Постанова № 2622613, 20.08.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД        

                                                                                                                                                              справа № 2-а-4560/08

                                                                                                                                                             категорія статобліку-73

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 серпня  2008 року                                                                                                               м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого судді                                                                                 Олійника В.М.

          при секретарі                                                                                          Халатур Р.В.

за участю:

прокурора  Зіма В.Б.

представників  позивача Овсяникової Л.О., Петерса В.І.

представника відповідача-1: Подольної Н.Г.

представника відповідача-2: Земляного О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська  до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд», відповідача-2: Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб Дніпро-96»  про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

22 травня 2008 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду  з Господарського суду Дніпропетровської області  надійшла адміністративна справа за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд», відповідача-2: Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб Дніпро-96» з позовними вимогами  про визнання недійсною угоду (господарське зобов’язання) № ЄТФ – 181 від 01 жовтня 2003 року в частині додаткової угоди від 20 січня 2004 року укладеної між АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» та ТОВ  «Євротрейд» на суму 529490753, 90 грн.; стягнення з АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» у доход держави кошти за товар, належний з нього ТОВ «Євротрейд» за угодою, на суму 529490753, 90 грн.; стягнення з АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» у доход держави грошову суму вартості товарів за угодою, а саме 529490753, 90 грн. на р/р 31119100180003 УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 23030300, одержувач Держказначейство АНД району м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24244876.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода укладена з  порушенням господарської компетенції, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а саме приховування від оподаткування прибутків і доходів, без наміру встановити цивільні права й обов’язки, має удаваний характер.

22 липня 2008 року Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з ТОВ «Євротрейд» на користь АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» товар, чи кошти вартості товару отриманого за угодою, на суму 529490753, 90 грн.; стягнути з АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» у доход держави  товар отриманий за угодою, а в разі неможливості грошову суму вартості товарів за угодою,  а саме  529490753, 90 грн. на р/р 31119100180003 УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 23030300, Одержувач Держказначейство АНД району м. Дніпропетровська, код  ЕДРПОУ 24244876; судові витрати віднести на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угоду (господарське зобов’язання) № ЄТФ-181 від 01 жовтня 2003 року, укладену між АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» та ТОВ «Євротрейд» було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас з суперечностями моральним засадам суспільства.  Позивач вважає, що угода не породжувала встановлення цивільних прав та обов’язків, не мала наміру,  направленого на встановлення, зміну або припинення яких-небудь цивільних прав або обов’язків.  При укладанні даної  угоди  ТОВ «Євротрейд» діяло без сплати податків, що свідчить про наявність умислу на здійснення діяльності всупереч інтересам держави і суспільства. Позивач посилається на ч. 1 ст. 207 ГК  України, згідно з  якою господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому позивач вказує на те, що положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України мають застосовуватися з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,  водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.  Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вчинення нікчемного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. Також позивач посилається на ст. 208 ГК України, згідно якої, якщо угода укладена  з метою суперечною інтересам держави, та при наявності умислу лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

            В судовому засіданні представники позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача-1  заперечувала проти задоволення позову та вказала, що позивач посилається на те, що відповідач-1 діяв з метою приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування та за результатами перевірки ТОВ «Євротрейд» донараховано податків в розмірі 203,9 млн. грн. Однак, результати перевірки оскаржені в судовому порядку та судами першої та другої інстанції визнані недійсними податкові повідомлення-рішення на суму 172002077,8 грн.

Представник відповідача-2   заперечував проти задоволення позову та вказав на те, що сторони при укладенні угоди діяли вільно, здійснювали звичайні господарські відносини, спрямовані на отримання  доходу, всі суми податків були належним чином задекларовані в податковій звітності підприємства та погашені. Підприємство взагалі не має заборгованості зі сплати податків та зборів від виконання вищевказаного договору. Представник також зазначив, що намірів вчиняти будь-які дії, мета яких завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладанні та виконанні договору АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» та ТОВ «Євротрейд» не мали. З урахуванням повернення АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» в березні 2007 року коштів, одержаних від ТОВ «Євротрейд» за оспорюванню угодою, стягнення з АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» коштів в дохід держави є неможливим взагалі.

Заслухавши пояснення прокурора,  представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що  позов не підлягає задоволенню.

