Постанова № 26211626, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5023/1409/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Данилової Т.Б., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012у справігосподарського суду Харківської областіза позовомприватного підприємства "Альфа-Транс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"простягнення 68 000 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явилисьвід відповідача:Вихристюк О.В. -дов. № б/н від 26.07.12

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 02.04.2012 господарського суду Харківської області (суддя: Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь приватного підприємства "Альфа-Транс" 68 000 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою від 06.06.2012 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Бабакова Л.М., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані наявністю належних доказів, які доводять факт порушення відповідачем вимог п.5.3 договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме не здійснення впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплати послуг, наданих позивачем.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.638, 207 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 189 Господарського кодексу України та ст.ст.33, 36, 41 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 02.01.2011 між приватним підприємством "Альфа-Транс" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (замовник) укладено договір № ОМ1/296-Н на транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується від свого імені за плату та за рахунок замовника організовувати перевезення, а також укладати договори на надання транспортних послуг з перевезення вантажу замовника в міжнародному автомобільному сполученні, за договірними цінами.

Відповідно до п.2.1 договору організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Господарськими судами також встановлено, що сторонами узгоджені заявки про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполучені, надані відповідачем на підставі договору про організацію перевезення вантажу за вказаними в них маршрутами. Загальна вартість послуг обумовлена сторонами в сумі 68000 грн.

Позивач, відповідно до узгоджених заявок, надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за зазначеними в заявках маршрутами на загальну вартість послуг 68000 грн. та надіслав на його адресу документи, вказані в п.5.2 договору, які останній отримав 09.02.2012., що підтверджується товарно-транспортними накладними СМR від 28.11.2011 №004077, №0318947, №0318944, від 23.11.2011 №0009757, №050138, №220857. Однак відповідач не сплатив впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 68000 грн, як це передбачено п.5 договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011.

Статтею 4 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажу" встановлено, що договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, невірність або втрата накладної не відображається ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якої в даному випадку застосовується постанова даної Конвенції.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарські суди встановили, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини першої ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні є належними доказами порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" вимог п.5.3 договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 та заборгованості за надані послуги перед приватним підприємством "Альфа-Транс".

Посилання скаржника на те, що єдиною уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", яка має право підписувати відповідні заявки є директор Дубовик Вікторія Іванівна були предметом дослідження господарськими судами і цьому надана належна правова оцінка.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 06.06.2012 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 5023/1409/12 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді: Т.Б.Данилова

О.М. Сибіга