Рішення № 26211803, 28.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.12р. Справа № 27/5005/6176/2012

За позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(м. Запоріжжя)

до державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ)

товариства з обмеженою відповідальністю «Істек»(м. Донецьк)

про стягнення шкоди

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Покулита К.В.

Представники:

від позивача -Стадник О.О., дов. № 18-229 від 26.12.11р.

від відповідача-1 -Селяков О.В., дов. № 79 від 01.01.12р.

від відповідача-2 -Свириденко Д.І., дов. № 007 від 31.12.11р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»звернулось з позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця»та товариства з обмеженою відповідальністю «Істек»про стягнення з відповідачів шкоди у розмірі 12489,84грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевезенні відповідачем-1 вантажу встановлена нестача в розмірі 5960кг на суму 12489,84грн.

Відповідач-1 заперечує проти позову з посиланням на те, що:

- строк пред'явлення позову сплив 20.05.2012;

- відправник не підготував належним чином вантаж до перевезення сипучих вантажів, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування та не відмовився від використання технічно несправного вагону;

- позовні вимоги є невизначеними щодо кожного з відповідачів.

Відповідач-2 заперечує проти позову з посиланням на наступне:

- строк пред'явлення позову сплив 20.05.2012;

- позивачем у позовній заяві не визначено конкретних вимог щодо кожного з відповідачів;

- протягом всього шляху прямування залізницею не було виявлено фактів просипання вантажу;

- ПАТ «Запорізький завод феросплавів»не надав відповідні акти (про технічну несправність, про пошкодження вагону тощо) аж до самої станції призначення;

- вина вантажовідправника відсутня.

В судовому засіданні 25.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

ТОВ «Істек»було відправлено на адресу позивача 46600кг коксового горішку згідно із залізничною накладною №48483007 у вагоні №63738975.

Під час видачі залізницею вантажу була встановлена нестача -5960кг на суму 12489,84грн. згідно з комерційним актом АА № 019698/995 від 20.11.2011.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 шкоди в розмірі 12489,84грн. та відмовити в позові щодо ДП «Придніпровська залізниця»з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. N457 (далі Статут залізниць України) придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Пунктами 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, наведені вище правові норми розрізняють поняття технічна справність вагону та придатність вагону для перевезення певного вантажу (придатність вагону у комерційному відношенні). Придатність вагону для перевезення певного вантажу (придатність вагону у комерційному відношенні) визначається залізницею або відправником в залежності від того, хто з них здійснює завантаження.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як зазначалось вище, за результатами перевірки був складений комерційний акт АА № 019698/995 від 20.11.2011. В акті зазначено, що у вагоні № 63738975 вага: тара 20300кг, нетто 46600кг. Фактично у вагоні вага брутто 60940кг, тара з док.: 20300кг, нетто 40640кг, що менше ваги зазначеного в документі на 5960кг. В комерційному відношенні навантаження вище рівня бортів 20см, шапкоподібне зі звичайними скосами до торцевих и бокових стінок вагону, вантаж маркований вапном. З права над 7 люком маркування порушене, є поглиблення розміром 150х250х170см. В технічному відношенні вагон не справний, з права обрив 7 люка, зазор розміром 30х20см, по станції зазор із зовнішньої сторони закладений картоном і мішковиною. Складений акт ф. ГУ-106 № 373 от 19.11.11. На деталях вагона сліди просипання вантажу, що перевозився. Двері суцільнометалеві, люки зачинені, течі вантажу немає.».

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Викладені в комерційному акті обставини щодо непридатності вагону у комерційному відношенні до перевезення, який завантажувався вантажовідправником, свідчать про те, що відправник не дотримався вимог ст. 31 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а саме: не підготував належним чином вагон для перевезення вантажу дрібної фракції та не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

З урахуванням наведеного, відповідальність покладається саме на відповідача-2 як на вантажовідправника.

З приводу заперечень ТОВ «Істек»суд зазначає наступне.

Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізниці право, а не встановлює обов'язок перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Однак, Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Щодо заяв відповідачів про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах, які випливають з перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється ст. 315 ГК України.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Пунктом «а»статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу -для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте частиною четвертою статті 315 ГК України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, i останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

ГК України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV i набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. i Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Про наведене йдеться і в постанові Верховного Суду України від 19.04.2012 по справі №10-26/166-10-4300.

За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 315 ГК України строк позовної давності в даній справі не був пропущений позивачем, оскільки його початком є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Істек»(83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32510349) на користь публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) 12489,84грн. -шкоди, 1609,50грн. -витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позовних вимогах до державного підприємства «Придніпровська залізниця»відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.О. Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України - 01.10.2012.