Постанова № 2622857, 16.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.08 р. Справа № 26/19а

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За участю:

Прокурора Кіровського району м. Донецька Губанової Л.В. (посвідчення №1960)

представників сторін

від позивача – не з’явився

від відповідача – Сергієчко А.І. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “SDS” с. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 16.01.2006р. №0000122340/0, №0000112340/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення – рішення про донарахування податку на додану вартість були прийняті з порушенням чинного законодавства, а саме п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яки й передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Крім того, позивач зазначає, що п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону не містить вимоги щодо невірного ІПН, тому він не міг перевірити або спростувати дані занесені ПП „Яна-97”.

Відповідач у відзиві від 08.02.2006 року ( вхід. №02-41/4702) проти позовних вимог заперечує та посилається на те, що позивач у порушення пп.7.2.1 та 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97- ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями відніс до складу податкового кредиту податкову накладну яка оформлена із порушенням, це факт позивач підтверджує і у позовній заяві зазначаючи, що податкова накладна від 19.10.2005року №162 отримана від ПП „Яна-97” містить невірний ІПН продавця. Відповідач вважає, що позивач повинен був скористуватися оложеннями п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та звернутис я до подат кового органу із відповідною заявою.

Крім того, відповідач зазначає, що у порушення пп.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та у протиріччя положенням п.п.4.5.1 „б” п.4.5. ст.4 зазначеного закону позивач не зменшив суму податкового кредиту за вересень 2005року на 300000грн. у зв,язку із повереннням передплати від ТОВ „Артемівський ДОК”, що було встновлено попередньою документальною перевіркою результати якої відображені у акті від 09.12.2005року № 829/23-3/30600440.

З огляду на вищенаведене відповідач просить у позові відмовити.

На адресу господарського суду Донецької області надійшло Повідомлення (вхід. № 02-41/6898 від 24.02.2006р.) про вступ прокурора у справу, де у зв’язку із необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька за виниклим спором, у дану справу вступає прокурор.

Ухвалою суду від 16.02.2006року (а.с.76) суддею Наумовою К.Г. було зупинене провадження по справі до розгляду справи №2/390а.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 01.07.2008року справу було передано на розгляд судді Кододовій О.В. (а.с.78).

Ухвалою від 04.11.2008року було поновлене провадження по справі у зв’язку із надходженням до суду постанови господарського суду по справі №2/390а від 20.12.2007року та ухвали ДААС від 23.04.2008року та було призначене попереднє судове засідання на 13.11.2008року.

Позивач у судове засідання 13.11.2008року не з’явився. Ухвала суду від 04.11.2008року, яка направлена 07.11.2008року, була отримана 10.11.2008року уповноваженим представником позивача Глушковим про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.

Суд ухвалою від 13.11.2008року суд відклав розгляд справи на 04.12.2008року. Ухвала яка була направлена 14.11.2008року отримана уповноваженим представником позивача 17.11.2008року про що свідчить підпис на поштовому повідомленні. Позивач у судове засідання 04.12.2008року не з’явився.

Суд ухвалою від 04.12.2008року закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 16.12.2008року. Позивач у судове засідання не з’явився та не надав витребувані судом документи.

Відповідачем було заявлене клопотання щодо залишення позову без розгляду відповідно до ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом зазначене клопотання було відхилене у зв’язку із тривалістю розгляду справи та наявністю всіх документів достатніх для прийняття рішення по справі.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстроване 11 жовтня 1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 30600440 (арк. справи 6-7).

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2005р. по 31.10.2005р., результати якої відображені у акті від 10.01.2006 року №7/23-3/30600440 (а.с.21-31).

На підставі акту перевірки відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2006 року:

- № 0000112340/0, про визначення відповідно до підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 підпункту 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість у розмірі 100 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн. (арк. справи 33);

- № 0000122340/0 про зменшення відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168-97-ВР суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість жовтень 2005року у розмірі 10001 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3000 грн. 30 коп. (арк. справи 32).

Відповідач у акті перевірки встановив (а.с.26) , що позивач у порушення п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168-97-ВР (із змінами та доповненнями) до складу податкового кредиту жовтня 2005року включив податкову накладну №162 від 19.10.2005року видану ПП „Яна-97” на суму 100грн., яка містить невірний ІПН покупця.

