Ухвала суду № 26215990, 17.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1753/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-1670/1753/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техснаб" (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, про визнання протиправними дій службових осіб при складанні та узгодженні акта №95/23-209/32534899 від 6 березня 2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки позивача щодо перевірки взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит №2606/10 від 20.01.2012 року"; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року відповідача № 0004912301/184; №0004902301185.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року позов було задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 березня 2012 року № 0004912301/184 та № 0004902301/185.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 21 червня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит від 20 січня 2012 року № 26006/10, про що було складено акт від 6 березня 2012 року №95/23-209/32534899.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.135..4 п.135.5 ст.135,п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 39943,00 грн., у тому числі за П квартал 2011 року у сумі 20 664,00 грн., за Ш квартал 2011 року у сумі 19 297,00 грн.

п.201.1 ст.201 та ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 15778,00 грн., у тому числі: квітень 2011 року 2561,00 грн., травень 2011 року 2343,00 грн., червень 2011 року 3264,00 грн., липень 2011 року 4410,00 грн., серпень 2011 року 3210,00 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року відповідача № 0004912301/184; №0004902301185.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об"єкту оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статі, за винятком доходів, визначених пунктах 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

На підставі п.135.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робті, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленого підрозділами, які не мають статус юридичної особи.

Згідно п.137.10 ст.137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (товари, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до п.п.138.1 п,138.1 ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4,138.6-138.9,п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10,п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5,п.п. 138.10.5,138.10.6 п.138.10,п.138.11,п.138.12 цієї статті.п.140.1 ст.140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт. наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв"язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру від господарських операцій з ПП «Анілді», та неправильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат витрат за результатами даних господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Анілді", з яким був укладений договір №25/3 від 25.03.2011 року поставки електротехнічної продукції.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат витрати за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ПП "Анілді" відсутній за місцезнаходженням, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, невиконання або неналежне виконання контрагентом своїх зобов'язань призводить до негативних наслідків лише для нього.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що рішенням податкового органу від 22.09.2011 року №245 була анулювана реєстрація платника податку на додану вартість ПП "Анілді", то колегія суддів зауважує про те, що час здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Анілді" квітень - серпень 2011 року, тоді як дата анулювання - 21.09.2011 року.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-1670/1753/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судд Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2012 р.