Постанова № 26212250, 26.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа № 5015/2173/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - з'явився,

відповідача -не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА", с. Побужани від 23.07.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року,

суддя Гоменюк З.П.,

у справі за №5015/2173/12

а позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна", с.Проліски, Бориспілький район Київської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА", с.Побужани, Буський район Львівської області

про стягнення 11700грн. 00коп.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" задоволено повністю та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" 11700грн. 00коп. орендної плати та 1609грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано обґрунтованого заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за договором оренди є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилаючись на положення п. 5 Договору від 08.04.2010 р. № 1990/014043 та ст. 629 ЦК України, скаржник вважає, що позивач перед зверненням до Господарського суду Львівської області із позовом повинен був вжити заходів щодо врегулювання спору шляхом переговорів, а вже тоді, якщо жодної згоди досягнуто не буде, звертатись за захистом свого права до суду, тобто право вимоги у позивача мало б виникати після проведення переговорів щодо врегулювання спірних питань. Крім цього, як підставу скасування рішення вважає ту обставину, що Господарський суд Львівської області не відклав розгляд справи за наявності для цього підстав.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки ухвалою суду від 26.07.2012р. явка повноважних представників сторін визнана судом на власний розсуд.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, який заперечив вимоги апеляційної скаргу у зв'язку із їх необґрунтованістю, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА" (орендарем) укладено договір оренди № 1990/014043. Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві (відповідачу) в строкове платне користування комп'ютерну техніку (ноутбуки) для діагностики та ремонту сільськогосподарської техніки, а орендар зобов'язується прийняти майно та використовувати його виключно за призначеннями а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п.1.2. та п. 1.3. договору, строк оренди становить 12 місяців з моменту передання майна в оренду; перелік, кількість та відновна вартість майна наводяться в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до специфікації, передачі в оренду за договором підлягають п'ять комп'ютерів, загальною відновною вартістю 14581,80 грн. (разом із ПДВ).

Пунктами 2.1. та 2.3. договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується повноважними представниками орендодавця і орендаря; орендар зобов'язується підписувати акти приймання-передачі майна та приймання-передачі послуг протягом одного робочого дня з моменту їх отримання від орендодавця.

Розділом 3 договору визначено розмір орендної плати та порядок розрахунків за неї, зокрема, передбачено, що сума орендної плати за один комп'ютер становить 195грн. 00коп., з урахуванням ПДВ за один місяць.

Додатковою угодою №1 від 01.04.2011 року сторонами продовжено термін дії договору до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом -ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв п'ять ноутбуків загальною вартістю 14581,80 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами прийому - передачі від 09.04.2012р. № 1, 2, 3, 4, 5.

Факт надання послуг за договором оренди № 1990/014043 від 08.04.2012р. зафіксований сторонами шляхом підписання шести актів надання послуг, відповідно до яких орендодавцем було надано послуги із оренди комп'ютерів на наступні суми (в т.ч. ПДВ): 975,00 грн. (акт від 31.07.2011 р.), 2925,00 грн. (акт від 31.07.2011 р.), 975,00 грн. за серпень 2011 року (акт від 31.10.2011 р.), 975,00 грн. за вересень 2011 року (акт від 31.10.2011 р.), 975,00 грн. за жовтень 2011 року (акт від 31.10.2011 р.), 4875,00 грн. (акт №2 від 01.11.2011 р.). Вказані акти підписані керівниками юридичних осіб та скріплені їхніми печатками. Загальна вартість наданих послуг за вказаними актами становить 11700,00 грн.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати не виконано, у зв'язку із чим перед позивачем утворився борг в сумі 11700,00 грн. Доказів здійснення оплати орендних платежів відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог щодо стягнення 11700,00 грн. основного боргу.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, безпідставні, оскільки Конституцією України передбачено захист судом прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичних гарантій їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Крім цього, Конституційний суд України в своєму рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. визначив, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, положення Конституції України не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

В той же час, в матеріалах справи містяться докази того, що 21.03.2012 р. позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу вих.№1576 про сплату заборгованості з орендної плати, неустойки та 3 % річних за спірним договором.

Стовно покликання відповідача, як на підставу скасування рішення Господарського суду Львівської області суду, на ту обставину, що суд першої інстанції не відклав розгляду справи, хоча були наявні відповідні підстави, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки ухвалою місцевого господарського суду від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладався для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду від 31.05.2012 р., то жодних порушень процесуального законодавства в діях суду не має.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА", залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року у справі за номером 5015/2173/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2012р.