  Суд,  розглянувши матеріали справи, встановив, що між відповідачами укладений договір №ЕТФ-181 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.10.2003 року,  відповідно до якого відповідач-2 зобов’язався передати у власність відповідача-1 паливно-мастильні  матеріали  в кількості,  якості та за асортиментом, обумовленим в додаткових угодах, укладених при поставках. Платіжними  дорученнями у жовтні, листопаді та грудні 2003 року відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти  на загальну суму 529490752,13 грн.,  а продавець видав податкові накладні від 24 жовтня 2003 року № 2186, 31 жовтня 2003 року № 2187, 26 листопада 2003 року № 2221, 28 листопада 2003 року № 2254, 29 листопада 2003 року № 2560 та від 31 грудня 2003 року № 2618.   Додатковою угодою №1 від 20.01.2004 року до даного договору сторони домовилися, що відповідач-2 повинен поставити  у власність відповідача-1  нафтопродукти на зазначену суму із  строком поставки ІІІ-ІVквартал 2004 року.

У липні 2004 р. відповідач-2 здійснив поставку бензину на загальну суму 3450000 грн. Ціна та об’єм поставки визначені специфікацією № 04/07-1 від 04.07.2004 р. згідно п.3.1 Договору. Також в грудні 2005 року відповідач-2 здійснив поставку бензину на загальну суму 72850,07 грн. Ціна та об’єм поставки визначені специфікацією № 15/12-1 від 15.12.2005 р. згідно п. 3.1 Договору.

В березні 2007 року, у зв’язку з неможливістю здійснити поставку нафтопродуктів, АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» повернув залишок коштів, отриманих по договору, ТОВ «Євротрейд».

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язання -  це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)  певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що  господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена  на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відношень із порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом цієї норми недійсною може бути визнана, зокрема, угода, укладена з  метою ухилитися від сплати податків та обов’язкових платежів або безпідставно одержати  з державного бюджету кошти у вигляді податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією  стороною з другою сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК  України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже – нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Суд вважає, що позивачем не доведено належним чином його твердження, що спірну угоду укладено без наміру створити правовідносини між відповідачами та з метою ухилення від сплати податків ТОВ «Євротрейд».

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не тільки уклали спільну угоду, а й здійснили дії по її виконанню, внаслідок чого ТОВ «Євротрейд» перерахувало на корить АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96»  529490752,13 грн., а останній вчинив поставку нафтопродуктів в липні 2004 року та грудні 2005 року. Всі операції відповідачів відображено в документах бухгалтерського обліку з оформленням податкових накладних.

Сам по собі факт неправильного, відповідно до висновку ДПІ,  визначення розміру податкового кредиту ТОВ «Євротрейд» не може свідчити про те, що спірна угода укладена відповідачем-1 з метою завідомо суперечною інтересам держави.

            Як встановлено судом, у зв’язку з поверненням залишку коштів, отриманих за угодою, АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» на адресу ТОВ «Євротрейд» в березні 2007 року,  здійснено коригування податкових накладних, які були раніше видані та проведено коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту в податковій декларації АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» з податку на додану вартість за березень 2007 року.  Всі суми податків, необхідні до сплати, буди задекларовані в податковій звітності  АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96». ТОВ «Євротрейд» та АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» суми податку на додану вартість за вищевказаною угодою до відшкодування з Державного бюджету України не заявляли.

            При вирішення справи суд також враховує, що при укладенні оспорюваної угоди АТЗТ «Футбольний клуб Дніпро-96» не порушило спеціальну правосуб’єктність, оскільки відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки, як і фізична особа. 

            Також при вирішення справи суд враховує, що за вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

            Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України.

            Встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 ГК України, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

            У зв’язку з цим суд вважає, що до  відповідачів на цей час не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, так як договір купівлі-продажу нафтопродуктів був укладений між ними  1 жовтня 2003 року,   додаткова угода мала місце 20 січня 2004 року і відповідно  сплинули строки, передбачені статтею 250 ГК України.

            Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

            Керуючись ст.ст. 122,162 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

            У задоволенні позову відмовити.

            Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 26серпня2008 року.

Суддя                                                                                                                 В.М. Олійник