Ухвала суду № 26211502, 18.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2012 р. м. Київ К-21217/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009 року

по справі № 2-а-4978/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля-50»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472506/0 від 05.05.2009 року та визнання незаконним акту перевірки від 15.04.2009 року № 208/1-23-06-34524934 в частині встановлення порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472506/0 від 05.05.2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача, під час якої встановлено порушення п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, а саме заниження позивачем задекларованих показників на суму 4100000,00 грн. за 4-й квартал 2007 року.

На підставі висновків перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472506/0 від 05.05.2009 року на суму 2050000 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.22.2 ст. 1 Закону №283/97-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Згідно зазначеного визначення, договором, за яким надається поворотна фінансова допомога, є лише договір позики.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2007 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір про надання безпроцентної позики в сумі 4100000,00 грн. Також судами встановлено факт укладення договору між позивачем, фізичною особою ОСОБА_3 та TOB «Агрофакторінвест»про переведення боргу, згідно якого частина боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед TOB «Агрофакторінвест»переходить позивачу.

Відповідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №283/97-ВР та пп. 4 п. 4 р. II Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №283/97-ВР стосовно відображення в податковому обліку операцій з додержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, затвердженого наказом ДПА України від 24.0.2003 року №26, платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку на прибуток підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 ст. 7 або ст.10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої на кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно абзацу другого пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №283/97-ВР та пп. 4 п. 4 р.II Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту п. 4.1.6 п. 4.1.ст. 4 Закону №283/97-ВР стосовно відображення в податковому обліку операцій з додержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, до складу валових доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення коштів по договору від 27.11.2007 року, укладеного між TOB «Земля-50»та фізичною особою ОСОБА_3, яким позивачу було надано безпроцентну позику в сумі 4100000,00 грн., позивачем не відбувалось.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскільки відповідачем не було досліджено договір від 14.12.2007 року, укладений між ТОВ «Земля-50», фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофакторінвест», згідно якого частина боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед ТОВ «Агрофакторінвест»переходить позивачу, то на кінець податкового періоду у позивача фактично відсутній борг перед фізичною особою ОСОБА_3

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009 року по справі №2-а-4978/09/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 21.09.2012р.