Ухвала суду № 26215957, 03.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/8377/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-1870/8377/11

за позовом Комунального підприємства виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство Виробничого управління водопроводно - каналізаційне господарство (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000622311 від 08.06.2011 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежм в сумі 111 320 грн. та за штрафними санкціями в сумі 27 830,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року в задоволенні позову було задоволено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 9 лютого 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вмиог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що був складений акт від 24.05.2011 року № 198/23-3/03352716.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні вимог п.п.8.1.2.п.8.1.п.п.8.2.11.п.8.2,п.п.8.4.1..п.8.4.п.п.8.7.1.п.8.7ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено суму амортизаційних відрахувань за 2010 року всього в сумі 434282 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 147 029,76 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 144 742,09 грн., за 4 квартал 2010 року - 142510,53 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 111 320,50 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 36758,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 36 186,00 грн., за 4 квартал 2010 року - в сумі 38 378,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалене подактове повідомлення-рішення відповідача №0000622311 від 08.06.2011 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 111 320 грн. та за штрафними санкціями в сумі 27 830,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.п.8.1.2п.8.1ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам. які були зайняті на виготовлені таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконтрукції; модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям; поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Згідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного вище Закону, вказано, що під терміном "основні фонди" сілд розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв"язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.3.5п.8.3.ст.8 Закону УКраїни "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність нарахування позивачем амортизації основниї засобів, внесених до статутного фонду засновником, та здійснення податкової амортизації балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб"єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів груп 2-4 або кварталом, в якому було введено в екплуатацію об"єкт основних фондів групи 1 таким платником податків.

Матеріали справи, свідчать про те, що рішенням Конотопської міської ради від 30.12.2009 року "Про формування розміру статутного фонду КП ВУВКГ" було сформовано статутний фонд КП ВУВКГ в сумі 14 008 261,89 грн., за рахунок внеску власника у розмірі 11 166 633,23 грн., що складається із залишкової вартості основних засобів, які раніше були безкоштовно передані на баланс підприємству та за рахунок майна первісною вартістю 2 841 628,66 грн., придбаного за власні кошти КП ВУВКГ.

Виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області від 02.02.2010 року № 162810500090003399 були внесені та зареєстровані зміни до Статуту КП ВУВКГ від 25.06.2008 року №150, та статутний фонд склав - 14 008 261,89 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час перевірки за період часу з 21 квітня по 17 травня 2011 року у позивача були відсутні документи первинного бухгалтерського обліку про перехід права вланості на об"єкт основних засобів, зокрема, актів приймання-передачі основних засобів та актів введення їх в екплуатацію.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на знаходження у нього у використанні на час перевірки даних основних засобів , та відсутності необхідності у складанні актів передачи та введення в екплуатацію, колегія суддів вважає дані доводи хибними.

Колегія суддів, зауважує про те, що під час передачи до статутного фонду зазначені основні фонди змінили свій правовий статус, а саме були переданні на праві власності до позивача.

За таких підстав, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-1870/8377/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2012 р.