,00 грн. та припинив провадження в частині цих вимог.

В частині стягнення основної суми заборгованості позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить задовольнити останні.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.

Оскільки, відповідачем не було надано експертам витребуваний ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2007р. об’єкт експертизи, через що експерти не змогли провести призначену по справі судову технічну експертизу, то суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2005 року між Виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Данко БДК»(далі по тексту - позивач, продавець за умовами договору) та Закритим акціонерним товариством «Концерн Віадук»(далі по тексту –Відповідач, покупець за умовами договору) був укладений договір купівлі-продажу № 01 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1. договору продавець продає, а покупець купує силосозбиральний комбайн TORON-3Р-8-49(заводський номер 2065), 1995 року випуску(далі по тексту –товар).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що ціна договору становить 50 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар на підставі накладної № 01 від 29.06.2005р. на загальну суму 50 000,00 грн.

Товар був отриманий представником відповідача Распутіним В.Й. на підставі довіреності ЯИЧ № 599431 від 29.06.2005р., про що було оформлено акт прийому-передачі від 24.06.2005р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками господарюючих суб’єктів.

Згідно п. 3.10 договору перехід права власності на товар відбувається в момент оформлення акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.2. договору остаточний термін оплати товару складає 90 діб з моменту підписання договору.

Відповідачем 13 грудня 2005 року було сплачено за поставлений товар кошти у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1035(в матеріалах справи). Іншу частину боргу в розмірі: 8 000,00 - 50 000,00 = 42 000,00 грн. відповідачем сплачено не було.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує що причиною неможливості вводу в експлуатацію товару є його неналежний технічний стан та ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків за договором, оскільки позивач не виконав своїх обов’язків, а саме: щодо надання покупцеві необхідної та достовірної інформації про товар, щодо надання гарантійних послуг, щодо усунення недоліків товару протягом гарантійного строку експлуатації.

Проте суд прийшов до висновку, що неналежний технічний стан товару відповідачем належним чином, відповідно до вимог господарського судочинства, не доведено. Також відповідач не довів, що недоліки товару існували до передання його покупцеві.

Встановити неналежність технічного стану товару могла тільки призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2007р. судова технічна експертиза, але відповідачем не було надано експертам витребуваний вказаною ухвалою суду товар(силосозбиральний комбайн TORON-3Р-8-49).

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов’язується передати майно(товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 42 000,00 грн. основного боргу за договором.

Таким чином, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 43, 49, 80 п. 4, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Концерн Віадук»(03040, м. Київ, Голосіївський проспект, 96; р/р 26001301256119 в філії Московського відділення ПІБ м. Києва, МФО 322175, код 22941298) на користь Виробничо-комерційного малого приватного підприємства «Данко БДК»(88000, м. Ужгород, вул. Керченська, буд. 7, кв. 10; р/р 26009301200155) 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості, а також 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову - провадження припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Шевченко Е.О.