Ухвала суду № 26219138, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 16950/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Яворського І.О., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Люкс» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Люкс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Люкс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000006350/2 від 18 травня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131911,40 грн. (основне зобов'язання в сумі 95 178,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 36 733,40 грн.).

В обґрунтування позовних вимог, позивач покликається на те, що висновок працівників ДПІ щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат не грунтується на нормах податкового законодавства. На думку позивача, єдиною умовою, яка не дозволяє відносити витрати до складу валових витрат, є обмеження, що встановлені п.п. 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, серед випадків визначених названими підпунктами, немає жодного, який би відповідав підставам, вказаним в акті документальної перевірки, а саме: невідповідності первинних облікових документів вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач стверджує, що первинні документи, які працівники ДПІ відмовляються визнати підставою для формування валових витрат, були оформлені на підтвердження виконання господарських договорів і є їх невід'ємними частинами. Оскільки, ці договори ніхто не оскаржував і не визнавав недійсними, то правових підстав не включати витрати, пов'язані із їх виконанням, до складу валових витрат товариства не існує. Основною умовою формування валових витрат є не факт виконання робіт і надання послуг, а здійснення їх оплати. Так як в процесі перевірки факт таких витрат не спростовано, то їх віднесення до складу валових витрат проведено у повній відповідності із вимогами Закону. Позивач стверджує, що ним не декларувалися витрати на транспортування, переміщення, складування сировини, так як ці витрати були здійснені посередником ОСОБА_1.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем зайво включено до складу валових витрат вартість посередницьких послуг по продажу товарів. В актах виконаних робіт та актах приймання-передачі позивачем не конкретизовано господарську операцію чи господарські операції, які фактично здійснено, а лише зазначено «посередницькі послуги». Також відсутні дані в актах виконаних робіт та актах приймання-передачі про вид, кількість, дату, вартість наданих послуг. Вартість послуг, згідно наданих договорів, визначалась у встановлених відсотках від вартості проданих товарів ТОВ «Стиль-Люкс» за допомогою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, хоча у договорах купівлі-продажу, укладених ТОВ «Стиль-Люкс» з покупцями, про участь посередника ОСОБА_1 не йдеться. В актах приймання-передачі та актах виконаних робіт, наданих ТОВ «Стиль-Люкс» для перевірки, не вказано, які саме посередницькі та логістичні послуги для найбільш повного забезпечення та обслуговування підприємницької діяльності були надані.

Крім того, ОСОБА_1, який є засновником та заступником директора по виробництву ТОВ «Стиль-люкс», є пов'язаною особою з позивачем.

Суд вважає, що дослідженими доказами у справі не підтверджено факту, що проведена ТОВ «Стиль-Люкс» виплата ОСОБА_1 є компенсацією за фактично надану послугу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За своїм змістом ця норма Закону передбачає, як підставу для невключення до складу валових витрат, лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому, - неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. При цьому потрібно вказати, що зазначена стаття Закону є спеціальною для спірних правовідносин.

Апелянт вказує, що первинні документи, які працівники ДПІ відмовлялися визнати підставою для формування валових витрат, були оформлені на підтвердження виконання господарських договорів і є їх невід'ємними частинами. Оскільки, ці договори ніхто не оскаржував і не визнавав недійсними, то правових підстав не включати витрати пов'язані із їх виконанням до складу валових витрат товариства, не існує.

