Постанова № 26212372, 19.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

19.09.2012 № 36/240

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від Прокуратури: не з'явився

від позивача: Рябков Р.Л. - юрист

від відповідача: Пархацька Т.М. - юрист, Глєбов С.В. - юрист

від третьої особи-1: Орєхов Р.В. - представник

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 27.06.2012р.

за заявою Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт"

до Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів"

про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій

В С Т А Н О В И В :

Дніпровський екологічний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій за нововиявленими обставинами та скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт"

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2009 № 36/240 заяву Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 задоволено, рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2009 у справі № 36/240 скасовано, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

На підставі рішення суду з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір у сумі 42 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд в порушення п.1 ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України та позиції Пленуму Вищого господарського суду України прийняв, як нововиявлену обставину, яка стала підставою для перегляду рішення від 22.07.2009р. за нововиявленими обставинами, правову оцінку Вищого адміністративного суду України щодо порядку застосування Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності затвердженого Постановою КМУ від 21.09.1998р.

Крім того, місцевим судом було прийнято до розгляду заяву Дніпровського екологічного прокурора, яка була подана з пропущенням строку, встановленого для подання заяви про перегляд рішення заново виявленими обставинами, що є порушенням ст.113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Постанова Вищого адміністративного суду України винесена 14.12.2011р., про що в день її оголошення було відомо органам прокуратури, які приймали участь у справі №К-1642/09, а заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було подано до суду 08 травня 2012р.

В судове засідання представник прокуратури та третьої особи-2 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено

Вислухавши думку учасників процесу, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції за відсутності представника прокуратури та третьої особи-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" задоволено повністю: 1) встановлено сервітут Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" щодо наступних об'єктів нерухомості: - причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - береговий пірс місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - набережна - місце розташування м. Світловодськ, Кіровоградської області; 2) визнано право Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу; 3) зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт" користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна; 4) стягнуто з Фонду державного майна України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 мотивовано зокрема тим, що Закон України "Про управління об'єктами державної власності" визначає правомочності відповідних органів державної влади щодо володіння, користування і розпоряджання об'єктами державної власності, а право власності -цивільно-правовою категорією, він (Закон) є актом цивільного законодавства (ст. 4 ЦК України).

Повноваження Фонду державного майна України як одного з суб'єктів управління об'єктами державної власності, передбачені ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", до яких, у тому числі, належить право розпорядження майном (виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; приймає рішення про передачу до статутного фонду господарських організацій об'єктів державної власності, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного, тощо). За своїм правовим змістом сервітут є правом обмеженого користування. Поряд з правом оренди сервітут є також одним з речових прав, однак значно вужчий за обсягом своїх прав. На відміну від права оренди, яке встановлює володіння і користування майном протягом його дії виключно орендаря, сервітут тільки обмежує право власності особи, на майно якої встановлено сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом.

Таким чином відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Враховуючи, що оренда, як одне з речових прав, в порівнянні з сервітутом передбачає делегування більшого обсягу правомочностей щодо майна, відповідач в силу Закону уповноважений виступати орендодавцем майна, оренда та сервітут є подібними за змістом цивільними відносинами, суд при вирішенні питання наявності повноважень Фонду державного майна України розпорядження майном шляхом встановлення сервітуту дійшов висновку вважати за можливе застосувати до спірних відносин аналогію закону.

Таким чином, повноваження відповідача на встановлення сервітуту, виходячи з аналогії закону, ґрунтується на передбаченому ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" праві виступати орендодавцем державного майна, оскільки останнє за своїм змістом є подібним до сервітуту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. та Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 18.03.2010р. відмовлено Фонду державного майна України у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. у справі №36/240.

08.05.2012р. Дніпровський екологічний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, відповідно до якої прокурор просить суд переглянути рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт"до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій, за нововиявленими обставинами та скасувати його, а також прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт".

В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, Дніпровський екологічний прокурор посилається на те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011р., стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є ( було на момент винесення рішення №36/240) Міністерство транспорту та зв'язку (нині -Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі №36/240 і виключають необхідність ВАТ "Кременчуцький річковий порт" встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

За твердженням заявника дана обставина стала йому відомою лише у вересні 2011р., а саме 22.09.2011 року, коли він отримав відповідні документи та довідку банку від 22.09.2011р. №39.6-08/715.

Місцевий суд в рішенні від 27.06.2012р. у справі №36/240 дійшов до висновку, що підставою для перегляду рішення суду від 22.07.2009р. за нововиявленими обставинами стали істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме постанова Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р. якою «було встановлено наступні обставини:

- в п.п. в) п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", чітко зазначено, що передача державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, здійснюється за рішенням засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України, тобто у даному випадку вимагається прийняття спільного рішення Фонду державного майна, як органу що передає майно, та Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно (зокрема і те, що було предметом спору в справі № 36/240) що і було ними здійснено в межах повноважень згідно спільного наказу № 1211/614 від 19.07.2007р. "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007р. № 1514/827);

- відповідно до п.5 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно, тобто розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" (зокрема і майна, яке було предметом спору в справі № 36/240) було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України.

Місцевий суд дійшов висновку, що вказані обставини не були відомими Дніпровській екологічній прокуратурі на час розгляду справи № 36/240, оскільки зазначені вище обставини стали відомі лише з моменту винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011р., і вони є істотними для вирішення спору в справі № 36/240, оскільки вказують на те, що органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 36/240, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто орган, уповноважений управляти державним майном, який прийняв відповідне майно (зокрема і те, що було предметом в справі № 36/240) від Фонду державного майна України шляхом прийняття спільного наказу від 19.07.2007р. № 1211/614 (з відповідними змінами).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність істотних обставин для вирішення даної справи, які не були відомі заявнику на час винесення рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, а отже вищенаведені обставини, встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р. - є нововиявленими обставинами в розумінні ст. ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення Господарського суду міста Києва в справі № 36/240 від 22.07.2009 р. підлягає

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що заявник посилається в якості нововиявлених обставин на обставини, які нововиявленим не відповідають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявлеиими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із

заявою, на час розгляду справи; .

встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; .

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого

правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане».

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов»язків осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов»язково вплинула б на остаточні висновки суду.

Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою ст. 35 ГПК України обов»язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.

Постановою №17 від 26.12.11 Вищий господарський суд України надав роз'яснення щодо однакового і правильного застосування господарськими судами норм Господарського процесуального кодексу України про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Так, в п.2 вказаної постанови зазначено про те, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

їх існування на час розгляду справи;

те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним, чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно п.4 постанови ВГСУ від 26.12.11 №17 днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявнику.

Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України «судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Спірок для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється:

1) у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі:

1) подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом».

Таким чином, місцевий суд в порушення норм процесуальногоправа прийняв до розгляду заяву Дніпровського екологічного прокурора, яка подана після закінчення встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постанова Вищого адміністративного суду України винесена 14.12.2011р. про що в день її оголошення було відомо органам прокуратури, які приймали участь у справі №К-1642/09.

Господарський суд міста Києва, в порушення п.1 ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України та позиції Пленуму Вищого господарського суду України прийняв, як нововиявлену обставину, яка стала підставою для перегляду рішення від 22.07.2009р. за нововиявленими обставинами, правову оцінку Вищого адміністративного суду України щодо порядку застосування Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності затвердженого Постановою КМУ від 21.09.1998р.

Судова колегія приходить до висновку, що позиція Вищого адміністративного суду України викладена в постанові від 14.12.2011р. у справі №К-1642/09 не може вважатися істотною обставиною для справи №36/240 в розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Предметом розгляду справи в адміністративному судочинстві було

оскарження Розпорядження КМУ від 23.05.2007р. №306-р «Про передачу державного

майна до сфери управління Мінтрансзв'язку» та спільного Наказу ФДМу і

Мінтрансзв'язку - відповідно вказаний судовий спір не мав відношення до

встановлення сервітуту.

Згідно п.1 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності затвердженого Постановою КМУ від 21.09.1998р « Положення визначає порядок безоплатної передачі об]ектів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об* єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій», тобто, Положення не визначає порядок встановлення сервітуту;

Таким чином, зазначені обставини не існували на час розгляду справи №36/240, є новими обставинами, які виникли після вирішення спору, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що заява Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м.Києва від 08.02.2011р. задоволенню не підлягає, оскільки в обґрунтування нововиявлених обставин заявником не було надано суду нових доказів, які б згідно вимог матеріального закону породжували іншу юридичну оцінку зібраних у справі доказів у порівнянні з тією, що була надана судом під час вирішення спору по суті.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт» на рішення Господарського суду м.Києва від 27.06.2012р. задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 27.06.2012 у справі №36/240 скасувати.

Заяву Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 27.06.2009р. у справі № 36/240 залишити без змін.

Стягнути з Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 536, 50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 36/240 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.