Постанова № 26212224, 13.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.12 Справа № 5015/2277/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Данко Л.С.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»від 23.07.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року

у справі № 5015/2277/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна», с. Проліски, Бориспілький р-н, Київська обл..

до відповідача: ТзОВ «Лендком ЮА», с. Побужани, Буський р-н, Львівська обл..

про стягнення 56 820,78 грн.

За участю представників:

від позивача: Янків І.М. -представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.С..

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року у справі № 5015/2277/12 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги ТзОВ «Амако Україна»задоволено повністю: стягнуто з ТзОВ «Лендком ЮА»на користь ТзОВ «Амако Україна»56 820,78 грн. -основного боргу та 1 641,00 грн. -судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг по користуванню транспортним засобом за договором, що підтверджується актами про надання послуг, підписаними сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень та невиконання відповідачем зобов'язань по договору в частині внесення плати за користування транспортним засобом.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Лендком ЮА»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 22, 34 -34, 36 ГПК України та зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які підтверджували правову позицію відповідача по справі, оскільки судом не надано останньому можливості для того, щоб їх подати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими, оскільки останній мав достатньо часу, щоб подати відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції як господарському суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції.

Відповідач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, однак, подав клопотання від 13.09.2012 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, оскільки останній перебуває на лікарняному.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії довіреності, відповідачем надано довіреність на здійснення представництва наступним представникам: Медвідь В.О., Винничук А.М., Столярчук А.Л., Вакула А.Я., Оприско М.В., Коровяк Б.Е. Крім того, обов'язкова участь представників сторін, судом не визнавалась, додаткових доказів від скаржника апеляційний суд не витребовував, а тому колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів є достатньо, щоб розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2010 року між ТзОВ «Амако Україна»(власник) та ТзОВ «Лендком ЮА»(користувач) укладено договір користування транспортним засобом №1986/014043 (а.с. 6), відповідно до умов якого (п. 1), власник (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в тимчасове платне користування строком на 12 (дванадцять) місяців транспортний засіб марки VOLKSWAGEN CADDY, 2007 року випуску, шасі №WV1ZZZ2KZ7X095387, номерний знак АІ9806ВС.

Згідно з п. 2 Договору транспортний засіб є власністю позивача і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС №047214, виданого 05.12.2007 року. Пробіг транспортного засобу вказується в акті приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 Договору власник зобов'язується в 20-денний строк з моменту підписання договору передати транспортний засіб користувачу за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2, про що сторони складають акт приймання-передачі.

На виконання умов Договору, 09.04.2010р. позивач (власник) передав, а відповідач (користувач) прийняв транспортний засіб марки VOLKSWAGEN CADDY, 2007 року випуску, шасі №WV1ZZZ2KZ7X095387, номерний знак АІ9806ВС, в справному стані, комплектним, із показом спідометра -79 523 км, про що сторонами складено акт прийому-передачі від 08.04.2012 року (а.с. 9).

Відповідно до п. 7 Договору за користування транспортним засобом користувач щомісячно вносить плату, розмір якої визначається в актах приймання-передачі послуг, що підписуються сторонами до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 7.1 Договору розмір плати визначається, виходячи з розрахунку 1,30 (одна грн., 30 коп.) гривень, з урахуванням ПДВ, за один кілометр пробігу автомобіля за показниками спідометра.

Відповідно до п. 4.8 Договору користувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату за користування транспортним засобом.

Внесення плати за користування транспортним засобом в попередньому місяці здійснюється щомісячно, до 15-числа місяця, наступного за звітним. Сума місячної плати сплачується шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок власника (п.7.2-7.3 Договору).

01 квітня 2011 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 1 до договору користування транспортним засобом від 08.04.2010 року №1986/014043.

Згідно з п. 2 додаткової угоди, строк користування транспортним засобом продовжено до 31.12.2011 року. Окрім цього, сторони домовилися внести зміни та викласти п. 7.1 договору в наступній редакції: "Розмір плати визначається, виходячи з розрахунку 1,60 (одна грн., 60 коп.) гривень, з урахуванням ПДВ, за один кілометр пробігу автомобіля за показниками спідометра".

Відповідно до п. 4.11 Договору, користувач зобов'язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року, 31.07.2011 року, 31.07.2011 року, 01.11.2011 року сторони склали акти надання послуг (а.с. 10-13), якими підтверджують, що позивачем надано послуги по Договору на загальну суму 56 820,78 грн.. Дані акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Окрім цього, такий розмір основної суми боргу підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2011 року по 30.03.2012 року (а.с. 35).

21.03.2012р. на адресу відповідача позивачем надіслано претензію (вих.№1572) (а.с. 17) про сплату орендної плати та пені на суму 60 093,66 грн., з вимогою негайно оплатити заборгованість.

Оскільки, претензія залишена відповідачем без відповіді, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 56 820,78 грн..

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, зобов'язання, які виникли між сторонами, виникли на підставі укладеного договору користування транспортним засобом № 1986/014043 від 08.04.2010 року (а.с. 6), який по своїй правовій природі є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні вимоги містяться у ст. 283 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведення матеріалами справи факту виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг по користуванню транспортним засобом за укладеним між сторонами договором, що підтверджується актами про надання послуг, підписаних сторонами та скріпленими печатками, та відповідно вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 56 820,78 грн. заборгованості.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про ненадання йому господарським судом першої інстанції можливості для подання додаткових доказів по справі для підтвердження своєї правової позиції, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався місцевим господарським судом. Окрім цього, представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить клопотання останнього на ознайомлення з матеріалами справи від 02.07.2012 року, 04.07.2012 року уповноважений представник відповідача був присутній в судовому засідання, а тому мав змогу подати докази для підтвердження своєї правової позиції.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Лендком ЮА»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.

суддя Мурська Х.В.