Апелянт акцентує увагу, що висновок суду про відсутність обов'язкових реквізитів в актах виконаних робіт та актах здавання-приймання не тільки не відповідає фактичним обставинам справи, але й суперечить чинному законодавству як з питань оподаткування, так і з питань господарської діяльності. Неможливо погодитися із твердженням суду першої інстанції про відсутність доказів щодо виплати посередникові - ФОП Бомбушкареві В,В. коштів, як компенсацію за фактично надану послугу. При цьому, як вбачається зі змісту постанови, в основу такого твердження покладено ту обставину, що ТзОВ «Стиль-Люкс» і ОСОБА_1 є пов'язаними особами. Однак, такий висновок, не ґрунтується ні на матеріалах справи, ні на вимогах чинного законодавства. По-перше, за умовами Договору № 1, посередник за надані послуги отримує не «компенсацію», а «гонорар», тобто винагороду, розмір якої залежить від вартості проданої за його допомогою продукції. В той час, як компенсація передбачає відшкодування понесених затрат. По-друге, зміст та обсяг наданих послуг підтверджується первинним документами - актами виконаних робіт та актами здавання-приймання виконаних робіт. По-третє, відповідачем не спростовано, належності витрат на оплату посередницьких і логістичних послуг до пов'язаних з веденням виробництва. По четверте, діюче законодавство не забороняє пов'язаним особам вступати між собою у договірні відносини. Тим більше, що даний випадок не відноситься до переліку обмежень, встановлених п.п. 5.3-5.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було проведено планову виїзну планову перевірку ТзОВ «Стиль-Люкс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за наслідками проведення якої складено акт від 04.02.2009 року №421/23-2/31289826.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат в сумі в сумі 368157 грн., у тому числі за III квартал 2007 року - 53915 грн., за IV квартал 2007 року - 68 660 грн., за І квартал 2008 року - 77 564 грн., за II квартал 2008 року - 79786 грн., за III квартал 2008 року - 88 232 грн., чим порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000006350/0 від 17 лютого 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95 178,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 36 733,40 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Стиль-Люкс» (33,3% в статутному фонді) і також працює за сумісництвом на посаді заступника директора по виробництву (згідно наказу про призначення на посаду № 5К від 01.07.2002 року).

Згідно договорів № 1 від 02.01.2007 року № 1 від 02.01.2008 року та додаткової угоди № 1 до договору №1 від 02.01.08 року, укладених між ТзОВ «Стиль-Люкс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (посередник), останній зобов'язується надавати ТОВ «Стиль-Люкс» (клієнту) посередницькі та логістичні послуги для найбільш повного забезпечення та обслуговування підприємницької діяльності «клієнта» у процесі торгівельної діяльності. «Клієнт» погоджується, що сума гонорару «посередника» за виконану роботу дорівнює 3% від вартості проданих «клієнтом» за допомогою «посередника» товарів.

На підставі акту виконаних робіт б/н і дати та акту здавання-приймання № 175 від 28.09.2007 року, згідно якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надано посередницькі послуги по організації продажу товару на суму 53915,0 грн. без ПДВ протягом Ш кварталу 2007 року для ТОВ «Стиль-Люкс»; акту виконаних робіт б/н і дати та акту здавання-приймання № 203 від 28.12.2007 року, згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано посередницькі послуги по організації продажу товару на суму 68 660,0 грн. (без ПДВ) протягом IV кварталу 2007 року для ТОВ «Стиль-Люкс»; акту виконаних робіт б/н і дати та акту здавання-приймання № 233 від 28.03.2008 року, згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано посередницькі послуги по організації продажу товару на суму 77 564.0 грн. (без ПДВ) протягом І кварталу 2007 року для ТОВ «Стиль-Люкс»; акту виконаних робіт б/н і дати та акту здавання-приймання № 265 від 30.06.2008 року, згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано посередницькі послуги на суму 79 786,0 грн. (без ПДВ) протягом II кварталу 2007 року для ТОВ «Стиль-Люкс»; акту виконаних робіт б/н і дати та акту здавання-приймання № 293 від 29.09.2008 року, згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано посередницькі послуги по організації продажу товару на суму 88232,0 грн. (без ПДВ) протягом II кварталу 2007 року для ТОВ «Стиль-Люкс» позивачем включено до складу валових витрат 368 157,00 грн. (вартість посередницьких та логістичних послуг).

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.26. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1, який є засновником та заступником директора по виробництву ТОВ «Стиль-Люкс», є пов'язаною особою з позивачем.

Крім того, згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в актах здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) чітко не зазначено, які саме посередницькі та логістичні послуги були надані, місце та дату проведення робіт, а також не вказано, в чому полягав зміст наданих робіт. А отже, акти здавання-приймання та акти виконаних робіт не містять такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.І та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як зміст та обсяг господарської операції.

На думку суду апеляційної інстанції, ТзОВ «Стиль-Люкс» безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість робіт та послуг, наданих підприємцем ОСОБА_1, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль - Люкс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Люкс» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року у справі № 2а-1103/09/2470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Люкс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді І.О. Яворський

В.В. Клюба