Постанова № 26218225, 27.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-5944/11/2170

Категорія: 9.2Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року по адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення,

встановила:

Позивач ВАТ ПБФ «Херсонбуд»05.12.2011 року звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.07.2011 року № 0002472301.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, мотивуючи їх тим, що штрафні санкції до позивача застосовані за порушення вимог Положення про ведення касових операції у національній валюті України», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. Підприємством у грудні 2008 року було перевищено ліміт каси на загальну суму 87665,32 гривень. Позивач вважає, що штрафні санкції застосовані із порушенням строку, визначеного ст. 250 ГК України, тобто більше, ніж через рік із дня вчинення порушення.

Представник відповідача в судовому засідання заперечила проти задоволення позову, оскільки вважає, що дія статті 250 ГК України не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.07.2011 року №0002472301.

В апеляційній скарзі ВАТ ПБФ «Херсонбуд», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту ДПІ у м. Херсоні від 07.07.2011 року №2366/23-5/01273191 про результати позапланової виїзної перевірки будівельно-монтажного управління «Промбуд-3»акціонерної проектно-будівельної фірми «Херсонбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 року по 31.03.2011 року.

Вищевказаною перевіркою було встановлено, що в порушення п. 2.8 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.04 року, підприємством у грудні 2008 року перевищило ліміт каси на загальну суму 87665,32 гривень.

Відповідно до п. 2.8. ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Позивач не заперечував щодо факту вчинення ним виявленого порушення касової дисципліни, позивач заперечував лише щодо правомірності застосування штрафних санкцій більше ніж через один рік після скоєння правопорушення.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року №0002472301 було прийняте відповідачем в межах визначення законом повноважень. Проте з таким висновком суду 1-ї інстанції погодитись неможливо.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року N 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Так, з акту перевірки № 2366/23-5/01273191 від 07.07.11 року вбачається, що відповідачем 07.07.2011 року виявлено порушення позивачем пп.2.8 п.2 Положення № 637.

Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п.3 вказаного Указу, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Як вже зазначалось, податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року №0002472301 на суму 175872,64 гривні прийнято ДПІ у м. Херсоні 20.07.11 року.

Проте судом 1-ї інстанції не було враховано, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні був пропущений термін застосування вказаних санкцій з огляду на таке.

В 2008 році (на момент скоєння порушень) ці санкції не підпадали під поняття штрафних санкцій, які визначались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який втратив силу з 01.01.2011 року згідно з вступом у дію ПК України), та строк застосування яких був визначений протягом 1095 днів. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначались статтею 239 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами. З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки відносились до адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу. Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним. При цьому суд не звернув уваги, що Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011 року.

Частиною 3.1 ст. 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справив частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі цього кодексу та законів з питання митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Крім того, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп «Про офіційне тлумачення статей 58,78,79,81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України»( у справі щодо несумісності депутатського мандата) зазначено : «Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно -правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршення прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно - правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи ( частина перша статті 58 Конституції України)».

Цей загальновизнаний принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно -правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце ( Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України ( справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правовий актів)) від 09.02.09 року №1-рп/99.

Також необхідно зазначити, що при застосуванні санкцій за скоєні платником податку порушення необхідно враховувати приписи частини 2 статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх виникнення не визнавалися законом, як правопорушення.

crimen sine lege»лат. -немає злочину без указання про нього у законі.

В Оглядовому листі Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби ( за матеріалами справ, розглянутих в касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»від 24.10.2008 року №1776/100/13-08 та в Листі МЮ України від 02.12.2009 року № 870-0-2-09-22 зазначено, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки (в тому числі санкції, визначені в вищезазначеному Указі Президента України) є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийняв рішення по даній справі з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з чим постанова суду 1-ї інстанції від 13.01.2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ВАТ ПБФ «Херсонбуд».

Керуючись ч.1 ст. 195, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202 та ч.2 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року по адміністративні справі за позовом ВАТ Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ВАТ Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0002472301 від 20.07.2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук