Ухвала суду № 26215683, 13.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р.Справа № 2а-14398/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. по справі № 2а-14398/11/2070

за позовом НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ

до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року адміністративний позов НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.06.2011 р. №0002522302, яким визначене до сплати зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111000,0 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь НВФ "Сінтал' Д"- ТОВ витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн.

ДПІ у Київському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 19.12.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суперечить обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0002522302 від 23.06.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем ДПІ у Київському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку НВФ "Сінтал' Д" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ларус Трейд" за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2011 року № 2220/235/14073681.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених НВФ "Сінтал'Д"ТОВ з ТОВ "Ларус Трейд"у періоді з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.,

- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме завищено податковий кредит за грудень 2010р. в сумі 55000,0 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000,0 грн., за рахунок чого зменшено залишок від'ємного значення за перевірений період в сумі 111000,0 грн., в тому числі за грудень 2010 р. в сумі 55000,0 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000 ,0грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення -рішення №0002522302 від 23.06.2011р. , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 111000.00 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що у контрагента позивача - ТОВ "Ларус Трейд" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджується актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.03.2011 року №441/23-304/37188281 щодо документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ларус Трейд"з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА України в Харківській області та ДПА України, рішенням яких №3782/10/25-183 від 23.08.2011 р. та №4575/6/10-2115 від 28.10.2011р., податкове повідомлення - рішення №0002522302 від 23.06.2011р. залишено без змін.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що НВФ "Сінтал' Д" ТОВ та ТОВ "Ларус Трейд" укладено договір купівлі-продажу від 27.12.2010 р. №70К10

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується передати товар (цукор-пісок), а покупець зобов'язується отримати та своєчасно сплатити за товар на умовах укладених у вищезазначеному договорі.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими накладними: №46 від 27.12.2010 р., №13 від 05.01.2011 р., №40 від 11.01.2011 р., видатковими накладними: №ЛТ-0000046 від 27.12.2010 р., №ЛТ-0000013 від 05.01.2011 р., №ЛТ-0000041 від 11.01.2011 р., рахунками-фактури: №ЛТ-0000044 від 27.12.2010 р., №ЛТ-0000010 від 05.01.2011 р., №ЛТ-0000038 від 11.01.2011 р.

Оплата за отриманий товар на здійснена платіжними документами №1478 від 27.12.2010 р., №2 від 05.01.2011 р., №9 від 11.01.2011 р.

Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлена належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

Використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що придбаний ним за вищевказаним договором у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларус Трейд"та у подальшому реалізований ТОВ "Хлібокомбінат "Кулиничівський" підтверджується договором купівлі-продажу №35/08 від 25.08.2010 р., податкова накладна №206 від 25.08.2010 р. та видаткові накладні №669 від 27.12.2010 р., №11 від 05.01.2011 р., №12 від 11.01.2011 р.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивачем з ТОВ "Ларус Трейд" підтверджується накладними , податковими накладними, товарно-транспортними накладними , платіжними дорученнями тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Ларус Трейд" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області по справі №5023/6631/11 від 19.09.2011 р. відмовлено у задоволенні позову НВФ "Сінтал' Д" ТОВ про визнання недійсним договору купівлі-продажу №70К10 27.12.2010 р. повністю, яке набрало законної сили.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Ларус Трейд" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0002522302 від 23.06.2011року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. по справі № 2а-14398/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.