Ухвала суду № 26216002, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/8344/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1670/8344/11

за позовом Приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011 року № 0006082301/2146.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 28 лютого 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, про що був складений акт від 08.06.2011 року №3759/23-209/25169467.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.1.п.п.7.4.5п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 5150 грн. в тому числі за листопад 2010 року в сумі 3015,70 грн. за грудень 2010 року в сумі 2134,30 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №0006082301/2146, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7725,00 грн., з яких 5156,00 грн. - за основним платежем, 2572,00 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", зазначає, що податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться під сумнів обгрунтованність включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 5150 грн., в тому числі за листопад 2010 року - 3015,70 грн., у грудні 2010 року - 2134,30 грн. на підставі податкових накладних виданих ПП "Кремнет".

Матеріали справи свідчать про те, що в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Кремнет", з яким був укладений договір поставки від 01.11.2010 року №01/11 будівельних матеріалів, а саме: вентиляторі канальні в комплекті з решіткою, утеплювач Рок Лайт, монтажна піна, козирки, труби квадратні, листи ОЦ, теплоізоляція вогнестійка, болти, гайки, шайби, труба вихлопна, лампи галогенові, флюгер, сітка рабиця, куток, труби профільні, кран, штуцер, рукав зливний, бонка з різьбою, навіси, круг відрізний, круг зачисний, ніж канцелярський, витяжні заклепки, сверла, заклепочник, електроди, решітки вентиляційні, фарба ґрунтова чорна, піна на суму 12 805,78 грн.., в тому числі податок на додану вартість 2 134,30 грн.

Колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції документів первинного бухгалтерського обліку, що були надані позивачем для підтвердження реального характеру даних господарських операцій, та зауваженням про те, що посилання у накладних на відпуск товару ОСОБА_2 на знайшло своє підтвердження під час огляду журналу реєстрації довіреностей позивача.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не містять назву автопідприємства, а за вказаним державним номером автомобілю зареєстрований автомобіль іншої марки, ніж вказаний у документі.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що придбаний товар був використаний під час виконання договору підряду №362/10-10/06 від 22.10.2010 року, укладеного з ТОВ "Еристовський гірничо-збагачувальний комбінат", то колегія суддів зазначає, що в актах на списання матеріальних цінностей відсутні посилання на характерні ознаки зазначеного товару, що унеможливлює його ідентифікувати з товаром придбаним у ПП "Кремнет".

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції не підлягає скасування, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1670/8344/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2012 р.