Ухвала суду № 26219457, 25.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3233/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної Казначейської служби України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи.

06 серпня 2012 року позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав на її безпідставність та просив оскаржувану постанову залишити без змін. Також, просив суд провести розгляд справи за його відсутності.

10 серпня 2012 року від третьої особи надійшло пояснення на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області вказало на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення та зазначило, що вирішення питання про суми надмірно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування належить саме до органів Пенсійного фонду України.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового розгляду даної справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21 червня 2011 року ОСОБА_2, за договором купівлі-продажу квартири, укладеним із ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за № 6194, придбала однокімнатну квартиру загальною площею 29,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири вчинений за ціною 184000 грн.

При здійсненні нотаріального оформлення права власності на квартиру позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1840 грн., що підтверджується квитанцією № 10215 - Хм від 21.06.2012 р.

02.11.2011 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про повернення помилково сплачених коштів у сумі 1840 грн.

Відповідач листом від 03.11.2011 року № 15068/09 повідомив, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно та не веде облік переходу права власності, крім того законодавством не передбачений порядок відшкодування органами Пенсійного фонду України коштів, сплачених при купівлі житла на підставі заяви платника.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що до придбання вказаної квартири у власності позивача не було зареєстроване інше житло, а тому й підстави для сплати останнім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна (у томі числі житлової квартири) - відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічні приписи закріплені у пункті 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 року.

Відповідно до п. 8 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених п.9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. На обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (пункт 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").

Пунктом 15-3 вищезазначеного Порядку визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином у особи, яка вперше придбаває житло не виникає обов'язок сплатити збір на обов'язкове пенсійне страхування, однак діючим законодавством не передбачено можливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна при звільненні від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року № 332, на Головне управління покладені повноваження щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України 10.12.2002 N 226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Враховуючи дані положення, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача стосовно відсутності в управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому повноважень вчиняти дії щодо повернення помилково сплачених коштів.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вказані обставини, посилання відповідача на те, що Державний реєстр прав на нерухоме майно та обмежень був введений у дію з 2004 року і відомості за період з 1997 року по 2004 рік відсутні, колегія суддів вважає безпідставними, так як відомості які б підтверджували, що позивач придбав квартиру не вперше до суду подані не були і у матеріалах справи відсутні.

Крім того, не беруться до уваги доводи апелянта стосовно добровільної сплати позивачем вказаної суми, оскільки відповідач не довів добровільну участь відповідача в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та наявності договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, укладення якого, відповідно до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є обов'язковою умовою добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на повернення сплаченої до Пенсійного фонду України суми у розмірі 1840 грн.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.