Відповідно до п.п.4.2.3. п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Відповідач у акті перевірки зазначив (а.с.26), що позивачем в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 та п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту була включена податкова накладна оформлена з порушенням встановленого порядку, а саме у жовтні 2005року за №187 зареєстрована податкова накладна ПП „Яна-97” №162 від 19.10.2005року на суму ПДВ у розмірі 100грн. номер вказаний у податковій накладній не існує.

Позивач до позовної заяви спірну податкову накладну не надав. Суд в ухвалах від 04.11.2008року, від 13.11.2008року, від 04.12.2008року вимагав від позивач надати всі оригінали документів, які долучені до позовної заяви для дослідження у судовому засіданні (акти перевірки, податкові повідомлення-рішення, декларації, податкові накладні та інше...), надати первинні бухгалтерські документи до податкової накладної № 162 від 19.0.2005р. (накладна, розрахунок, докази оплати та інше).

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно до ст.49 КАСУ особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов’язки та зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пукти 1 та 4 статті 70 КАСУ визначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач до позовної заяви копію спірною податкової накладної не надав та іншими доказами не довів правомірність віднесення до податкового кредиту податкової накладної ПП „Яна-97” №162 від 19.10.2005року на суму ПДВ у розмірі 100грн.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було визначене позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 100 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн. (арк. справи 33) у податковому повідомлення – рішенні № 0000112340/0 відповідно до підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 підпункту 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У висновку акту перевірки (арк. справи 30) визначено, що в порушення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 10001 грн.

Зазначене порушення виникло в результаті неправомірного формування позивачем податкового кредиту за вересень 2005року в результаті чого ним було завищено сум у податкового кредиту за вересень 2005року у сумі 310929грн, що вплинуло на завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005року у розмірі 292720грн., що в свою чергу вплинуло на формування бюджетного відшкодування за жовтень 2005року. Дані наведені у Таблиці №6 акту перевірки (а.с.30). Відхилення складає – 10001грн.

Факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту за вересень 2005року був встановлений попереднім актом перевірки від 09.12.2005року № 829/23-3/30600440 (а.с.63-69) яким було встановлено, що у порушення пп.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та у протиріччя положенням п.п.4.5.1 „б” п.4.5. ст.4 зазначеного закону позивач не зменшив суму податкового кредиту за вересень 2005року на 300000грн. у зв,язку із повереннням передплати від ТОВ „Артемівський ДОК”. Постновою господарського суду Донецької області від 20 грудня 2007 року по справі №2/390а було встновлено, що відповідач правомірно визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2005року у розмірі 300000грн. (а.с.81-85). Зазначена постанова залишене у силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008року (а.с.86-90).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із рядків 23-25.1 декларації за жовтень 2005року (а.с.37-3) позивач визначив залишок від,ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до склду податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 10001грн. Однак, з урахування неправомірності формування позивачем податкового кредиту за попередній звітний (податковий) переіод, а саме за вересень 2005року, суд погоджується із висновком податкого органу викладеного у Таблиці №6 (а.с.30) про завищення позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 10001грн. Відтак вимоги позивача у цій частині не обгрунтовані та задоволенню не підлягають .

Однак, суд вважає, що відповідач неправомірно на цю суму застосував штрафну санкцію у розмірі 3000грн. виходячи із наступного:

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач за жовтень 2005року не донарахував позивачу суму податкового зобов'язання, а зменшив бюджетне відшкодування на суму 10001,00грн. У розрахунку штрафних санкцій до податкових повідомлень – рішень від 16.01.2006року відповідно акту перевірки від 10.01.2006року №7/23-3/30600440 (а.с.71) відповідачем штрафна санкція на цю суму не нарахована та складає „0”. Відтак вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.01.2006р. №0000122340/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3000грн.30коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати визначити згідно до ст.94 КАСУ відповідно до задоволених вимог.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 грудня 2008 року в присутності представника відповідача иа прокурора.

Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.17 - 20, 69 - 72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 16.01.2006р. №0000122340/0, №0000112340/0 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 16.01.2006р. №0000122340/0 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 3000,30грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк (83037, вул. Кірова 90, п/р.26005301752737 в БВ „Сонячне” філії ГУПІБ у Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 30600440) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0 грн. 68 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.12.2008року.

Суддя Кододова О.В.